01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.05.2011 № 27/4
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова» на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011р.
по справі № 27/4 (суддя Дідиченко М.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», селище Миронівський, м.Дебальцеве, Донецька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ
про визнання договору фінансового лізингу №L1462-11/07 від 01.02.2008р. недійсним
Приватне акціонерне товариство «Бетон Нова» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» про визнання недійсним договору фінансового лізингу № L1462-11/07 від 01.02.2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п.6.1., п.6.2., п.п.8.1.17, п.п. 8.1, п. 10.3 Договору фінансового лізингу суперечать загальним засадам цивільно - правових відносин, зокрема принципу справедливості, добросовісності та розумності.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Бетон Нова» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011р. по справі № 27/4 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова» задовольнити, договір фінансового лізингу № L1462-11/07 від 23.06.2008р. визнати недійсним.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011р. прийняте з порушенням норм матеріального права.
На підставі апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова» на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року, згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 16.03.2011р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року у справі № 27/4 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи та неявкою в судове засідання представника позивача розгляд справи відкладався.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011р., у зв'язку з перебуванням судді Нєсвєтової Н.М. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Кондес Л.О., Майданевич А.Г.
Представник позивача в судове засідання 13.05.2011р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, участь представника позивача в судовому засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 23.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (надалі - лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством “Бетон-Нова” (надалі - лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № L1462-11/07 (надалі - договір), згідно з п.1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток №2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
08.06.2010 року організаційно-правову форму позивача було змінено з Закритого акціонерного товариства “Бетон Нова”на Приватне акціонерне товариство “Бетон Нова”, у зв'язку із приведенням у відповідності до Закону України “Про акціонерні товариства”, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою ЄДРПОУ.
Згідно акту приймання-передачі предмету лізингу від 30.07.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу.
Відповідно до п. 3.1 договору вартість предмета лізингу становить 461 250, 00 грн. ( в тому числі 20% ПДВ).
Пунктом 1.2 договору встановлено, що строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору), та не може бути менше одного року.
Пунктами 4.1. та 4.2. договору встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку.
Згідно із п. 5.3 Загальних умов фінансового лізингу (договір фінансового лізингу № L1462-11/07), лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного, місяця.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку не сплати лізингових платежів (частково або у повному обсязі), прострочення яких становить більше 30 днів (п.п.6.1.2. Договору).
Відповідно до п. 8.1.17, п. 10.3.2. Загальних умов фінансового лізингу (договір фінансового лізингу № L1462-11/07) у разі дострокового припинення дії Договору лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу та сплати наступні платежі:
- комісію лізингодавця за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 2 % від суми непогашеної вартості предмета лізингу, визначеної за правилами ч. 5 п.п. 10.3.2 цих загальних умов;
- нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня);
- суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем;
- заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях;
- суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення договору, та змінену за визначеними в п. 3 Графіку правилами.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що частиною 1 ст. 6 ГК України суб'єктам господарювання гарантовано свободу підприємницької діяльності, однак в межах, визначених законом. Пунктом 6 ст. 3 ЦК України передбачено, що цивільне законодавство базується на засадах справедливості, добросовісності та розумності. Таким чином, п.6.1., п.6.2., п.п.8.1.17, п.п. 8.1, п. 10.3 Договору фінансового лізингу суперечать загальним засадам цивільно - правових відносин, зокрема принципу справедливості, добросовісності та розумності, оскільки вимогами на одночасне отримання предмету лізингу, лізингових платежів та вартості предмету лізингу лізингодавець тричі захистив порушене право. Натомість договір лізингу не містить жодної умови, яка б встановлювала відповідальність лізингодавця за порушення зобов'язань по договору лізингу. З огляду на зазначене, такий договір має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215 ЦК України та ч.1 ст. 203 ЦК України.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № L1462-11/07 від 01.02.2008р. Проте, зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач оспорює договір фінансового лізингу № L1462-11/07 від 23.06.2008р. Як пояснив відповідач в суді апеляційної інстанції договір фінансового лізингу № L1462-11/07 від 01.02.2008р. сторонами не укладався.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову та виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” закріплено поняття фінансового лізингу під яким слід розуміти вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому сторона (боржник) зобов'язання вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частинами 4, 7 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 6 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього закону.
Згідно з ч.2 ст.7 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Пунктом 4. ч.1 ст.10 Закону України “Про фінансовий лізинг” встановлено, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Статтею 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Статтею 16 ч. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” перераховано складові лізингового платежу: сума, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця. Тобто вартість предмета лізингу вже закладена у лізинговий платіж, і додатково не стягується.
Після сплати (стягнення) вказаних платежів позивач набуває предмет лізингу у власність. Майно по спірному договору в такому разі переходить із власності відповідача до власності позивача, а до моменту отримання передбачених законом і договором платежів власником, в силу закону, залишається лізингодавець.
Пунктом 6 ст. 3 ЦК України (на який посилається позивач) передбачено, що цивільне законодавство базується на засадах справедливості, добросовісності та розумності.
Водночас, п.3 ст.3 ЦК України передбачений іншим принцип - свобода договору. Це означає, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору та застосуванні до контрагента заходів цивільно-правової відповідальності із урахуванням вимог законодавства.
З огляду на зазначене, твердження позивача, що вимогами на одночасне отримання предмету лізингу, лізингових платежів та вартості предмету лізингу лізингодавець тричі захистив порушене право судовою колегією не беруться до уваги, оскільки сторони договору не порушили вказаних вище норм законодавства.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 ЦК України, щодо змісту правочину, який не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що умови спірного договору фінансового лізингу повністю відповідають та кореспондуються з вимогами чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для визнання договору фінансового лізингу № L1462-11/07 від 23.06.2008р. недійсним. Таким чином, позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р. прийняте на підставі фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова» на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011р. у справі № 27/4 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року у справі № 27/4 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 27/4 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді