Іменем України
19 травня 2011 року Справа № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Латиніна О.А.,
Євдокімова І.В.,
за участю представників сторін:
позивача, ОСОБА_1, довіреність №9 від 25.02.11, Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки;
відповідача, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 04.05.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ";
відповідача, ОСОБА_5 (повноваження перевірені), наказ №1 від 09.01.08, Директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 30 березня 2011 року у справі № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255
за позовом Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (вул. Самокіша, 30, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" (вул. Ген. Острякова, 171, кв. 3, Севастополь, 99055)
про визнання договору про дольову участь недійсним,
Рішенням місцевого господарського суду позов з урахуванням уточнень (а.с. 64 т. 4) задоволено - визнано недійсним договір про дольову участь у реконструкції приміщення від 12 лютого 1997 року. З відповідача на користь позивача стягнуті судові витрати: державне мито в сумі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн., за проведення судової експертизи - 523,20 грн. - а.с. 81 т. 3 (а.с. 128-132 т. 4).
Судове рішення мотивовано тим, що фактично цей договір укладений філією, яка не мала права на відчуження майна юридичної особи, про укладення договору філією свідчать ті факти, що на договорі є відтиск печатки, яка не відповідає наданим на експертизу зразкам, в договорі 1997 року є посилання на проект 2001 року; підпис в акті державної комісії про прийняття об'єкт в експлуатацію після реконструкції від представника позивача здійснений не ним.
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою та з доповненням до неї, в яких просить рішення скасувати, у позові відмовити тому, що судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими (а.с. 4-6, 16-17 т. 5).
З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що позивач з її доводами не згоден тому, що директор філії позивача підписав спірний договір, чим перевищив свої повноваження, що привело до порушення прав власності позивача (а.с. 13-15 т. 5).
У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача - відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 25-28, 45, 49-64 т. 5, а.с. 2-169 т. 6, а.с. 3-11, 13, 15-18, 24 т. 7), встановив наступне.
30 листопада 1993 року здійснена державна реєстрація відповідача, як юридичної особи, розпорядженням Гагарінської районної державної адміністрації (ОКПО №22240466), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 68-86 т. 1, а.с. 113-114 т. 4).
05 серпня 1998 року здійснена реєстрація позивача - Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (ОКПО 30026756), як юридичної особи з структурними підрозділами (філіями), в тому числі в місті Севастополі (а.с. 20-24 т. 1, а.с. 6 т. 3, а.с. 68-69, 95 т. 4). Ця юридична особа входить до Кримської республіканської спілки споживчих товариств (ОКПО 05501267) (а.с. 94-105 т. 1, а.с. 7 т. 3, а.с. 96 т. 4).
До цього, в місті Севастополі існували засновані Кримською республіканською спілкою споживчих товариств юридичні особи:
з 24 січня 1994 року Севастопольське управління колгоспними ринками ("Севміськкоопринкторг"), яке зареєстровано Севастопольською міською державною адміністрацією 13 червня 1994 року за №ПК-11/6955 (а.с. 49-51 т. 2);
з 29 жовтня 1996 року Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312) (а.с. 23 т. 1), яке на підставі постанови №108 від 12 червня 1997 року засновника підлягало реорганізації в філію позивача, 12 серпня 1998 року позивачем затверджено Положення про цю філію. За яким філія є правонаступником юридичної особи - Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312); вказане Положення про філію позивача було зареєстровано Севастопольською міською державною адміністрацією 28 березня 2000 року за №ФЛ-11/10755 та того ж дня внесені відомості до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про філію з ОКПО 20750312, тобто з тим же ОКПО, який мала юридична особа Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (а.с. 18-19, 28-29, 36-37 т. 1).
19 листопада 2003 року Севастопольською міською державною адміністрацією за №ФЛ-11/12491 погоджено Положення про Севастопольський міський та ринковий торг Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки (а.с. 30-35 т. 1), за цим Положенням Севастопольський міський та ринковий торг Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки (скорочена назва "Міськкоопринкторг") є структурним підрозділом (без права юридичної особи) Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки, але має самостійний баланс, розрахунковий рахунок та інші рахунки в банках, печатку та штамп з своєю назвою.
Такі обставини сторони не оспорюють.
Сторони не оспорюють того факту, що головний корпус за літерою "А" (пасаж) в місті Севастополі, вул. Щербака, 1, був та є власністю Кримської республіканської спілки споживчих товариств, його титульним власником зараз є позивач (а.с. 57 т. 1, а.с. 103-106 т. 2), а на 12 лютого 1997 року - юридична особа - Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312).
12 лютого 1997 року за пропозицією відповідача від 05 лютого 1997 року (а.с. 12 т. 3) між відповідачем та юридичною особою - Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312) в особі директора ОСОБА_3, у простій письмовій формі був укладений договір про дольову участь в реконструкції частини вказаної будівлі пасажу, а саме, реконструкції перекриття приміщення лабораторії з надбудовою прибудови до першого поверху пасажу (а.с. 13-17 т. 1).
На час укладення вказаного договору ОСОБА_3був директором Севміськкоопринкторга, він був звільнений розпорядженням №181-р від 28 липня 1998 року з 28 липня 1998 року (а.с. 19-20 т. 2), з 29 липня 1998 року директором Севастопольського міськкоопринкторга призначений Саламахін Д.М. (а.с. 22-23 т. 2).
За висновком судової експертизи по цій господарській справі підпис від імені ОСОБА_3 виконаний ним (а.с. 84-88 т. 3). Але відтиск печатки на цьому договорі не відповідає наданому зразку печатки, що встановлено висновком судової експертизи по цій справі (а.с. 91-106 т. 3). На вимогу апеляційного господарського суду Відділ державної безпеки відповів, що дані про надання дозволу на виготовлення печатки за збігом строку зберігання не збережені (а.с. 45 т. 5). А тому, які печатки станом з 12 лютого 1997 року по 2005 рік включно мав Севастопольський міськкоопринкторг з достовірністю встановити не можна, через що апеляційний господарський суд вказаний висновок судової експертизи оцінює у сукупності з іншими доказами по справі про взаємостосунки сторін з будівництва кафе відповідачем за спірним договором.
За умовами цього договору з додатками відповідач зобов'язався за власні кошти та за погодженим проектом здійснити (як замовник) на перекритті лабораторії пасажу будівництво кафе та провести на 23.422 грн. роботи з благоустрою території ринку (прибрати квіткову клумбу, реконструювати сходи до пасажу з встановленням чавунної огорожі, асфальтувати 100 кв.м. майданчику біля входу в пасаж), а інша сторона договору зобов'язалася надати відповідачу для реконструкції перекриття лабораторії.
За угодою до цього договору, що є невід'ємною частиною договору, сторони домовилися, що збудоване за рахунок відповідача кафе "Експресс-ВЛ" загальною площею 89,4 кв.м. є власністю відповідача (а.с. 16 т. 1).
Станом на травень 2001 року відповідачем за погодженим проектом (який розроблений Севастопольською філією державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "Дніпроектреконструкція") здійснена реконструкція перекриття лабораторії пасажу, в результаті якої створена нова річ - кафе "Експресс-ВЛ", цей об'єкт нерухомості 17 жовтня 2001 року прийнятий в експлуатацію державною комісією. Такі обставини підтверджуються письмовими доказами: проектом (а.с. 111-130 т. 1), технічним обстеженням об'єкту у серпні 2001 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю, матеріалами зйомки Управління міського будівництва і архітектури, документами БТІ про основну інвентаризацію 15 травня 2001 року цього об'єкту нерухомості, затвердженим розпорядженням голови державної адміністрації №220-р від 17 жовтня 2001 року актом державної комісії про прийняття в експлуатацію реконструкції лабораторії пасажу (а.с. 10-11, 26-33 т. 3).
З цього акту державної комісії про прийняття реконструкції в експлуатацію вбачається, що за замовленням відповідача була здійснена реконструкція, в результаті якої збудовано кафе загальною площею 119 кв.м. (миюча і кухня 45,6 кв.м., обідня зала - 73,4 кв.м), кошторисною вартістю 50.207 тис.грн. Цей акт підписаний директором Севміськкоопринкторгу Саламахіним Д.М., в цьому акті є зазначення на існування спірного договору та державного акту на право користування земельною ділянкою №858 від 25 серпня 1999 року, оренди №4 від 05 січня 1998 року, умови комунального обслуговування об'єкту - за договорами з водопостачання від 05 січня 1998 року №4, енергопостачання - №645 від 24 грудня 1999 року.
По кримінальній справі з обвинувачення ОСОБА_5 (керівника відповідача) по частині 2 статті 366, частині 3 статті 358, частині 4 статті 190, статті 15, частині 4 статті 190 Кримінального кодексу України вироку не прийнято, ця справа за постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 17 жовтня 2007 року направлена на додаткове досудове слідство, 05 листопада 2008 року кримінальна справа відносно ОСОБА_5 припинена за відсутністю в її діях складу злочину по частині 2 статті 364 та частині 4 статті 190 Кримінального кодексу України, за недоведеністю - по частині 2 статті 366, частині 3 статті 358, статті 15, частині 4 статті 190, частині 2 статті 364 Кримінального кодексу України; але порушена справа по факту ознак злочину по частині 1 статті 358 Кримінального кодексу України, ця кримінальна справа з 26 листопада 2008 року зупинена через не встановлення особи, яка здійснила злочин (а.с. 122-124, 133-134 т. 3, а.с. 15-27, 29, 31, 33, 40, 97-105 т. 4, а.с. 3-4 т. 7).
З 30 жовтня 2001 року право власності на новостворену в результаті реконструкції перекриття пасажу річ, а саме: прибудови обідньої зали за літерою "А2" площею 73,4 квм. до будівлі №1 по вул. Щербака міста Севастополя, оформлено за відповідачем, що підтверджується свідоцтвом (а.с. 25 т. 5).
Позивач не заперечує того факту, що вказане кафе до травня 2001 року було збудовано за кошти відповідача, при цьому, позивач не заперечував проти такого будівництва тому, що вважав, що відповідач не буде мати право власності на таку річ. Однак представник позивача наполягає на тому, що позивачу не було відомо про існування спірного договору, який він вважає укладеним у 2001 році не уповноваженим представником позивача - колишнім директором Севастопольського ринку ОСОБА_3, а також позивач не підписував та не знав про прийняття державною комісією в експлуатацію цього кафе та подальшої державної реєстрації права власності на це кафе за відповідачем.
Станом на період з 12 лютого 1997 року (дата спірного договору) та 17 жовтня 2001 року (дата прийняття реконструйованого об'єкту в експлуатацію) діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, який відповідно до пунктів 1, 2, 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (Закон України №435-IV від 16 січня 2003 року) слідує застосовувати до цивільних відносин, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу укладення та виконання спірного договору від 12 лютого 1997 року.
З пояснень сторін та договорів оренди вбачається, що крім вказаного вище спірного договору, між позивачем та Севастопольським міськкоопринкторгом з 1998 року існували правовідношення з оренди торгового павільйону площею 104 чи 105 кв.м., на Центральному ринку. Фактично предметом оренди було перекриття лабораторії пасажу та інші приміщення пасажу, які не входять до новозбудованого кафе (а.с. 38-54 т. 1).
Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Згідно з статтею 26 цього Кодексу правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення; якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.
Позивач вважає, що вказаний спірний договір був укладений від його імені в момент, коли позивача, як юридичної особи, не існувало, а тому такий договір є укладеним особою, яка не має правоздатності, через що цей договір є недійсним.
Апеляційний господарський суд вважає, що такі ствердження позивача є неспроможними тому, що спірний договір був укладений не від імені позивача, а від імені іншої юридичної особи - Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312), яке було утворено, як юридична особа, 29 жовтня 1996 року та втратило статус юридичної особи після укладення вказаного договору, а зараз є філією позивача.
Позивач інших підстав для визнання договору недійсним не заявив, в тому числі, ним не були заявлені позовні вимоги про визнання договору недійсним за приписами статті 58 Цивільного кодексу України (недійсність мнимої і удаваної угод), хоча наполягає на тому, що колишній директор Севастопольського "Міськкоопринкторг" підписав спірну угоду після 2001 року, тобто (на думку позивача) є ознаки удаваної угоди та укладення угоди не уповноваженою особою.
Відповідно до статті 63 Цивільного кодексу Української РСР у разі наступного схвалення угоди особою, від імені якої вона укладена неповноважним представником, така угода створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють; наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
З вказаних вище обставин слідує, що з 2001 року (коли кафе було збудоване та прийняте в експлуатацію) по 2005 рік відповідач відкрито володів вказаним кафе, а позивач своїми конклюдентними діями схвалив укладений договір, він протягом тривалого часу мовчазною згодою явно виказував про свій намір вступити з відповідачем у правовідносини з будівництва (реконструкції) вказаного кафе, а також надавав згоду на здійснення відповідачем в цьому кафе підприємницької діяльності, такі дії позивача слід розцінювати як мовчазну згоду на здійснення правочину.
Лише у 2005 році між сторонами виникли непорозуміння в розмірі оплати за оренду приміщень, що стало поводом для виникнення цього спору (а.с. 54-55, 106-108 т. 1).
Апеляційний господарський суд критично відноситься до пояснень представника позивача про те, що позивач вважав, що в результаті реконструкції відповідач не отримає право власності на новостворену річ тому, що таке право, як на той час, так і на даний час передбачає законодавство України.
Той факт, що у спірному договорі від 12 лютого 1997 року є відомості про дані, які на той час не існували (зазначення на позивача, як юридичну особу, яка була зареєстрована більш, ніж через рік; на проект, який розроблений проектною організацією в 2001 році), не може бути підставою для задоволення позову, який необґрунтований статтями 55, 57 Цивільного кодексу Української РСР.
Крім того, місцевим господарським судом не застосований строк позовної давності, хоча відповідач на цьому наполягав в письмовому клопотанні (а.с. 36 т. 2).
Апеляційний господарський суд не приймає, як докази, висновки експерта, які надані у межах кримінальної справи (а.с. 67-72 т. 3) тому, що такі висновки не відповідають виду доказування - судовій експертизі по господарській справі, передбаченим статями 33, 41 та 42 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, місцевим господарським судом рішення прийнято з порушенням вказаних норм матеріального та процесуального права, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" задовольнити.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 30 березня 2011 року у справі № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255 скасувати.
Прийняти нове рішення:
"У позові відмовити.".
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді О.А.Латинін
І.В. Євдокімов
Розсилка:
1. Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (вул. Самокіша, 30, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)
2. товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-ВЛ" (вул. Ген. Острякова, 171, кв. 3, Севастополь, 99055)