"27" квітня 2011 р. Справа № 5023/1148/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Бабакова Л.М. , суддя Пушай В.І.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
прокурора - Гавриленко О.В.
позивача - Петімко О.В.
відповідача - Сливко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1252 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 03.03.11 р. у справі № 5023/1148/11
за позовом Заступника прокурора м. Харківа, м. Харків в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківській області, м. Харків
до Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" м. Харків
про стягнення 48530,87 грн.
У листопаді 2010 року Заступник прокурора м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (позивач) до КП "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (відповідача) про стягнення з відповідача на користь позивача 47083,06 грн. основної заборгованості по договору № 385-Д/25556 від 25.06.2010 року про надання охоронних послуг підрозділом Державної служби охорони; 984,60 грн. збитків від інфляції та 463,21 грн. процентів річних.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.03.2011 р. по справі №5023/1148/11 ( суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 47083,06 грн. основної заборгованості по договору; 984,60 грн. збитків від інфляції та 463,21 грн. процентів річних та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання про надання відстрочки виконання рішення строком на шість місяців.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що місцевий господарський суд в порушення вимог статей 43,121 ГПК України, а також пункту 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 ГПК України»№02-5/333 від 12.09.1996 року не врахував при вирішенні питання щодо можливості розстрочення виконання рішення обставини, які унеможливлюють негайне виконання рішення і можуть бути підставою для такого розстрочення, а саме: невідповідність діючого тарифу на послуги водопостачання фактичним витратам відповідача на виробництво, транспортування та поставку води споживачам; тяжке фінансове становище відповідача, вимушене укладання відповідачем договорів кредиту з банківськими установами з метою розрахунку за електроенергію, зарплату працівникам.
Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що зазначені відповідачем обставини, а саме: невідповідність діючого тарифу на послуги водопостачання фактичним витратам відповідача на виробництво, транспортування та поставку води споживачам; тяжке фінансове становище відповідача, вимушене укладання відповідачем договорів кредиту з банківськими установами з метою розрахунку за електроенергію, зарплату працівникам, не є винятковими, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для відстрочки виконання рішення.
Позивач зазначає, що відповідач просив надати йому розстрочку виконання рішення з метою виконання своїх кредитних зобов'язань перед банківськими установами, що свідчить про можливість завдання шкоди позивачу порівняно з іншими кредиторами відповідача та про порушення, у зв'язку з цим, принципу справедливості.
Прокурор у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скарги проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, посилаючись, що місцевий господарський суд цілком обґрунтовано зазначив про те, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань негативно впливає на фінансове становище позивача, та, що норми Господарського процесуального кодексу України встановлюють право, а не обов'язок господарського суду щодо розстрочки або відстрочки виконання рішення.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між сторонами укладений договір № 385-Д/25556 від 25.06.2010 року про надання охоронних послуг підрозділом Державної служби охорони , за яким позивач приймає на себе зобов'язання з 10 вересня 2010 року до 31 грудня 2010 року, включно здійснювати охорону громадського порядку та заходи по припиненню правопорушень на об'єктах відповідача, розташованих: на території м. Харкова (далі - об'єктах). Для виконання предмету цього договору позивач залучає п'ять співробітників міліції ДСО, режим роботи якої регулюється письмовою заявкою відповідача.
Пунктами 1.2.,5.1,5.3 договору передбачено, що відповідач приймає на себе зобов'язання оплачувати позивачу вартість охоронних послуг у встановленому договором порядку та строки, а також виконувати інші заходи щодо охорони свого майна на об'єкті ; ціна послуг охорони є договірною і була узгоджена протоколом договірної ціни (додаток до договору; оплату у розмірі передбаченим п.5.1. договору за надані послуги відповідач зобов'язаний здійснити позивачеві не пізніше 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавалися позивачем послуги.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором, однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості охоронних послуг виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 50000,00 грн.
Позивач листом від 27.12.2010 р. № 1612275002 запропонував відповідачу сплатити заборгованість у сумі 50000,00 грн. на банківський рахунок, та з метою проведення звірки розрахунків по договору, позивачем на адресу відповідача надіслані акти звірки розрахунків по договору та акти виконаних робіт за листопад та грудень 2010 року .
Позивач вказував, що 01.12.2004 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 9226 на відпуск та споживання питної води і 02.02.2011 року на адресу позивача надійшов рахунок відповідача на оплату позивачем послуг з постачання питної води у січні 2011 року на суму 2916,94 грн., у т.ч. ПДВ-20%. Заявою позивача від 08.02.2011 № 48/8- 383/Мз відповідача повідомлено про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 2916,94 грн. по договору та договору на відпуск та споживання питної води від 01.12.2004 № 9226, після проведення якого основний борг відповідача перед позивачем по договору становив 47083,06 грн.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, задовольнив позов щодо стягнення заборгованості у розмірі 47083,06 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо стягнення інфляційних у розмірі 984,60 грн.
Відносно відстрочки виконання рішення суду на шість місяців колегія суддів вважає рішення про відмову в наданні відстрочки обґрунтованим виходячи з наступного.
Зі змісту частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу випливає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому, надання розстрочки та відстрочки виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, виходячи з особливого характеру обставин справи.
В порушення вимог норм процесуального права відповідач не надав документи, підтверджуючи обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а також не зазначив в чому полягає винятковість випадку.
Посилання відповідача на невідповідність діючого тарифу на послуги водопостачання фактичним витратам відповідача на виробництво, транспортування та поставку води споживачам; тяжке фінансове становище відповідача, вимушене укладання відповідачем договорів кредиту з банківськими установами з метою розрахунку за електроенергію, зарплату працівникам, не доведено належними документами.
Відповідач не надав суду доказів своєї економічної неплатоспроможності, відсутності чи наявності грошових коштів на своїх рахунках, відсутності майна, наявності заборгованості та інших документів підтверджуючих неможливість виконання рішення суду, тобто не довів наявність виняткових обставин, які б могли бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ухилення відповідача від сплати відповідачем заборгованості суттєво впливає на майнові інтереси позивача та може завдати йому істотної шкоди та правомірно відмовив у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення
Посилання відповідача на те, що місцевий господарський суд в порушення вимог статей 43,121 ГПК України, а також пункту 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 ГПК України»№02-5/333 від 12.09.1996 року не врахував при вирішенні питання щодо можливості розстрочення виконання рішення обставини, які унеможливлюють негайне виконання рішення і можуть бути підставою для такого розстрочення, є безпідставним.
Колегія суддів вважає, що зазначені відповідачем обставини, на які він посилався як на підставу відстрочки виконання рішення, недоведені та не є винятковими і розстрочення виконання судового рішення негативно впливатиме на майнові інтереси позивача.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.
Таким чином, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а доводи відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526,625, ЦК України, ст.ст.101-105,121 ГПК України, колегія суддів
Рішення господарського суду Харківської області від 03.03.2011 по справі № 5023/1148/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Бабакова Л.М.
Суддя Пушай В.І.
Повний текст постанови підписано 29.04.2011 р.