79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.05.11 Справа № 5010/145/2011-2/3
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого -судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Процика Т.С.
При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства «Діброва-2»б/н від 22.03.2011 року;
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2011 року;
у справі № 5010/145/2011-2/3;
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріматко-Вест», с.Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області;
до відповідача: Фермерського господарства «Діброва-2», смт.Богородчани Івано-Франківської область;
про стягнення 62103,74 грн. заборгованості
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 -довіреність б/н від 01.01.2011 року;
від відповідача: не з'явився;
ТзОВ «Агріматко-Вест» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської з позовом до Фермерського господарства «Діброва-2» про стягнення 44 845,43 грн. основного боргу, 5 214,34 грн. пені, 3 157,19 грн. -3% річних, 8 886,78 грн. інфляційних.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2010 року у справі № 5010/145/2011-2/3 (суддя Круглова О.М.) позов ТзОВ «Агріматко-Вест»до Фермерського господарства «Діброва-2»про стягнення 62103,74 грн., задоволено частково. Суд прийняв рішення, яким стягнув з Фермерського господарства «Діброва-2»на користь ТзОВ «Агріматко-Вест»44 845,43 грн. основного боргу, 8 886,78 грн. інфляційних, 3 157,19 грн. 3% річних. В стягненні 5214,34 грн. пені відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням Фермерське господарство «Діброва-2»подало апеляційну скаргу б/н від 22.02.2011 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2011 року, прийняти нове, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме стверджує, що позивач не довів факту передачі відповідачу товару.
Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 46 від 19.05.2011 року, в якому просить залишити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2011 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №7770100808957.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткових накладних № РН-0000592 від 22.08.2008 року, № РН-0000595 від 26.08.2008 року, № РН-0000633 від 26.09.2008 року позивач передав відповідачу товар на загальну суду 81 581,63 грн. Зазначені накладні підписані представниками та скріплені печатками сторін.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 року № 996-XIV, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт отримання товару.
18.02.2009 року позивачем була направлена до відповідача вимога № 10 про сплату боргу в сумі 81 581,63 грн., що виник згідно накладних № РН-0000592 від 22.08.2008 року, № РН-0000595 від 26.08.2008 року, № РН-0000633 від 26.09.2008 року. Факт направлення зазначеної вимоги відповідачу підтверджується квитанцією УДППЗ «Укрпошта»№ 9536 від 18.02.2009 року. Однак, зазначена вимога залишена без відповіді та належного реагування.
Позивач в позовній заяві зазначає, що 02.09.2009 року він отримав від відповідача продукцію (ріпак) на суму 36 736,2 грн., що підтверджується накладною № 02/09 (а.с.19) та вважає, що в останнього існує борг в сумі 44 845,43 грн. основного боргу.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 44 845,43 грн. основного боргу.
Оскільки, відповідач не розрахувався перед позивачем за поставлений останнім товар і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 44 845,43 грн.
Крім цього, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 8 886,78 грн. інфляційних та 3 157,19 грн. 3 % річних.
Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 5 214,34 грн., колегія суддів зазначає наступне.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України). Як видно з матеріалів справи, позивач на підставі усної домовленості відпустив товар відповідачу. Письмового договору щодо поставки зазначеного товару сторони не укладали. Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову про стягнення пені у сумі 5 214,34 грн.
Твердження скаржника про те, що видаткові накладні на підставі яких суд стягнув заборгованість не містять підпису відповідача не підтверджуються матеріалами справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2011 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Процик Т.С.
Постанова підписана 30.05. 2011 року.