"11" травня 2011 р. Справа № 67/179-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Білоконь Н. Д. , суддя Терещенко О.І.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1159 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 14 лютого 2011 року у справі № 67/179-10
за позовом суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків
до суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 444633,77 грн.
Суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 444633,77 грн., з яких 116958,05 грн. боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 12/012 від 01.12.2007 р. та 327675,72 грн. нарахованої на нього пені.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14 лютого 2011 року у справі № 67/179-10 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено частково.
З відповідача на користь позивача стягнуто 116958,05 грн. боргу, 1169,58 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні позовних вимог про стягнення 327675,72 грн. пені відмовлено.
Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції в частині стягнення боргу не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Сторони в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про час та місце його проведення, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення з ухвалою суду від 06.04.2011 р. про відкладення розгляду справи.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також на те, що розгляд справи вже відкладався ухвалою від 06 квітня 2011 р. за клопотанням відповідача, а розгляд апеляційної скарги статтею 102 Господарського процесуального кодексу України обмежено двомісячним строком, справа розглядається за відсутності сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що справу розглянуто судом за його відсутності, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, що позбавило його можливості брати участь в судових засіданнях, користуватися своїми процесуальними правами, в тому числі знайомитися з матеріалами справи, подавати заяви, витребувати документи та просити суд про розстрочення виконання рішення..
Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено, що ухвали суду надсилались місцевим господарським судом не на адресу місцезнаходження відповідача, а на іншу адресу, зазначену відповідачем у позовній заяві, при наявності у суду даних з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців даних про місцезнаходження відповідача.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи копії свідоцтва про державну реєстрацію відповідача та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача, які було надано позивачем на вимогу місцевого господарського суду, місцезнаходженням відповідача на момент розгляду справи є: АДРЕСА_1, тоді як ухвали суду надсилались на іншу адресу:м. АДРЕСА_2.
Таким чином справу було розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду, що згідно з п. 2 ч. 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд приймає нове рішення.
При прийнятті нового рішення місцевий господарський суд виходить з наступного
Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2007 року між позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 12/012 , згідно з умовами якого позивач-орендодавець передає, а відповідач -орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (далі приміщення), розташоване за адресою: м. АДРЕСА_2, загальною площею 318 кв.м.
Відповідно до статті 759 Цивільного Кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтею 762 Цивільного Кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата визначається, виходячи з вартості оренди приміщення в розмірі 19,30 грн. за 1 кв.м. з урахуванням ПДВ. Розмір орендної плати за перший місяць оренди складає 6137,40 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ -20% - 1022,90 грн. При нарахування орендної плати за поточні місяці повинні враховуватись відповідні індекси інфляції.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що плата за користування приміщенням перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше п'ятого числа поточного місяця на підставі рахунка орендодавця.
Згідно з пунктом 3.6. договору крім орендної плати орендар зобов'язаний сплачувати на протязі п'яти днів рахунки орендодавця за фактичні комунальні послуги. Оплата за електроенергію, за діючими тарифами на день оплати, згідно показникам електролічильника з урахуванням втрат, наданих енергопостачальними організаціями, орендар сплачує безпосередньо орендодавцю.
Згідно з пунктом 4.3. договору орендодавець виставляє щомісячно орендарю рахунок за утримання орендованого майна.
Пунктом 5.4.3. передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням орендодавцю.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладались додаткові угоди до договору № 12/012 від 01.12.2007р. (№№1-32), які є невід'ємною частиною договору, згідно з якими, у зв'язку з постійним зростанням заборгованості орендаря перед орендодавцем за оренду майна строк дії договору № 12/012 від 01.12.2007 р. кожною додатковою угодою продовжувався на один місяць, останньою додатковою угодою № 32 строк дії договору продовжено до 30 листопада 2010 року. Таким чином, строк дії договору оренди нежитлового приміщення № 12/012 від 01.12.2007 р. було продовжененосторонами до 30 листопада 2010 р.
Крім того п. 2. додаткових угод, зазначено, що на протязі їх дії орендар зобов'язався повністю погасити заборгованість по орендній платі та вносити в обумовлені основним договором строки попередні умови плати оренди.
Однак відповідач прийняти на себе за договором обов"язки по сплаті орендної плати виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, з урахуванням чого, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 116958,05 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг за договором № 12/012 від 01.11.07 р. (а.с. 49-83).
Так позивачем відповідно до умов договору було нараховано відповідачу орендну плату з 05.12.2007 р. по 05.11.2010 р. в сумі 301302,05 грн., яку відповідач сплатив частково в сумі 184344,00 грн., у зв"язку з чим у нього утворилась заборгованість 116958,05 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або Зако ном.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за оплату на певний строк користування майно для здійснення господарської діяльності.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату передбачено також частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ухвалою від 06 квітня 2011 року апеляційний господарський суд витребував у відповідача докази в обгрунтування своїх заперечень проти позову, які, він на його думку був позбавлений можливості надати суду першої інстанції через неповідомлення його про розгляд даної справи, зокрема договори, додаткові угоди, акти наданих послуг, контррозрахунок суми боргу із зазначенням по місяцям сум сплаченої орендної плати та платіжних документів, а також оригінали та належним чином завірені копії платіжних документів чи банківську виписку на підтвердження сплачених сум боргу.
Також цією ухвалою суд зобов"язував відповідача для складання з позивачем акту звірки взаєморозрахунків за спірний період направити компетентного представника з довіреністю до позивача.
Однак відповідачем вимоги ухвали виконано не було та будь-яких документів чи пояснень на спростування доводів позивача не надано.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним їз способів захисту права передбачено примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Зважаючи на наведене, позовні вимоги про стягнення 116958,05 грн. боргу за договором оренди нежитлового приміщення № 12/012 від 01.12.2007 р. підлягають задоволенню
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 327675,72 грн. за період з 06.12.2007 року по 30.11.2010 року, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність у відповідності з нормами діючого законодавства України.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується у відповідності до діючого законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день затримки.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак позивач в порушення вимог статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” нарахував пеню, розмір якої перевищує подвійну ставку Національного банку України та в порушення вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахував відповідачу пеню по зростаючій сумі заборгованості за період з 06.12.2007 року по 30.11.2010 року, у зв"язку з чим позовні вимоги про стягнення пені не відповідають чинному законодавству, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, п. 2 статті 103, п. 2 ч. 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 14 лютого 2011 року у справі № 67/179-10 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3 код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м.Харкова, МФО351016) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_4,поштова адреса: АДРЕСА_5, код НОМЕР_1, свідоцтво платника ПДВ № НОМЕР_4, р/р НОМЕР_5 в ХФ АБ "Синтез" м.Харкова МФО 350578) 116958,05 грн. основного боргу, 1169,58 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення пені в сумі 327675,72 грн. відмовити.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її виготовлення в повному обсязі.
Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.
Суддя (підпис) Білоконь Н. Д.
Суддя (підпис) Терещенко О.І.
Постанову складено в повному обсязі 13.05.2011 р.