01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.05.2011 № 58/33
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
Представники сторін:
позивача: ОСОБА_1., довіреність № 2012/01-17/64в від 14.12.2010;
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 8 від 18.05.2010;
третя особа: ОСОБА_1., довіреність № 466/01-10/05-в від 20.10.2010;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор»
на рішення
господарського суду міста Києва
від 16.02.2011
у справі № 58/33 (суддя: Блажівська О.Є.)
за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор»
третя особа Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
про стягнення заборгованості по сплаті за розміщення спеціальних рекламних конструкцій
Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор», третя особа: Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості по сплаті за розміщення спеціальних рекламних конструкцій.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2011 у справі № 58/33 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 27689,40 грн. основного боргу, 276,89 грн. державного мита та 153,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 у справі № 58/33 скасувати і припинити провадження у справі.
Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 прийнято до розгляду справу № 58/33. Розгляд апеляційної скарги призначений на 11.04.2011 о 10:10.
07.04.2011 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 58/33 відкладено на 26.04.2011 об 11:20.
26.04.2011 представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином про що свідчить розписка наявна в матеріалах справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 58/33 відкладено на 23.05.2011 о 10:40.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.11 № 01-23/1/6 у справі № 58/33 доручено розгляд апеляційної скарги колегії суддів у складі: Зеленіна В.О. - головуючого-судді, суддів Дикунської С.Я., Чорної Л.В.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів встановила наступне.
01.10.2008 між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Октагон-Аутдор” (користувач) було укладено договір про розміщення спеціальної рекламної конструкції (надалі - Договір ).
Відповідно до п. 1.1. Договору користувач розміщує спеціальну рекламну конструкцію за адресою згідно переліку дозволів.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що за розміщення конструкції користувач вносить до міського бюджету плату в розмірі 11772, 00 грн.
29.12.2009 листом за № 777/01-08/23 Управління Архітектури та містобудування надіслало відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за розміщення спеціальних рекламних конструкцій в розмірі 27689,40 грн.
Таким чином станом на 24.12.2009 позивачем не було внесено до міського бюджету плату в розмірі 27689,40 грн.
Проте, скаржник в апеляційній скарзі заперечує наявність у нього зазначеної вище заборгованості на обґрунтування чого зазначає, що позивач не направляв відповідачу письмової пропозиції про внесення змін до договору від 01.10.2008, а також не надавав рахунків-фактур зі зміненою ціною. Ніякої додаткової угоди про зміну ціни Договору не існує та позивач її суду не надав, тому у позивача немає правових підстав вимагати сплату будь-яких сум не передбачених Договором та пені.
Але, колегія суддів не погоджується з зазначеним вище твердженням з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно Акту звірки взаєморозрахунків станом на 29.11.2010 р. підписаного обома сторонами позивач нараховує борг відповідачу у розмірі 27689,40 грн., з розрахунку здійсненого відповідачем борг відсутній.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що розбіжності між сторонами виникли у зміні позивачем у 2009 році місячної плати.
Згідно п. 2.4 Договору розмір плати підлягає зміні у випадках зміни законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а також внесення змін до Положення про зовнішню рекламу в м. Івано-Франківську в частині визначення розміру плати.
Отже, надсилати відповідачу додаткові пропозиції, щодо внесення змін до умов договору в частині визначення розміру плати на виконання пункту 2.4 Договору позивачем не передбачено у договорі, а також не передбачено надсилання позивачем рахунків фактур по сплаті.
Відповідно п .2.2. Договору плата за розміщення спеціальної рекламної конструкції вноситься за кожний місяць окремо або поквартально на розрахунковий рахунок.
Таким чином, Договором не встановлено порядок погодження умов в частині визначення розміру плати, оскільки позивач має право змінювати розмір відповідно п. 2.4 Договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач схвалюючи такі умови договору, приймав їх як обов'язкові умови договору і жодних заперечень щодо змісту договору як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції не надав.
Відповідно п. 2.1. Договору від 01.01.2009 р., за розміщення конструкції Користувач вносить до міського бюджету плату в розмірі 13068, 00 грн.
Згідно п. 2.4. Договору від 01.01.2009 р., розмір плати підлягає зміні у випадках зміни законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а також внесення змін до Положення про зовнішню рекламу в м. Івано-Франківську в частині визначення розміру плати.
В ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно п. 2.2. Договору плата за розміщення спеціальної рекламної конструкції вноситься за кожний місяць окремо або поквартально на розрахунковий рахунок.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
До того ж, колегія суддів відзначає, що скаржником не було надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказі на підтвердження відсутності у нього заборгованості перед позивачем.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості та законності позовної вимоги Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в частині стягнення з відповідача 27689,40 грн. заборгованості по сплаті за розміщення спеціальних рекламних конструкцій, а тому правомірно була задоволена судом першої інстанції.
Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за кожен день прострочення зобов'язання.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно п. 6.3. Договору за кожен день прострочення внесення плати за розміщення конструкції Користувач сплачує пеню, яка розраховується з невнесеної суми в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати.
Проте, позивачем не було враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено про застосування до позовних вимог щодо стягнення пені спеціальної позовної давності в один рік.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи, вбачається, що заявлена до стягнення пеня знаходиться поза межами річного строку позовної давності.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими як судом першої так і апеляційної інстанції, а тому рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 у справі № 58/33 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2011 у справі № 58/33 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Октагон-Аутдор» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 58/33 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
30.05.11 (відправлено)