"24" травня 2011 р.
Справа № 5016/565/2011(13/43)
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.
Суддів Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.
При секретарі судового засідання Подуст Л.В.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомленні належним чином.
Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Миколаївської філії ВАТ „Укртелеком”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 31.03.2011р.
у справі № 5016/565/2011(13/43)
За позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) „Укртелеком” в особі Миколаївської філії ВАТ „Укртелеком”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сантехмонтаж 5”
про стягнення заборгованості в сумі 1778,10 грн. за договором про надання телекомунікаційних послуг
Встановив:
В березні 2011р. Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Миколаївської філії ВАТ “Укртелеком” (Далі - ВАТ "Укртелеком") звернулось з позовом про стягнення з ТОВ “Сантехмонтаж 5” (Далі - Товариство) грошових коштів у загальній сумі 1778,10грн., посилаючись на несплату останнім отриманих протягом квітня-червня 2009 року телекомунікаційних послуг за укладеним сторонами договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ВАТ “Укртелеком” вважає, що між сторонами був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг, у розумінні ст.207 ЦК України, шляхом обміну документами, а саме, заявами Товариства від 26.09.2005 р. № 3896 та 30.08.2005 р. № 3518 на встановлення телефону, гарантійним листом, нарядами ВАТ “Укртелеком” від 23 та 27 грудня 2005 року за №№ 43813 та 43550 на встановлення телефонів відповідачу, оформленням на його ім'я особового рахунку.
Товариство у судові засідання суду першої інстанції не з'являлось, хоча про час та місце слухання справи повідомлено належним чином, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 ГПК України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.03.2011р., винесеним суддею Ковалем Ю.М. в позові відмовлено.
Обґрунтовуючи дане рішення місцевий господарський суд зазначив, що оскільки між сторонами не було письмової домовленості, а саме не було укладено договору про надання телекомунікаційних послуг, ВАТ „Укртелеком” не мало правових підстав для стягнення коштів за отримані послуги.
Не погоджуючись з даним рішенням господарського суду, ВАТ „Укртелеком” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги із наданими уточненнями до них задовольнити, а саме стягнути з Товариства 1665,10 грн.
Мотивуючи апеляційну скаргу, ВАТ „Укртелеком” зазначає, що частиною 1 статті 181 Господарського Кодексу України, передбачено, що укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Відповідно до статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи зазначене, скаржник вважає, що між сторонами фактично був укладений договір про надання телекомунікаційних послуг, а тому зобов'язання споживача щодо оплати даних послуг повинні виконуватись відповідно до п. 108 „Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг”.
Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча про час та місце слухання справи повідомленні належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
На підставі ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" з метою визначення єдиного порядку надання та отримання телекомунікаційних послуг Кабінет Міністрів України Постановою від 09.08.2005 N 720 затвердив Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, відповідно до пп. 1 п. 10 яких надання телекомунікаційних послуг здійснюється за умови укладення договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером і споживачем згідно з основними вимогами, установленими Комісією.
Згідно з п. 2.1 Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України 26.03.2009 N 1420 (далі - Основні вимоги), договір із споживачем (абонентом) про надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг укладається лише в письмовій формі шляхом оформлення єдиного документа, підписаного сторонами, за винятком доступу до послуг служб екстреної допомоги, довідкових служб зв'язку за допомогою таксофонів.
Пунктом 3.4 Основних вимог визначено предмет угоди, зокрема, пп. 3.4.4 до предмету угоди віднесено визначення інших відомостей, які обумовлені особливістю надання певного виду телекомунікаційних послуг, у тому числі: напрямок зв'язку, кількість каналів та їхні технічні характеристики (для послуг з надання в користування каналів зв'язку).
Відповідно до п. 3.5.6 Основних вимог передбачено внесення до умов договору умов про порядок замовлення та обліку наданих телекомунікаційних послуг.
Вказані та інші умови, визначені у Основних вимогах, є обов'язковими для застосування операторами, провайдерами телекомунікацій і споживачами телекомунікаційних послуг при укладенні договорів про надання телекомунікаційних послуг, внесенні змін та доповнень до них.
У статті 1 Закону України "Про телекомунікації" визначено поняття: оператор телекомунікацій як суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж; споживач телекомунікаційних послуг як юридична або фізична особа, яка потребує, замовляє та/або отримує телекомунікаційні послуги для власних потреб; телекомунікаційна послуга (послуга) як продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.
Метою цього Закону є забезпечення повсюдного надання телекомунікаційних послуг достатніх асортименту, обсягу та якості шляхом обмеженого регулювання ринкових відносин для сприяння ефективному функціонуванню відкритого і справедливого конкурентного ринку.
Відповідно до п. 2 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" умовою надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
Під час розгляду справи судом першої інстанцій позивач не надав докази, які підтверджують укладення ним з відповідачем довгострокового договору на надання телекомунікаційних послуг відповідно до вимог п. 6 ст. 179, ст. ст. 180 - 181 ГК України та Основних вимог.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відсутності між позивачем і відповідачем узгодженого договору у відповідності з п. 2.1 Основних вимог, які регулюють послуги між споживачем і оператором у телекомунікаційній сфері.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач і відповідач не мали єдиного документа (договору), підписаного сторонами, а правовідносини між ними фактично визначалися актами приймання-передач послуг та рахунками-фактурами з зазначенням в них виду послуг та їх вартості кожного місяця з липня до жовтня 2009 р.
Відповідно до ст. ст. 11, 14, 901, 903 ЦК України за волевиявленням сторін правочин між сторонами за відсутністю узгодженого довгострокового договору мав ознаки договору надання послуг у сфері телекомунікації з обмеженим строком дії та з їх оплатою за фактично надані послуги, підтверджені відповідачем шляхом надання щомісяця позивачем рахунку-фактури, що суперечить спеціальному законодавству і не породжує правових зобов'язань між оператором і споживачем послуг.
За відсутністю між сторонами узгодженого відповідно до вимог закону договору позивач на власний ризик надавав відповідачеві послуги, які не породжували зобов'язань відповідача і по кожному факту надання послуг вимагали погодження умов послуг з відповідачем.
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що при винесенні рішення від 31.03.2011р. по справі №5016/565/2011(13/43) місцевим господарським судом повністю досліджено та обґрунтовано надано правову оцінку встановленим в справі фактам, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Миколаївської філії ВАТ „Укртелеком” - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 31.03.2011р. у справі №5016/565/2011(13/43) - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Н.В.Ліпчанська
Суддя Е.І.Андрєєва
Суддя П.Ф.Мацюра