Справа № 2-528/2011
17 травня 2011 р. Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі:
головуючого: судді ВОЛОДАРЕЦЬ Н.М.
при секретарі: РИКОВІ К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу Державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції в АР Крим про стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції про стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Євпаторійського міського суду від 9 квітня 2009 року було задоволено її позов та стягнуто з ОСОБА_2 на її - позивача користь у відшкодування шкоди 28966,50 грн. При виконанні зазначеного рішення суду державним виконавцем було описано майно відповідачки, проте вона у порушення закону його продала. Зазначене рішення суду до цих пір не виконано, що завдає їй моральних страждань та переживань. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 та ВДВС Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим у відшкодування завданої їй моральної шкоди по 10000 грн. з кожного, а також понесені судові витрати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, позовні вимоги підтримали, пояснили, що внаслідок невиконання суду та невиплати відповідачем грошової суми у позивач перенесла нервовий стрес, в неї погіршився стан здоров'я, була вимушена постійно звертатися до лікарів та придбати лікарські препарати. Вважають, що діями відповідачів у справі позивачу завдано моральну шкоду, яку оцінюють у 20000 грн. та просять стягнути її з винних у цьому осіб - відповідачів у справі, тобто по 10000 грн. з кожного.
Представник відповідача ВДВС Євпаторійського МУЮ в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважав їх необгрунтованими та безпідставними, пояснив, що на примусовому виконанні у відділі знаходився виконавчий лист №2-1230/2009 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28966,50 грн. У ході виконання зазначеного листа за Актом від 03.06.2009 року АА №135751 було описано та арештовано рухове майно боржника ОСОБА_2, проте за результатами перевірки цього майна виходом на місце було встановлено, що описане та арештоване майно продано боржником третім особам, про що було складено акт від 23.10.2009 року. Іншого майна, належного боржнику, в ході виконання встановлено не було. Постановою від 22.12.2009 року виконавчий документ - виконавчий лист №2-1230/2009 на підставі п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто стягувачу ОСОБА_1 Зазначена постанова не оскаржувалася та набрала законної сили. Отже виконавчий лист з того часу для виконання до ВДВС Євпатоірйського МУЮ стягувачем ОСОБА_1 не пред'являвся та на примусовому виконанні у ВДВС Євпаторійського МУЮ не знаходиться. Вважав, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, оскільки дії ВДВС Євпаторійського МУЮ неправомірними не визнавалися та на цей час у межах заявлених позовних вимог ОСОБА_1 не розглядаються. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася. При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу у її відсутність.
Вислухавши доводи позивача, її представника та представника відповідача - ВДВС Євпаторійського МУЮ, дослідивши матеріали справи та матеріали звідного виконавчого провадження, представлені для огляду у судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необгрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Євпаторійського міського суду від 9 квітня 2009 року, яке 11 серпня 2009 року набрало чинності, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму заборгованості у розмірі 15150 грн. та відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 13635 грн., судовий збір у розмірв 152,50 грн., та витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 30 грн., загалом в сумі 28966,50 грн. На підставі зазначеного рішення суду 14 вересня 2009 року судом було видано виконавчий лист №2-1230/2009, який був отриманий ОСОБА_1 та переданий для примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції. У ході виконання зазначеного виконавчого листа за Актом від 03.06.2009 року АА №135751 було описано та арештовано рухоме майно боржника ОСОБА_2, проте за результатами перевірки цього майна виходом на місце було встановлено, що описане та арештоване майно продано боржником третім особам, про що державним виконавцем було складено акт від 23.10.2009 року. Іншого майна, належного боржнику ОСОБА_2, в ході виконання виконавчого документу встановлено не було. Постановою від 22.12.2009 року виконавчий документ - виконавчий лист №2-1230/2009 на підставі п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто стягувачу ОСОБА_1 Зазначена постанова не оскаржувалася та набрала законної сили. Отже в судовому засіданні достовірно встановлено, що виконавчий лист №2-1230/2009 з того часу для виконання до ВДВС Євпатоірйського МУЮ стягувачем ОСОБА_1 не пред'являвся та на примусовому виконання не знаходиться.
Звертаючись з позовними вимогами про стягнення з відповідачів моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання рішення суду, позивач посилається на положення ст. ст. 23, 1176 Цивільного кодексу України.
В силу ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до вимог ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких візична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
В обгрунтування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивач ОСОБА_1 зазначає, що моральна шкода була їй завдана внаслідок невиконання рішення суду від 09 квітня 2009 року та невиплату їй грошових коштів, стягнутих за рішенням суду, у зв'язку з чим вона нервувує, переживає, внаслідок чого погіршився її стан здоров'я, звичний образ життя.
Проте відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові №4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних стражєдань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.
Проте позивачем ОСОБА_1 суду не представлено належних та допустимих доказів у підтвердження завдання їй моральної шкоди діями відповідачів по справі, а також протиправність діяння її заподіювача, тобто відповідачів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні. Позивачем не представлено належних до допустимих доказів, підтверджуючих визнання дій відповідачів неправомірними, та у межах заявленого позову з такими позовними вимогами, тобто про визнання дій відповідачів неправомірними, до суду не звертався.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які є у справі, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача ОСОБА_1 в заявлених нею межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Допустимих та належних доказів, спростовуючих зазначений висновок, суду не представлено.
На підставі ст. ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212, 214 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відділу Державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції в АР Крим про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Володарець