Іменем України
05 травня 2011 року Справа № 5002-2/2652-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Маслової З.Д.,
Латиніна О.А.,
за участю представників сторін:
позивача, ОСОБА_1, довіреність №01-01/899 від 15.04.11, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим;
відповідача, не з'явився, приватне підприємство Фірма "Шарм";
відповідача, ОСОБА_2, довіреність №593 від 18.04.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
третьої особи, не з'явився, Лівадійська селищна рада;
прокурор, не з'явився, заступник прокурора міста Ялта;
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Ялта на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 01 лютого 2011 року у справі № 5002-2/2652-2010
за позовом заступника прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, Ялта, 98600)
в особі Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, Сімферополь, 95000)
до приватного підприємства фірми "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, Ялта, 98622)
фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 98600) (АДРЕСА_2, 98600)
3-тя особа - Лівадійська селищна рада (вул. Батуріна, 8, Лівадія, м. Ялта, 98655) про визнання недійсним договору купівлі-продажу та спонукання до виконання певних дій,
Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомості, укладеного відповідачами, та у зобов'язанні приватного підприємства фірми "Шарм" знести самовільно побудовану будівлю (а.с. 30-34 т. 2).
Рішення суду мотивовано тим, що не доведений той факт, що відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, за спірним договором купив нерухомість для використання в підприємницькій діяльності; цей договір не визнано недійсним та право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3, а тому не можна зобов'язати приватне підприємство фірму "Шарм" знести це нерухоме майно.
Прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити. Підставою для скасування судового рішення заявник апеляційної скарги вважає те, що судове рішення прийнято при неправильному застосуванні норм процесуального та матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи (а.с. 42-43 т. 2).
З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що відповідач - приватне підприємство фірма "Шарм", з апеляційною скаргою не згоден тому, що це підприємство отримало в оренду земельну ділянку для будівництва торгівельного центру, до наступного часу оплачує орендну плату до місцевого бюджету, отримувало дозволи на виконання будівельних робіт, за власні кошти збудувало об'єкти нерухомості, на які в судовому порядку визнано право власності, спірний договір укладений без порушень закону (а.с. 58-63 т. 2).
Від інших осіб відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні представник позивача погодився з апеляційною скаргою та пояснив, що після скасування судового рішення про визнання за приватним підприємством фірмою "Шарм" права власності на нерухомість позовна заява залишена без розгляду, представник відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, з апеляційною скаргою не погодився тому, що ОСОБА_3 придбав цю нерухомість не для підприємницької діяльності, а тому такий спір підвідомчий суду загальної юрисдикції.
Прокурор, приватне підприємство фірма "Шарм" та третя особа не скористалися правом на участь в судовому засіданні їх представників, про час та місце засідання сповіщені ухвалою суду, копії якої 18 квітня 2011 року направлені на їх адреси рекомендованою кореспонденцією (а.с. 95-97 т. 2). Заяв про відкладення розгляду справи не надано. У справі достатньо доказів для розгляду спору. Явка прокурора, сторін та третіх осіб не визнана судом обов'язковою. Тому судова колегія розглядає справу за відсутністю осіб, що не з'явилися.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 51, 53-56, 58-69, 74-90, 113-117, 123-127 т. 2), встановив наступне.
Державна реєстрація приватного підприємства фірми "Шарм" юридичною особою здійснена 22 січня 1997 року (а.с. 59-69, 71 т. 1), ОСОБА_3 як підприємця - 19 квітня 2000 року (а.с. 70 чи 115 т. 1).
29 липня 2002 року за приватним підприємством фірмою "Шарм" на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №243 від 09 липня 2002 року (а.с. 11 т. 1) та нотаріально посвідченого 22 липня 2002 року договору оренди землі (а.с. 12-15 чи 72-82 т. 1, а.с. 77-88 т. 2) здійснена державна реєстрація права оренди земельної ділянки площею 2,794 га, кадастровий №0111947900:09:001:0001, яка знаходиться за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради, та надана для будівництва та обслуговування торгівельного центру, що підтверджується відміткою Лівадійської селищної ради на договорі оренди землі (а.с. 82 т. 1).
Орендарем земельної ділянки надані платіжні доручення про сплату в 2010-2011 роках орендної плати за земельну ділянку (а.с. 64-67 т. 2). З листа Рескомзему слідує, що 10 липня 2007 року постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим вирішено розірвати договір оренди землі через невиконання орендарем своїх обов'язків, позов про розірвання договору розглядається господарським судом, провадження у справі зупинено (а.с. 75 т. 2).
Приватне підприємство фірма "Шарм" мала ліцензії на пошукові та проектні роботи в будівництві строком дії з 19 грудня 2002 року по 19 грудня 2010 року (а.с. 54-55 т. 1), дозволи від 24 грудня 2002 року, 18 квітня 2005 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт з будівництва торгівельного центру (а.с. 56-58 т. 1).
Приватне підприємство фірма "Шарм" на цій земельній ділянці здійснило будівництво об'єктів нерухомості, в тому числі, за адресою: АДРЕСА_3, площею 9,6 кв.м. за літерою "В". На цей об'єкт нерухомості за приватним підприємством фірмою "Шарм" було визнано право власності рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2007 року по справі №2-13/920-2007 та ухвали цього суду від 19 січня 2007 року про виправлення описки (а.с. 16-22 чи 138-146 т. 1).
02 лютого 2007 року здійснена державна реєстрація права власності на вказану нерухомість за приватним підприємством фірмою "Шарм", що слідує з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 лютого 2007 року (а.с. 147 т. 1, а.с. 53 т. 2) та з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який надавався при нотаріальному посвідчені спірного договору купівлі-продажу (а.с. 86 чи 137 т. 1).
27 лютого 2008 року постановою Вищого господарського суду України вказане рішення скасовано, справа направлена на новий розгляд (а.с. 23-26 т. 1). 04 березня 2010 року ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-1/3930.1-2008 позов залишений без розгляду. Ухвала в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалася, та набрала законну силу 16 березня 2010 року (а.с. 126-127 т. 2).
01 жовтня 2008 року між продавцем - приватним підприємством фірмою "Шарм", та покупцем - ОСОБА_3, який зареєстрований в Держаному реєстрі фізичних осіб - платників податків за №НОМЕР_1, у нотаріальній формі був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, яка розташована в місті Ялта, АДРЕСА_3, літера "В", на земельній ділянці площею 2 га за кадастровим №0111947900:09:001:0001, яка перебувала у користуванні продавця за договором оренди. Договір включений до реєстру приватного нотаріуса за реєстровим №3699. Того ж дня здійснена державна реєстрація правочину (договору купівлі-продажу) в Державному реєстрі правочинів (а.с. 7-10 чи 39-41, 83-85 т. 1).
03 жовтня 2008 року здійснена державна реєстрація права власності на вказану нерухомість за ОСОБА_3 (а.с. 54 т. 2).
Покупець оплатив продавцю усю вартість придбаного майна - 8.190 грн., що підтверджено продавцем (а.с. 90 т. 1).
06 серпня 2009 року нотаріально посвідчена заява приватного підприємства фірми "Шарм" про добровільну відмову від оренди землі (а.с. 87-89 т. 1).
Доказів здійснення будівництва цього об'єкту нерухомості за погодженим проектом та доказів про прийняття державною комісією в експлуатацію цього об'єкту нерухомості судам першої та другої інстанцій не надано. Такі документи відсутні і у інвентарній справі БТІ (а.с. 112-117 т. 2).
З складеного на вимогу суду першої інстанції та у виконання вказівок суду касаційної інстанції акту обстеження об'єкту нерухомості, який був проданий за спірним договором, вбачається, що це дерев'яна одноповерхова побудова на бетонному фундаменті з віконними отворами без вікон, вона не використовується (а.с. 25-26 т. 2).
Відповідно до частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (з змінами станом на 01 жовтня 2008 року - дата укладення спірного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недодержання в момент вчинення правочину таких вимог є підставою для визнання правочину недійсним.
Частина 1 статті 216 цього Кодексу передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Як вказано вище, на час укладення спірного договору судове рішення, яке було підставою для визнання за продавцем права власності на вказаний об'єкт нерухомості, було скасовано, а в подальшому позов продавця про визнання права власності залишено судом без розгляду. Але при посвідчені спірного договору продавець про це нотаріуса не повідомив.
Стаття 658 Цивільного кодексу України передбачала та передбачає, що право продажу товару належить власникові товару.
Таким чином, на 01 жовтня 2008 року приватне підприємство фірма "Шарм" не мало правовстановлюючого документу (рішення суду про право власності) про право власності на нерухоме майно, яке продала ОСОБА_3. А тому такий правочин суперечить закону та є недійсним. Наслідками визнання цього правочину недійсним є зобов'язання продавця повернути покупцю отримані кошти, а покупця - повернути продавцю товар.
Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що продавець мав право продажу при наявності державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості тому, що така реєстрація є похідною та здійснюється на підставі правовстановлюючих документів, яких продавець не мав.
Також апеляційний господарський суд не погоджується з доводами відповідачів та висновками суду першої інстанції щодо придбання ОСОБА_3 вказаного об'єкту нерухомості не як підприємцем тому, що, як встановлено, земельна ділянка, на якій було здійснено будівництво об'єкту нерухомості, була надана в оренду з комерційною метою (будівництво торгівельного комплексу), на час укладення спірного договору ОСОБА_3 мав (та має зараз) статус підприємця, вказаний об'єкт нерухомості не є житловою будівлею, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року N20/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за N283/8882 (з змінами на 01 жовтня 2008 року), та Закон України "Про нотаріат" №3425-XII від 02 вересня 1993 року (з змінами на 01 жовтня 2008 року) не передбачають зазначення в договорі сторони договору - громадянина як підприємця.
У зв'язку з чим, позовні вимоги про визнання договору недійсним обґрунтовані та підлягають задоволенню, договір слідує визнати недійсним та застосувати двосторонню реституцію, що є наслідком визнання договору недійсним. Такий спір підвідомчий господарським судам України.
Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то право власності на таке новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяження" №1952-IV від 01 липня 2004 року (з змінами) право власності на нерухоме майно, що знаходиться на території України, юридичних осіб підлягає обов'язковій держаній реєстрації.
При цьому, стаття 376 Цивільного кодексу України встановлює, що нерухоме майно (будівля, споруда) вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані без належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина 1); особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2); якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4).
Як слідує з пояснень позивача - Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, він заперечує проти визнання права власності на вказаний вище об'єкт нерухомості за приватним підприємством фірмою "Шарм", яке здійснило будівництво цього об'єкту без належно затвердженого проекту та без здачі об'єкту в експлуатацію, а тому вказаний об'єкт, як самочинне будівництво, підлягає знесенню цим підприємством або за його рахунок.
На підставі чого, позовні вимоги про знесення вказаного об'єкту нерухомості обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 105, частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підпункту "а" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21 січня 1993 року (з мінами), постанови Кабінету Міністрів України №3825 від 25 серпня 2009 року при скасуванні рішення місцевого господарського суду апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат, які при задоволенні позову відносяться на рахунок відповідача, такі витрати складаються з державного мита (з заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (236 грн.).
По цій справі були заявлені позовні вимоги немайнового характеру (про визнання правочину недійсним та про знесення самочинно збудованого нерухомого майна), а тому стягненню підлягає державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн.
Приймаючи до уваги, що самочинне будівництво здійснювало приватне підприємство фірма "Шарм", яке продало цей об'єкт нерухомості при відсутності судового рішення про визнання права власності, керуючись частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд покладає сплату судових витрат на цю особу.
На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, викладені у рішенні місцевого господарського суду висновки не відповідають обставинам справи, воно прийнято з порушенням вказаних вище норм матеріального права, що є підставою для скасування, позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Ялта задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 лютого 2011 року у справі № 5002-2/2652-2010 скасувати.
Прийняти нове рішення:
"Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 9,6 кв.м. за літерою "В", розташованої по АДРЕСА_3, укладений 01 жовтня 2008 року між продавцем - приватним підприємством фірмою "Шарм", та покупцем - ОСОБА_3, який нотаріально посвідчений 01 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №3699.
Стягнути з приватного підприємства фірми "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, Ялта, 98622; ідентифікаційний код 20710519; р/р 2600801731302 в УЕІБ м. Ялта, МФО 324786) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 98600; АДРЕСА_2, 98600; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 8.190 грн.
Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 98600; АДРЕСА_2, 98600; ідентифікаційний код НОМЕР_1) зобов'язати повернути приватному підприємству фірмі "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, Ялта, 98622; ідентифікаційний код 20710519; р/р 2600801731302 в УЕІБ м. Ялта, МФО 324786) нежитлову будівлю площею 9,6 кв.м. за літерою "В", розташованої по АДРЕСА_3.
Зобов'язати приватне підприємство фірму "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, Ялта, 98622; ідентифікаційний код 20710519; р/р 2600801731302 в УЕІБ м. Ялта, МФО 324786) знести самовільно побудовану нежитлову будівлю площею 9,6 кв.м. за літерою "В", розташованої по АДРЕСА_3, за власний рахунок.
Стягнути з приватного підприємства фірми "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, Ялта, 98622; ідентифікаційний код 20710519; р/р 2600801731302 в УЕІБ м. Ялта, МФО 324786) до Державного бюджету України (бюджет Ленінського району міста Севастополя (код ЕДРПОУ 24035598; банк ГУ ГКУ в місті Севастополі; МФО 824509; р/р 31113095700007; код платежу 22090200) державне мито в сумі 85 грн.
Стягнути з приватного підприємства фірми "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, Ялта, 98622; ідентифікаційний код 20710519; р/р 2600801731302 в УЕІБ м. Ялта, МФО 324786) до Державного бюджету України (бюджет Ленінського району міста Севастополя (код ЕДРПОУ 24035598; банк ГУ ГКУ в місті Севастополі; МФО 824509; р/р 31216259700007; код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн."
Господарському суду Автономної Республіки Крим надати накази.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді З.Д. Маслова
О.А.Латинін
Розсилка:
1. заступник прокурора міста Ялта (вул. Кірова, 18, Ялта, 98600)
2. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, Сімферополь, 95000)
3. приватне підприємство фірма "Шарм" (вул. Ломоносова, 1, 3, Ялта, 98622)
4. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 98600)
5. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, 98600)
6. Лівадійська селищна рада (вул. Батуріна, 8, Лівадія, м. Ялта, 98655)