Іменем України
30 травня 2011 року Справа № 5002-26/41-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
прокурора: Година Д.А., посвідчення № 363 від 08 грудня 2010 року (військовий прокурор Херсонського гарнізону)
позивача: ОСОБА_1, дов. № 220/655/д від 28 грудня 2010 року (Міністерство оборони України)
позивача: ОСОБА_1, дов. № 1 від 10 січня 2011 року (квартирно-експлуатаційний відділ міста Херсона)
відповідача: ОСОБА_2, дов № б/н від 26 травня 2011 року (приватне підприємство "Артек-Союз")
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Артек-Союз" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 15 березня 2011 року у справі № 5002-26/41-2011
за позовом військового прокурора Херсонського гарнізону (вул. Пестеля, 1, місто Херсон, 73000)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, місто Київ 1, 01001)
та квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона (буд. 37, сел. Чкалова, місто Херсон, 73008)
до приватного підприємства "Артек-Союз" (вул. Павленко, 2а, офіс 3, місто Сімферополь, 95053)
про стягнення 73042,61 грн.
04 січня 2011 року військовий прокурор Херсонського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства "Артек-Союз" про стягнення заборгованості за договором № 160 від 12 лютого 2010 року про надання послуг з теплопостачання (а.с. 2-4).
Згідно з заявою про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути 71653,97 грн., з яких: 64035,16 грн. -основний борг, 2036,08 грн. -індекс інфляції, 1323,90 грн. -3% річних та 4258,83 грн. -пеня (а.с. 126).
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватне підприємство "Артек-Союз" неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання по договору № 160 від 12 лютого 2010 року про надання послуг з теплопостачання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яку відповідач у добровільному порядку не сплачує.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2011 року у справі № 5002-26/41-2011 позов задоволено (а.с. 140-143).
Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами, які свідчать про невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати наданих послуг з теплопостачання по виставлених рахунках, а тому керуючись нормами статті 193 Господарського кодексу України та статей 509, 525, 526 Цивільного кодексу України позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню. Також, суд керуючись нормами статті 230 Господарського кодексу України та статті 625 Цивільного кодексу України, стягнув штрафні санкції, які передбачені договором та законодавством за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, приватне підприємство "Артек-Союз" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не звернено уваги на те, що договір № 160 від 12 лютого 2010 року укладений в двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу. Однак у екземплярі, який знаходиться у квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, добавлений запис, котрий виконаний від руки, зазначено, що рахунки повинні виставлятись з 12 листопада 2009 року. Проте в екземплярі, який знаходиться у приватного підприємства "Артек-Союз", такий запис відсутній.
Також, апеляційна скарга мотивована тим, що рахунки на оплату виставлялись не щомісяця та не на кожний відокремлений об'єкт, а одним рахунком, що не надає можливості перевірити правильність розрахунків.
11 травня 2011 року від квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона надійшов відзив, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
У судовому засіданні, яке призначено на 30 травня 2011 року, представник відповідача заявив клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме, актів про неналежне опалення приміщень. Судова колегія вирішила відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки зазначені документи не стосуються періодів, відповідно яких заявлено позов.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
12 лютого 2010 року між приватним підприємством «Артек-Союз»(далі -Споживач) та квартирно-експлуатаційним відділом міста Херсона (далі - Постачальник) укладено договір за № 160 про надання послуг з теплопостачання (далі -Договір) (а.с. 16-17).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язаний здійснювати відпуск теплової енергії на опалення нежитлових приміщень Споживача, а Споживач зобов'язаний використовувати отриману теплову енергію виключно для організації харчування особового складу військової частини А 1604 в порядку, визначеному статтею 75 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та здійснювати оплату за отримане тепло Постачальнику.
Згідно з пунктом 2.2 Договору розрахунки здійснюються в безготівковій формі щомісячно (протягом опалювального періоду), шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Постачальника протягом 5 днів з моменту отримання рахунку.
Пунктом 2.3 Договору встановлено, що вартість послуги з теплопостачання розраховуються відповідно до калькуляції Додаток № 2 і залежить від опалювальної площі Споживача та кількості природного газу використаного Постачальником для підігріву теплоносія. У зв'язку із відсутністю приладу обліку, розрахунки здійснюються відповідно до тарифу з розрахунку за 1 кв.м. опалювальної площі, а також виходячи з кількості використаного для опалення даної площі природного газу.
Додатком № 2 до вказаного Договору, визначено, що вартість опалення одного квадратного метру опалювальної площі без урахування фактичної витрати природного газу складає 1,52 грн. Фактичне використання газу для підігріву теплоносія в розрахунку для споживача складає 0,12.
Відповідно до пункту 2.5 Договору загальна опалювальна площа становить 1025,7 кв.м.
На виконання умов договору квартирно-експлуатаційним відділом міста Херсона виставлено рахунок № 25 від 02 квітня 2010 року, згідно з яким вартість спожитих відповідачем послуг за період з листопада по лютий становить 52532,4 грн., та рахунок № 40 від 12 травня 2010 року, відповідно до якого вартість спожитих відповідачем послуг у березні становить 11502,76 грн. (а.с. 21-22).
Вказані рахунки отримані відповідачем 12 квітня 2010 року (рахунок № 25) та 12 травня 2010 року (рахунок № 40).
Однак відповідач у порушення умов Договору, а саме, пункту 2.2, який передбачає, що виставленні Постачальником рахунки підлягають сплаті протягом 5-ти днів з моменту отримання, вказані рахунки не оплатив.
Вказані обставини стали підставою для звернення військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона до господарського суду з даним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Згідно з нормами статті 509 Цивільного кодексу України, статей 173, 175 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалось вище, взаємні права та обов'язки між приватним підприємством «Артек-Союз»та квартирно-експлуатаційним відділом міста Херсона виникли на підставі договору про надання послуг.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаних Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що квартирно-експлуатаційним відділом міста Херсона, згідно з умовами Договору, були надані приватному підприємству «Артек-Союз»послуги з теплопостачання на загальну суму 64035,16 грн., яку відповідач не сплатив.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак відповідачем по справі не на дано доказів про оплату рахунків № 25 від 02 квітня 2010 року на суму 52532,4 грн. та № 40 від 12 травня 2010 року на суму 11502,76 грн., що свідчить про неналежне виконання умов договору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 64035,16 грн. підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 4258,83 грн. за період з 01 червня 2010 року по 01 листопада 2010 року.
Пунктом 5.2 Договору встановлено, що у разі внесення платежів передбачених пунктом 2.2. договору з порушенням термінів, Споживач сплачує Постачальнику суму боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом першої та апеляційної інстанції перевірено розрахунок пені та встановлено, що він відповідає діючому законодавству та умовам договору.
Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4258,83 грн. підлягають задоволенню.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 2036,08 грн. та 3% річних у сумі 1323,90 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виконання цивільних обов'язків, згідно статті 14 Цивільного кодексу України, здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення індексу інфляції у сумі 2036,08 грн. та 3% річних у сумі 1323,90 грн. також підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг з постачання теплової енергії.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не звернено уваги на те, що договір № 160 від 12 лютого 2010 року укладений в двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу. Однак у екземплярі, який знаходиться у квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона, добавлений запис, котрий виконаний від руки, зазначено, що рахунки повинні виставлятись з 12 листопада 2009 року. Проте в екземплярі, який знаходиться у приватного підприємства "Артек-Союз", такі записи відсутні.
Стосовно вказаних доводів слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем прилучено до матеріалів справи екземпляр свого договору, як на підтвердження своїх доводів про його відміну від екземпляра договору, який знаходиться у квартирно-експлуатаційного відділу міста Херсона.
Однак вказаний доказ не може бути прийнятий, як належний, оскільки надану відповідачем копію договору не можна ототожнити з копією наданою квартирно-експлуатаційним відділом міста Херсона, у зв'язку з тим, що копія відповідача не має номеру та дати укладання, тобто не можна зробити висновок про те, що це саме договір № 160 від 12 лютого 2010 року, а не інший.
Також, слід зазначити, що договір № 160 від 12 лютого 2010 року є дійсним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що він розірваний або визнаний недійсним у встановленому порядку.
Таким чином, вказані доводи апеляційної скарги приватного підприємства "Артек-Союз" є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги, про те, що рахунки на оплату виставлялись не щомісяця та не на кожний відокремлений об'єкт, а одним рахунком, що не надає можливості перевірити правильність розрахунків, є необґрунтованими, оскільки умови договору № 160 від 12 лютого 2010 року не передбачають виставлення рахунків щомісяця.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Артек-Союз" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2011 року у справі № 5002-26/41-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Ю.М. Гоголь
С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Військовому прокурору Херсонського гарнізону (вул. Пестеля, 1,Херсон,73000)
2. Міністерству оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, м. Київ 1, 01001)
3. Квартирно-експлуатаційному відділу міста Херсона (буд. 37, сел. Чкалова, м. Херсон, 73008)
4. Приватному підприємству "Артек-Союз" (вул. Павленко, 2а-3, м. Сімферополь, 95006)
5. до господарського суду Автономної Республіки Крим.