"27" квітня 2011 р. Справа № 37/211-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Бабакова Л.М. , суддя Пушай В.І.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Нікульников О.О.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1256 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 21.02.11 р. у справі № 37/211-10
за позовом ТОВ "Укрсхідіндустрія" м. Краматорськ
до ТОВ "Інтертранслогістик" м. Харків
про стягнення 284917,37 грн. та розірвання договору
У вересні 2010 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення 200000,00 грн. суми попередньої оплати за договором від 12.06.2009 р. № 090612/1; 29744,60 грн. - інфляційного збільшення суми боргу; 7426,77 грн. - суми 3% річних; 47746,00 грн. - неустойки за затримку поставки товару та просив розірвати договір купівлі - продажу від 12.06.2009 р. № 090612/1, укладений між сторонами, стягнути судові витрати, з посиланням на те, що відповідач всупереч умовам договору не поставив позивачу товар, а 17.03.2010 р. відповідач частково повернув позивачу передоплату в сумі 50000,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.02.2011 р. по справі № 37/211-10 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача - 200000,00 грн. суми попередньої оплати; 29744,60 грн. інфляційного збільшення суми боргу; 7426,77 грн. суми 3% річних; 47746,00 грн. неустойки за затримку поставки товару; розірвано договір купівлі - продажу від 12.06.2009 р. № 090612/1, укладений між ТОВ “Інтертранслогістик” та ТОВ “Укрсхідіндустрія”, стягнуто з відповідача - 2934,18 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; 15000,00 грн. витрат на оплату адвокатських послуг. В задоволенні заяв представника позивача про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач свої зобов'язання за договором, щодо перерахування попередньої оплати здійснив, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не здійснив, попередню оплату не повернув, на підставі ст. 625 ЦК України, п. 9.3 договору стягнута пеня, інфляційні, річні. Відповідно до ст. 44 ГПК України стягнути витрати на адвокатські послуги.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що матеріали справи не містять доказів перерахування коштів з призначенням платежу «попереднья оплата за договором від 12.06.2009 р.», рахунку-фактури, виставленого відповідачем в рамках спірного договору, суд безпідставно задовольнив позов в частині стягнення суми попередньої оплати та штрафні санкції (пеня, річні, інфляційні). Крім того, позивачем не надано доказів щодо трудових та інтелектуальних затрат адвоката, розміру його витрат на ведення процесу, рахунку (калькуляції) вартості послуг.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у призначене судове засідання посилаючись на зайнятість представника у Червонозаводському районному суді м. Харкова.
Судова колегія вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду іншого представника.
Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відзиві позивач зазначив, що посилання відповідача на те, що перерахування попередньої оплати відбулася не в рамках спірного договору є необґрунтованим, оскільки інших договорів укладеними між позивачем та відповідачем не було, сума попередньої оплати платіжним дорученням № 35 від 15.06.2009 р. в розмірі 250000 грн. відповідає сумі попередньої оплати, яка визначена п. 6.1. договору № 090612/1 від 12.06.2009 р. Надання адвокатських послуг та розмір витрат підтверджується матеріалами справи.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, встановила, що між сторонами укладений договір купівлі-продажу № 090612/1 від 12 червня 2009 р. (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався поставити, а позивач прийняти та оплатити токарно-карусельний верстат Rafamet KCF 320/A (далі - Товар).
Пунктами 4.2., 6.1 договору передбачено, що товар мав бути поставлений протягом 90 календарних днів з дати укладання договору; датою поставки товару вважається дата передачі товару представнику покупця відповідно до акту приймання -передачі ; оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача на підставі рахунків - фактур в наступному порядку: передоплата в розмірі 250000,00 грн. здійснюється протягом 10 календарних днів з дати укладення договору, повна оплата в розмірі 470000,00 грн. здійснюється протягом 120 календарних днів з дати укладення договору, але не раніше поставки товару.
У статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору позивач платіжним доручення № 35 від 15.06.2009 р., здійснив передоплату відповідачу за вказаним договором у розмірі 250000,00 грн., що підтверджується податковою накладною № 61504 від 15.06.2009 р., яку відповідач видав позивачу на суму 250000,00 грн., відповідач в передбачений строк не поставив товар позивачу, 17.03.2010 р. відповідач частково повернув позивачу передоплату в сумі 50000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 17.03.2010 р. Згідно зі ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу; і якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В зв'язку з невиконанням договору відповідачем 06 липня 2010 року позивач направив відповідачу претензію № 1 щодо повернення передоплати в розмірі 200000,00 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов'язання за договором, щодо перерахування попередньої оплати здійснив, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не здійснив, попередню оплату не повернув, та задовольнив позов щодо стягнення 20000000 грн. суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 9.3. договору передбачено, що за порушення строків поставки товару відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення поставки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Неустойка нараховується за весь час прострочення.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як свідчать матеріали справи, в договорі сторони встановили штрафні санкції за порушення строків поставки товару за весь час прострочення, які не повинні перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
В зв'язку з чим, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо стягнення неустойки за затримку поставки товару у розмірі 47746,00 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув інфляційні у розмірі 29744,60 грн., 3% річних у розмірі 7426,77 грн.
Згідно зі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідачем істотно порушені умови договору, відповідач всупереч умов договору не передав товар у власність позивача, та задоволено позов щодо розірвання договору купівлі - продажу від 12.06.2009 р. № 090612/1, укладеного між сторонами.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що надання адвокатських послуг наданих АФ «Головань і Партнери»підтверджується договором про надання юридичних послуг № 207/68 від 13.07.2009 р.; додатковою угодою № 4 від 11.08.2010 р. до цього договору, рахунком № 137 від 11.08.2010 р. на суму 15000,00 грн.; платіжним дорученням № 325 від 01.09.2010 р. про оплату 15000,00 грн.; довіреністю від 03.09.2010 р. на адвоката ОСОБА_1., який діє в складі АФ «Головань і Партнери»; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1. ОСОБА_1.; службовим посвідченням ОСОБА_1. серії НОМЕР_2 та задоволено позов в частині стягнення адвокатських послуг у розмірі 15000,00 грн., які надані позивачу АФ «Головань і Партнери», відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання відповідача на те, що перерахування попередньої оплати відбулося не в рамках спірного договору є безпідставним, оскільки відповідач не надав доказів наявності інших договірних відносин, за якими здійснена попередня оплата за платіжним дорученням № 35 від 15.06.2009 р., сума попередньої оплати у платіжному дорученні № 35 від 15.06.2009 р. в розмірі 250000 грн. відповідає сумі попередньої оплати, яка визначена п. 6.1. договору № 090612/1 від 12.06.2009 р.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.
Таким чином, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а доводи відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610,611, 625, 651, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.101-105 ГПК України, колегія суддів
Рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2011 по справі № 37/211-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
Суддя Бабакова Л.М.
Суддя Пушай В.І.
Повний текст постанови підписано 29.04.2011 р.