"24" травня 2011 р.Справа № 26-31-15/28-10-922
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Ліпчанської Н.В.
суддів Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.
При секретарі судового засідання Подуст Л.В.
За участю представників сторін:
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 по дов. №422 від 22.03.2011р.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду Одеської області від 20.04.2011р.
у справі № 26-31-15/28-10-922
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілсон”
про стягнення 147150,92 грн.
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілсон"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про визнання недійсним договорів та стягнення 160000 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20 квітня 2011 року у справі №26-31-15/28-10-922, винесеною суддею Никифорчуком М.І. на підставі ст.117 ГПК України відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про визнання наказу господарського суду Одеської області від 04.01.2011 р. по справі №26-31-15/28-10-922 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів та стягнення з ТОВ "Вілсон" (Далі - Товариство) 147150,92 грн., таким, що не підлягає виконанню.
При винесенні ухвали суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання заявника на приведені приписи норм ЦК та ГК у даному випадку є не правильними оскільки вони стосуються юридичних осіб, яким боржник не являється.
Враховуючи зазначене місцевий господарський суд не знайшов інших правових підстав для задоволення даної заяви, а тому наказ господарського суду Одеської області від 04.01.2011 р., є правомірним та обґрунтованим.
ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить її скасувати, та прийняти нове рішення, яким визнати наказ господарського суду Одеської області від 04.01.2011 р. таким, що не підлягає виконанню, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до винесення неправильної ухвали.
За доводами скаржника господарський суд Одеської області не прийняв до уваги того, що перелік підстав для визнання наказу таким що не підлягає виконанню не є вичерпаним. Також за твердженнями скаржника, усі зобов'язання ФОП ОСОБА_1 пов'язані з його підприємницькою діяльністю припинені на підставі ст.609 ЦК України та ч.3 ст.205 ГК України, які прямо передбачають припинення зобов'язання у зв'язку із ліквідацією юридичної особи.
Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваної ухвали, заслухавши пояснення представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2010р. первісний позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю „Вілсон” про стягнення 147150,92 грн. задоволений частково.
З Товариства на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 -стягнуто заборгованість по Договору від 26 березня 2009 року в розмірі суми основного боргу - 71346, 52 грн., 3% річних в сумі - 208,97 грн., інфляційні витрати в сумі 1382,02 грн., державне мито в сумі 729,38 грн. та витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. та на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - заборгованість по Договору від 01 квітня 2009 року в розмірі суми основного боргу - 72 079, 46 грн., 3% річних в сумі 318, 10 грн. та інфляційні за той же період в сумі 1815,85 грн., державного мита в сумі 742,13 грн. та витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. В решті позовних вимог -відмовлено. У задоволенні зустрічного позову -відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2010р. вказане рішення господарського суду Одеської області скасовано, постановлено нове рішення про відмову в первісному позові та часткове задоволення зустрічного позову. Стягнуто з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства грошові кошти в сумі 160000 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 1 685 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. В решті зустрічного позову -відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29 грудня 2010р. у вказаній постанові від 07 грудня 2010р виправлена описка допущена у резолютивній частині рішення.
04 січня 2011 р. господарським судом Одеської області на виконання вказаних постанови та ухвали апеляційної інстанції виданий наказ терміном дії до 29.12.2013р. про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Товариства вказаних у постанові сум.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 лютого 2011 р. вказана постанова Одеського апеляційного господарського суду залишена без змін.
24.03.2011 р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу від 04.01.2011р. по справі №26-31-15/28-10-922 про виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 р. по справі №26-31-15/28-10-922 таким, що не підлягає виконанню.
При цьому заявник зазначив, що спірний наказ господарського суду не підлягає виконанню, оскільки державна реєстрація ФОП ОСОБА_1 припинена та його зобов'язання по сплаті грошових коштів на користь ТОВ "Вілсон" припинились у зв'язку із ліквідацією юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Відповідно до ч.2 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Враховуючи п.3.3 Роз'яснень ВГСУ №04-5/365 від 28.03.2002 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", ч.4 ст. 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників. Наведений перелік підстав є вичерпним.
Апеляційний господарський суд не погоджується з твердженнями скаржника в апеляційній скарзі, оскільки ч.2 ст.128 ГК України встановлено, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Вищевикладене свідчить про те, що під підставою визнання наказу таким, що не підлягає виконанню-обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням-слід розуміти як відсутність обов'язку боржника, а не відсутність самого боржника. Тобто сам боржник як ФОП припинив свою діяльність, але його обов'язок щодо сплати коштів залишився, отже боржник повинен відповідати за своїми зобов'язаннями .
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1, а отже оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-106; 117 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Ухвалу господарського суду Одеської області від 20 квітня 2011 року у справі №26-31-15/28-10-922 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська
Суддя Е.І. Андрєєва
Суддя П.Ф. Мацюра