Іменем України
18 травня 2011 року Справа № 5002-11/51-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Дмитрієва В.Є.,
Рибіної С.А.,
за участю представників сторін:
позивач, ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 27.05.97, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
представник відповідача, не з'явився, Донська сільська рада Сімферопольського району Автономної Республіки Крим;
представник позивача, ОСОБА_3, довіреність № 364 від 17.07.08, фізична особа - підприємець ОСОБА_2;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Потопальський С.С.) від 24 лютого 2011 року у справі № 5002-11/51-2011
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Донської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим (вул. Комсомольська, 146-а,місто Донське, Сімферопольський р-н,97523)
про стягнення 1847281,90 грн.
У січні 2011 року позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Донської сільської ради, про стягнення 1 847 281,90 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах частини 5 статті 15 Закону України «Про концесії», Положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», статей 611, 623, 638, 639, 901-903 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2011 року у справі № 5002-11/51-2011 в частині: 39559,78 грн. витрат, у зв'язку з відміною договору за поданням послуг з водопостачання в селі Кленівка, 22078,32 грн. - заборгованості за отримані послуги водопостачання наданих позивачем, в рамках концесійного договору і договору від 10.01.2004 року, 66439,86 грн. упущеної вигоди, 98 742,03 грн. збитків, в результаті не відшкодування Донською сільською радою різниці в тарифах провадження припинено. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2011 року у справі № 5002-11/51-2011 та прийняти нове.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що господарський суд першої інстанції не врахував той факт, що у позовних вимогах даної позовної заяви та вимогах по яким вже прийнято рішення різні предмети спору.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2011 року суддю Лисенко В.А. замінено на суддю Черткову І.В.
У судовому засіданні 20 квітня 2011 року оголошено перерву до 18 травня 2011 року.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 травня 2011 року суддю Черткову І.В. замінено на суддю Дмитрієва В.Є.
У судовому засіданні 18 травня 2011 року представник відповідача у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 26 червня 2003 року між Донською сільською радою (концесієдавець) з одного боку та СПД ОСОБА_2 (концесіонер) з іншого боку укладено договір концесії.
Згідно з пунктом 1 договору концесієдавець надає на 12 років концесіонеру право управління та експлуатації об'єкту концесії з метою здійснення виробничої діяльності, задоволення громадських потреб в житлово-експлуатаційній сфері при умові оплати концесійних платежів та виконання інших умов договору.
Об'єкти концесії, на підставі пункту 2 договору, визначені в додатку № 1 до договору. Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору позивачу за первісним позовом було передане наступне майно:
18 -ти квартирний житловий будинок по вул. Степна,50;
18 -ти квартирний житловий будинок по вул. Сумська, 1 "А";
18 -ти квартирний житловий будинок по вул. Сумська,;
глибинна свердловина артезіанської води в с. Кленовка (стадіон );
глибинна свердловина артезіанської води в с. Кленовка ( сад);
глибинна свердловина артезіанської води в с. Кленовка ( ферма);
водонапірна башня Рожновського в с. Кленовка (стадіон );
водонапірна башня Рожновського в с. Кленовка ( сад);
водопровід в с. Кленовка довжиною 6,5 км.;
баня в с. Кленовка.
Відповідно до Додаткових угод від 25.12.2003 року та від 07.06.2004 року сторони дійшли згоди додатково до раніше переданих об'єктів концесії передати концесіонеру право управління та експлуатації додатковими об'єктами комунальної власності Донської сільської ради, передані йому Донським ЖКГ з усіма документами, активами та пасивами. Крім того, додатково на баланс були передані об'єкти комунальної власності Донської сільської ради, розташовані в с. Кленовка, а також активи та пасиви станом на 01.07.2004 року.
03.08.2004 року сторонами укладено додаткову угоду № 3, відповідно до якої, на підставі рішення 15-ої сесії 24-ого скликання Донської селищної ради від 24.06.2004 року, в рамках договору концесії від 26.06.2003 року, концесієдавець передав концесіонеру право надавати нові форми послуг на території Донської селищної ради -послуги паспортного столу, обрядові послуги, ритуальні послуги.
Відповідно до пункту 9 договору концесії передбачено, що у зв'язку зі збитковістю діяльності об'єктів концесії останній перед укладенням договору час, концесіонер звільнений від сплати концесійних платежів до 01.07.2006 року.
Як вбачається із вказаного договору, концесієдавцем було передано концесіонеру майно, яке вказано в додатку до договору, про що свідчать акти приймання-передачі, (т.1, а.с. 127-136, т.2, а.с. 1-22).
На підставі пункту 7 договору концесіонер зобов'язаний виконувати роботи, зокрема, по водопостачанню.
На виконання даного пункту договору, 10.01.2004 року СПД ОСОБА_2 (концесіонер) та Донська сільська рада (концесієдавець) уклали договір про надання послуг з водопостачання та водовідведенню.
Згідно з пунктом 1 вказаного договору концесіонер зобов'язується надати концесієдавцю послуги з водопостачання та водовідведенню підзвітних установ та організацій Донської селищної ради (будинок сільської ради, амбулаторії, ФАП, клуб), а концесієдавець зобов'язується своєчасно здійснити оплату за надані послуги.
Як вбачається з пункту 3 вказаного договору вартість послуг визначається на підставі норм, встановлених на території Сімферопольського району розпорядженням Сімферопольської райдержадміністрації № 1529-р від 04.10.2002 року та тарифам (зі змінами), затвердженим на 2 сесії Донської сільської ради 24 скликання від 29.05.2002 року, розмір щомісячної плати за надані послуги визначаються узгодженими та затвердженими щоквартально розрахунками нормативного водопостачання та водовідведення бюджетних установ та організацій Донської сільської ради по тарифам.
Розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць. Строк внесення платежів - не пізніше 5 числа, наступного за розрахунковим, місяця.
10.08.2009 року рішенням Донською сільською радою, 23 сесії 5 скликання № 23.1 було припинено з 11.08.2009 року конценсіоний договір від 26.06.2003 року, укладений між Донською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, (т.1, а.с. 16).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.02-03.03.2010 року по справі № 2-27/2473.1-2009 визнаний недійсним договір б/н від 10.01.2004 р. про надання послуг з водопостачання та водовідведенню, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Донською сільською радою, а також; розірваний концесійний договір від 26.06.2003 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Донською сільською радою, (т.1 а.с.92-120).
У зв'язку з розірванням Донською сільською радою договору концесії, позивач звернувся із позовом про стягнення з Донської сільської ради вищезазначених збитків та упущеної вигоди.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.
Заявник апеляційної скарги просить стягнути з Донської сільської ради 39559,78 грн. витрат, які йому не відшкодовані у зв'язку з розірванням договору за поданням послуг з водопостачання в селі Кленівка, 22078,32 гривен - заборгованість безпосередньо Донської сільської ради за отримані послуги водопостачання наданих позивачем, в рамках концесійного договору і договору від 10.01.2004 року, 66439,86 грн. упущеної вигоди у зв'язку з рішенням сесії Донської сільської ради від 19 квітня 2006 року, яким було скасовано угоду по наданню паспортних послуг приватним підприємцем ОСОБА_2, які ґрунтуються на висновках судово-бухгалтерської експертизи.
Як свідчать матеріали справи вказані суми вже були предметом розгляду у господарському суді Автономної Республіки Крим. Так рішенням господарському суду Автономної Республіки Крим від 16.02-03.03.2010 року, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2010 року по справі № 2-27/2473.1-2009 відмовлено СПД ОСОБА_2 у позові про стягнення з Донської сільської ради через державне казначейство заборгованості по концесійному договору від 26.06.2003 року в сумі 22078,52 грн. за водопостачання, 39559,78 грн. суми фактичних затрат по договору концесії від 26.06.2003 року та 66439,86 грн. упущеної вигоди, яка ґрунтується на висновках судово-бухгалтерської експертизи.
Відповідно до пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження по справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими же сторонами, про той же предмет із тих же підстав.
Судова колегія встановила, що суд першої інстанції правомірно припинив провадження на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 39559,78 грн. суми фактичних затрат по договору концесії від 26.06.2003 року, 22078,32 гривен - заборгованості за отримані послуги водопостачання наданих позивачем, в рамках концесійного договору і договору від 10.01.2004 року, 66439,86 грн. упущеної вигоди
Щодо стягнення 518540,25 грн. які заявник апеляційної скарги просить стягнути у вигляді збитку в результаті не відшкодування Донською сільською радою різниці в тарифах, за період з березня 2008 по серпень 2009 років, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, господарським судом Автономної Республіки Крим, у рішенні від 09.11.2009 року по справі № 2-9/8573-2008 розглядались позовні вимоги СПД ОСОБА_2 до Донської сільської Ради про стягнення 98 742,03 грн. збитків, які понесені позивачем в результаті не відшкодування Донською сільською радою різниці в тарифах за період з березня по червень 2008 року та в позові судом було відмовлено повністю.
Враховуюче вказане, провадження по справі в частині стягнення 98 742,03 грн. збитків, в результаті не відшкодування Донською сільською радою різниці в тарифах за період з березня по червень 2008 року підлягає припиненню з урахуванням статі 35 Господарського процесуального кодексу України, на підставі пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про стягнення збитків, в результаті не відшкодування Донською сільською радою різниці в тарифах за період з липня по серпень 2009 року, в сумі 419798,22 грн. необхідно зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Разом з цим, частиною 2 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що саме виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
Як вже було встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2009 року по справі № 2-9/8573-2008 та постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2010 року по вказаній справі, виконавчий комітет неодноразово з 2006 року звертався до приватного підприємця ОСОБА_2 з пропозицією про перегляд існуючих тарифів на водопостачання в селах Верхньокурганне і Донське, збільшити час надання послуг з водопостачання, яке це передбачається статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідей та пропозицій з боку ПП ОСОБА_2 в Донську сільську раду не надходило. ПП ОСОБА_2 в порушення вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги»не надав на сесію ради пакет всіх необхідних документів для затвердження економічно обґрунтованих цін на водопостачання, порушив терміни їх надання та порядок узгодження в Державній інспекції з Контролю за Цінами в Автономній Республіці Крим (поданий позивачем висновок № 01-06-13/89/208 від 24.01.2008 року був відкликаний Державною інспекцією з Контролю за Цінами).
Збитки, що завдано особі у разі порушення її цивільних прав, відшкодовуються за правилами статті 22 Цивільного кодексу України. Наведеною нормою визначено, що до збитків відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
При розгляді справи господарського суду Автономної Республіки Крим № 2-9/8573-2008 про стягнення збитків, передбачених наведеною нормою, судом було встановлено відсутність з боку відповідача складу цивільного правопорушення, а саме відсутність вини та причинного зв'язку між порушенням права та збитками.
Відповідно до пункту 2 статті 35 Господарського кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, в апеляційній скарзі не має доказів, що порушене цивільне право позивача виникло саме з вини Донської сільської ради. В матеріалах справи відсутні докази того, що дії Донської сільської ради носять протиправний, винний характер.
Враховуючи вищенаведене позовні вимоги в частині стягнення 419798,22 грн. різниці в тарифах за період з липня по серпень 2009 року правомірно не задоволенні.
Окрім того, заявником апеляційної скарги заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 240214,00 грн. збитків, які понесених в результаті не повернення Донською сільською радою його майна - матеріалів та устаткування, які використовувались для роботи на концесійних об'єктах.
У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з положень статей 1 та 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачем у справі має бути особа, яка порушує або оспорює права та охоронювані законом інтереси позивача.
З огляду на приписи Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська рада не є суб'єктом господарської діяльності по використанню, постачанню водних ресурсів, відповідно, у відповідача не може бути прав та обов'язків по експлуатації та володінню об'єктами водопостачання.
Також слід зазначити, що заявник апеляційної скарги не навів перелік майна яке, як він вважає, Донська сільська рада не повернула йому та доказів що вказане майно перебуває у володінні відповідача.
Як вбачається із вищевказаного, задоволення позову в частині стягнення 240214,00 грн. збитків не можливе.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 388058,63 грн. - суми активів у вигляді заборгованості населення, які після розірвання концесійного договору, як вважає позивач, Донська сільська рада забрала та передала третій особі, якій було передано право на здійснення послуг водопостачання.
Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, стосовно того, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги»№ 1875ІV від 24.06.2004 року вказує, що виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно з пунктом 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України також визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.
Донська сільська рада не є стороною у договірних взаємовідносинах між населенням та ПП ОСОБА_2, та відповідно не може відповідати за виконання чи невиконання зобов'язань однією з сторін.
Доказів того, що Донська сільська рада приймала рішення щодо вказаних сум або чинить перешкоди в оплаті позивачеві цих сум за отримані житлово-комунальні послуги населенням - позивачем не надано.
Отже, вимоги про стягнення 388058,63 грн. - суми активів у вигляді заборгованості населення є необґрунтованими.
Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення 572390,86 грн. збитку у вигляді упущеної вигоди в результаті односторонньої відмови Донською сільською радою від концесійного договору і припинення надходження коштів, на які він розраховував до кінця періоду дії концесійного договору - червня 2015 року.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається у відповідності з реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Такий висновок коригується з частиною 1 статті 22, статтею 611, та частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 29 договору концесії передбачено, що збитки однієї із сторін, які виникли внаслідок порушення другою стороною своїх обов'язків по даному договору, підлягають компенсації винною стороною в повному обсязі.
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, наслідком такої протиправної поведінки.
Апеляційна скарга не містить доказів того, що в діях Донської сільської ради наявний повний склад цивільного правопорушення.
Згідно з пунктом 4 статті 226 Господарського Кодексу України, не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.02-03.03.2010 року по справі № 2-27/2473.1-2009, (яке залишено в силі Постановою Севастопольського господарського апеляційного суду від 07.04.2010 року) встановлено, що ПП ОСОБА_2 допущено неналежне виконання умов договору концесії від 26.06.2003 року, в зв'язку з чим судом розірваний концесійний договір від 26.06.2003 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Донською сільською радою. Також, вказаним рішенням визнано недійсним договір б/н від 10.01.2004 року про надання послуг з водопостачання та водовідведенню, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Донською сільською радою
Так у вказаному рішенні зазначено, що Рішенням 2.3.2. 2 сесії 5 скликання депутатів ради від 14.06.2006 була призначена інвентаризація об'єктів комунальної власності, Донської територіальної громади, переданих в концесію ПП ОСОБА_2
Матеріали інвентаризації об'єктів комунальної власності, проведеної рішенням 2 сесії 5 скликання, знайшли своє підтвердження при проведенні перевірки Контрольно-ревізійним управлінням в місті Сімферополі і Сімферопольському районі.
Інвентаризацією встановлено: 1. Будівля бані с. Верхньокурганне зруйнована, дах, вікна, двері, підлога відсутні, частково відсутні перегородки.
В акті технічного стану будівлі бані від 20.04.2004 року вказано, що будівля бані передавалась концесіонеру ОСОБА_2: дах - тверда чотирьох скатна з шиферним покриттям, потрібний капітальний ремонт 400 кв.м; вікна - двійні віконні блоки, двері - однопільні промислові. Згідно з Авізо за станом на 20.04.2004 року, де вказано що ЖКГ "Донське" передає, а ПП ОСОБА_2 приймає будівлю бані с. Верхньокурганне вартістю 58654 грн., ізнос-29349 грн., остаточна вартість -29305 грн.
На момент встановлення факту знищення (шкоди) будівлі бані 50% балансової вартості складає 29327 грн. збитків від розкрадання, недостачі, знищення (шкоди) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 року №116 розмір збитку від знищення (шкоди) будівля бані склав з врахування коефіцієнта 2 суму 79699,94 грн. ( 39849,97грн. х2).
Водопровід с. Кленівка - с. Ново-Андріївка, довжиною 8,5 км. В ході інвентаризації встановлено, що частина водопроводу розрита, труби відсутні, а частина водопроводу зарита. Розрити частину водоводу, яка зарита в ході інвентаризації не представляється можливим із відсутності техніки та робітників. Водопровід обстежено і члени комісії висловились: голова комісії Серіков А.О. та член комісії Воронцова Н.І. - водопровід відсутній повністю, члени комісії Ткаліч Т.О. та Пашок О.М. - водопровід відсутній на протязі до шести кілометрів, член комісії Колісніченко О.М. - водопровід відсутній на протязі п'яти кілометрів.
В акті технічного стану водопроводу с. Кленівка - с. Ново-Андріївка від 01.01.2004 року вказано, що водопровід с. Кленівка - с. Ново-Андріївка передавався концесіонеру СПД ОСОБА_2, як незакінчене будівництво, з урахування демонтованих елементів в кількості 430 азбестових труб діаметром 400 мм. довжиною 5 м. із яких в кількості речових доказів 283 шт. труби реалізовані СВК "Продмаш", 147 шт. оприходовано по акту СВК "Продмаш" та знаходяться під арештом в якості речових доказів позову балансоутримувача ЖКГ "Донське" про відшкодування збитку.
Відповідно до Порядку визначення розміру збитку від розкрадання, недостачі, знищення (шкоди) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 року №116 розмір збитку від знищення (шкоди) водопровод у с. Кленівка - с. Ново-Андріївка з врахування коефіцієнта 2 склав 1490874,06 грн. (745437,03 грн. х2). Автомобіль ММЗ - 554, повністю розукомплектований, згорілий.
Розмір збитків від знищення (шкоди) по автомобілю ММЗ - 554 з врахуванням коефіцієнта 2 склав 28556,44грн.(14278,22грн.х 2).
16-ти квартирний жилий будинок (гуртожиток) за адресою с. Донське, вул. Виноградна, 1 - дім розруйнований, відсутні вікна, двері, підлога.
На момент встановлення факту знищення (шкоди) 16-ти квартирного житлового будинку (гуртожитку) за адресою с. Донське, вул. Виноградна, 1, 50% балансової вартості складає 126790,50 грн.
Згідно Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (шкоди) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 року №116 розмір збитків від знищення (шкоди) 16-ти квартирного жилого дома (гуртожитку) за адресою с. Донське, вул. Виноградна, 1 з врахуванням коефіцієнта 2 склав 354660,72 грн. (177330,36 грн. х 2).
В результаті інвентаризації комунального майна, яке знаходиться в концесії у СПД ОСОБА_2 встановлено, що згідно Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (шкоди) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996р. №116 розмір збитків від знищення (шкоди) склав всього: 976895,58 грн. з врахуванням коефіцієнта 2 -1953791,16 грн.
При інвентаризації встановлено, що в приміщенні гуртожитку знаходиться аптека фірма "Антон". Згідно листа КРВ в місті Сімферополі і Сімферопольському районі від 20.03.2006 року №17 фірма "Антон" орендує частину приміщення у СПД ОСОБА_2 Орендна плата за період з 01.12.2004 року по 01.02.2007 року сплачена фірмою "Антон" СПД ОСОБА_2 в сумі 9056,32 грн. При цьому, в порушення статті 4 Закону України "Про концесію" здача в оренду об'єкта концесії (частина приміщення гуртожитку) здійснюється без надання на це згоди Донської сільської ради.
Крім того, комісією не встановлено місце знаходження наступних матеріальних цінностей: станок циркулярний; електрозварний апарат; стіл зварника; дробіль-кормова установка в с. Донське;- автомобіль ЗІЛ -130 (бортовий) реєстраційний номер 11-963КО;- автомобіль УАЗ- 3692 (санітарний) реєстраційний номер93-530 КР; автобус ПАЗ- 672 М, реєстраційний номер 11-8964КО.
З урахуванням вищевказаних обставин, суд у рішенні від 16.02-03.03.2010 року по справі № 2-27/2473.1-2009 дійшов висновку, що СПД ОСОБА_2 допущено неналежне виконання умов договору концесії від 26.06.2003 року та вказане стало підставою для його розірвання.
Вказане підтверджує правомірну відмову Донської сільської ради від подальшого виконання зобов'язання по договору концесії.
Згідно зі статтею 35 Господарсько процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
Враховуючи вищенаведене позовні вимоги в частині стягнення 572390,86 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди в результаті припинення надходження коштів, на які відповідач розраховував до кінця періоду дії концесійного договору - червня 2015 року, задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 лютого 2011 року у справі № 5002-11/51-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді В.Є. Дмитрієв
С.А. Рибіна
Розсилка:
1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
2. Донська сільська рада Сімферопольського району Автономної Республіки Крим (вул. Комсомольська, 146-а,Донське, Сімферопольський р-н,97523)