01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.05.2011 № 58/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів:
за участю представників:
від позивача: представник - Чуба Р.В. - за довіреністю.
від відповідача: представник - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гйотер»
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 року
у справі № 58/13 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Дванадцятий Київський авторемонтний завод»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гйотер»
про стягнення 131 811, 81 грн.
У грудні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Дванадцятий Київський авторемонтний завод», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дванадцятий Київський авторемонтний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гйотер» про стягнення 131 811,81 грн., з яких: 115 276,40 грн. - заборгованість за Договором оренди (піднайму) нежитлового приміщення № УНК-277-12-8 від 01.11.2008 року та всіх додаткових договорів до нього, 8 019,24 грн. - пені, 1 177,02 грн. - 3% річних та судових витрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 року у даній справі позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 109 776,40 грн. (сто дев'ять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 40 коп.) боргу, 8 019,24 грн. (вісім тисяч дев'ятнадцять гривень 24 коп.) пені, 1 177,02 грн. (одну тисячу сто сімдесят сім гривень 02 коп.) 3 % річних, 5 541,24 грн. (п'ять тисяч п'ятсот сорок одну гривню 24 коп.) інфляційних витрат, 1 245,14 грн. (одну тисячу двісті сорок п'ять гривень 14 коп.) державного мита, 222,93 грн. (двісті двадцять дві гривні 93 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у частині сплати орендної плати за жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року та нарахованих за цей період пені, процентів річних та індексу інфляції.
Апелянт вважає рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 року у справі № 58/13 незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав.
Скаржник стверджує, що судом першої інстанції при розгляді справи не було прийнято до уваги той факт, що сторони дійшли згоди про припинення дії вищезазначеного Договору оренди з 01.10.2009 року.
Крім того, апелянт зазначає, що суд не врахував той факт, що приміщення, про оренду якого йдеться, одразу ж після звільнення його Відповідачем було передано в оренду іншій особі і таким чином Відповідач з його слів та пояснень не міг користуватись вказаним приміщенням, яке ще фактично перебувало у нього в оренді, оскільки договір оренди не був розірваний.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу, пояснив заперечення щодо вимог апеляційної скарги, а саме, що договір оренди з відповідачем не був розірваний, відповідач звільнив орендоване приміщення і при цьому не повідомив орендодавця, тому Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2011 року - без змін.
Відповідач в судове засідання 19.05.2011року не з'явився, про причини неявки суд не повидомив, але на попередньому судовому засіданні 20.04.2011року надав свої пояснення по суті спору.
За таких обставин, судова колегія вважає можливим розглядати справи за відсутності представника відповідача .
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними 01.11.2008 року договору оренди (піднайму) нежитлового приміщення № УНК-277-12-08 (далі - Договір), згідно якого Орендодавець (ВАТ «12-й КАРЗ») передав, а Орендар (ТОВ «Гйотер») прийняв в строкове платне користування, нежитлові приміщення загальною площею 422,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 73 (далі «Приміщення») строком до 31.12.2008 року.
Позивач передав Відповідачу приміщення за актом приймання - передачі від 01.11.2008р. ( а.с.16), підписаним Сторонами.
У п. 3.1. Договору Сторони погодили суму орендної плати за користування приміщенням за місяць в розмірі 22 340,52 грн. у т.ч. ПДВ.
Крім того, сторонами були підписані Додаткові угоди №№1-4 до Договору, згідно яких були передані в оренду додаткові нежитлові приміщення, змінена орендна плата та продовжено строк оренди нежитлових приміщень. Таким чином, строк оренди був продовжений до 31 грудня 2009 року, щомісячний розмір оренди за орендовані приміщення був встановлений з 01 червня 2009 року по 31 жовтня 2009 року у розмірі 26 960,52 грн. у тому числі ПДВ, а з 01 листопада 2009 року - 23 960,52 грн. у т.ч. ПДВ.
У п. 3.2. Договору зазначено, що вартість комунальних послуг не входить в розмір орендної плати і відшкодовується Орендарем додатково, виходячи з обсягів їх фактичного споживання, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця. Цим же пунктом Договору передбачено, що відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги здійснюється Відповідачем не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця за попередній місяць оренди на підставі виставлених Позивачем рахунків.
Згідно п. 3.3 Договору орендна плата за користування приміщенням сплачується Відповідачем (Орендарем за Договором оренди) щомісячно не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця на підставі даного Договору, шляхом перерахування коштів на рахунок Орендодавця.
У абз. 2 п. 3.2. Договору зазначено, що на Відповідача покладений обов'язок самостійно отримувати рахунки у Орендодавця (у відділі бухгалтерії) не пізніше 3 (третього) числа поточного місяця.
Пунктом 3.5. Договору оренди передбачено, що орендна плата нараховується та сплачується з дати підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду до дня фактичного повернення приміщення Орендодавцю (тобто Позивачу по справі) за актом приймання-передачі приміщення або до дати припинення (розірвання) Договору у судовому порядку або у порядку, передбаченому Договором оренди.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору, за ним утворилась заборгованість перед Позивачем по сплаті орендної плати за період з 01.08.2009р. по 31.12.2009р. у сумі 103 642,08 грн. (1 800,00 грн. (частково за серпень) + 26 960,52x2 місяці (вересень, жовтень) + 23 960,52x2 місяці (листопад, грудень). Також Відповідач має заборгованість перед Позивачем по відшкодуванню фактично спожитих комунальних послуг за період з 01.07.2009р. по 30.09.2009р. в сумі 6134,32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі (виконаних робіт) за липень, серпень, вересень.
Позивачем 15.04.2010р. на адресу Відповідача була надіслана претензія про стягнення заборгованості за Договором оренди № УНК-277-1208 на загальну суму 115 276,40 грн. ( а.с. 30).
Однак, Відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не сплатив.
Як свідчать матеріали справи, 09.09.2009 р. Відповідач вручив Позивачу лист з проханням припинити дію Договору оренди з 01.10.2009 р., у відповідь на що Позивач не заперечував, що й вказав у позовній заяві.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
За приписами ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 6.4. Договору оренди з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1, передбачено, що вимога у випадку дострокового розірвання цього Договору за ініціативою однієї із Сторін, остання зобов'язана письмово повідомити іншу Сторону про це за 3 (три) місяці до дати розірвання Договору.
Відповідно до п. 2 ст. 291 ГК України Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно п. 5.1. Договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1, цей Договір діє до 31.12.2009 року.
Пунктом 2 статті 795 ЦК України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Матеріали справи не містять доказів того, що об'єкт оренди було повернуто відповідачем; сторонами не надано акту приймання-передачі позивачу предмету оренди.
Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що Позивач мав право нараховувати орендну плату та комунальні платежі, передбачені Договором оренди, до 31.12.2009 року, а твердження апелянта стосовно того, що договір є припиненим, не заслуговують на увагу, оскільки п. 7.9. Договору Сторони узгодили, що зміни до цього Договору мають вчинятися в письмовій формі та мають бути підписані повноважними представниками Сторін з обов'язковим посиланням на Договір оренди. Однак, відповідна Додаткова угода до Договору оренди про його дострокове припинення (розірвання) Сторонами не укладалась.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 2.2.13 Договору оренди на Орендаря покладений обов'язок сплачувати своєчасно та в повному обсязі орендну плату та інші платежі за Договором.
В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем заборгованості, тому, враховуючи викладене вище, судова колегія погоджується з судом першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 109 776,40 грн. підлягає стягненню.
Судова колегія також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 8 019,24 грн., приймаючи до уваги наступне.
Як встановлено в ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У п. 4.1. Договору передбачена відповідальність у випадку прострочення Орендарем грошових зобов'язань у встановлений Договором строк, Орендодавець має право вимагати від Орендаря, а Орендар при цьому зобов'язаний додатково сплатити Орендодавцю пеню з розрахунку 25% річних від суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення
виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як передбачено ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також є обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 177,02 грн. та інфляційних витрат у розмірі 5 541, 24 грн., враховуючи наступне.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем було здійснено нарахування інфляційних в сумі 12 839,15 грн. та 3% річних у сумі 1 177,02 грн.
Проте, наданий позивачем розрахунок є невірним, тому судом першої інстанції правомірно було здійснено власний розрахунок даних вимог, з яким судова колегія погоджується.
Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача про те, що приміщення, про оренду якого йдеться, одразу ж після звільнення його Відповідачем, а саме з 01.10.2009 року, було передано в оренду іншій особі, оскільки скаржник не надав доказів цього та пояснень, кому саме було передано зазначене приміщення.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позовні вимоги задоволено частково відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гйотер» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2011р. у справі № 58/13 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2011р. у справі № 58/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 58/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді