01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.05.2011 № 18/5026/244/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів:
за участю представників:
згідно з протоколом судового засідання від 19.05.2011 року
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» на рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2010 року
у справі № 18/5026/244/2011 (суддя - Васянович А.В.)
за позовом відкритого акціонерного товариства «Чигиринське АТП 17139»,
м. Чигирин, Черкаської області
до закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний
комбінат», с. Героминівка, Черкаської області
про стягнення 10 373,44 грн, -
Відкрите акціонерне товариство «Чигиринське АТП 17139» (надалі - ВАТ«Чигиринське АТП 17139») звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» (надалі - ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат») про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на транспортне обслуговування від 19 липня 2010 року у розмірі 10 373 грн. 44 коп., в тому числі: 9 700,00 грн. основний борг, 532,50 грн. інфляційні втрати та 140,94 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.03.2011 року позов задоволено частково та стягнуто з ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» на користь ВАТ «Чигиринське АТП 17139» - 9 700,00 грн. - основної заборгованості, 174,60 грн. - інфляційних втрат, 33,48 грн. 3% річних, 99,07 грн. витрат на сплату державного мита та 225,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону та договору, дійшов до висновку про доведеність позивачем обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, та правомірність позовних вимог ВАТ«Чигиринське АТП 17139» щодо стягнення з ВАТ «Чигиринське АТП 17139» - 9 700,00 грн. - основної заборгованості, 174,60 грн. - інфляційних втрат, 33,48 грн. 3% річних, 99,07 грн. витрат на сплату державного мита та 225,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду Черкаської області, ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2011 року прийнято апеляційну скаргу ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» на рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2011 року у справі № 18/5026/244/2011 до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивача просив рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Представники відповідача (скаржника) у судове засідання апеляційної інстанції 19.05.2011 року не з'явилися, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2010 року між ЗАТ «Черкаський агротепличний комбінат» (замовник) та ВАТ «Чигиринське АТП 17139» (перевізник) було укладено договір на транспортне обслуговування.
Відповідно до п. 1.1. та п. 1.1.3 вищезазначеного договору, перевізник зобов'язався забезпечувати транспортне обслуговування замовника в порядку та на умовах визначених цим договором, а замовник - проводити оплату за транспортне обслуговування протягом двох днів з моменту надання перевізником рахунку -фактури.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та надав послуги з перевезення пасажирів на загальну суму 9 700,00 грн., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 26.07.2010 року (вартість послуг - 4 300,00 грн.) та від 09.08.2010 року (вартість послуг - 5 400,00 грн.). Зазначені акти підписані сторонами та засвідчені печатками.
Відповідач повинен був розрахуватись за виконані роботи: по договору № б/н від 19.07.2010 року протягом двох днів з моменту надання перевізником рахунку- фактури.
26.11.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості в розмірі 9 700 грн. 00 коп.
Відповідач претензію про сплату боргу отримав 07.12.2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Однак, відповідачем не надано відповідь на претензію та на день подання позову відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг не виконав.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору перевезення, згідно якого, в силу ст. 908 ЦК України, умовами перевезення, вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше нам встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір перевезення - це двосторонній та оплатний договір.
Згідно ст. 916 ЦК України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки претензію про сплату боргу відповідач отримав 07.12.2010 року, то з урахуванням ст. 530 ЦК України останній повинен був розрахуватися з позивачем за надані послуги з перевезення не пізніше 14.12.2010 року.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір на транспортне обслуговування б/н від 19.07.2010 року укладено сторонами з дотриманням приписів ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України, має виконуватися належним чином, відповідно до вимог договору.
Тому з огляду на вищевикладене, суд дійшов вірного висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачеві послуг, а оплата від відповідача за перевезення не надійшла, з чого слідує, що заборгованість становить 9 700,00 грн.
Твердження апелянта про те, що відсутність рахунків в даному випадку не унеможливлювало виконання ним зобов'язання щодо оплати наданих послуг не заслуговують на увагу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, претензію про сплату боргу відповідач отримав 07.12.2010 року, то з урахуванням ст. 530 ЦК України останній повинен був розрахуватися з позивачем за надані послуги з перевезення не пізніше 14.12.2010 року.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що в п. 5 договору було зазначено банківські реквізити перевізника (позивача). Тож боржник міг сплатити борг у добровільному порядку.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно часткового задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 174,60 грн. та 3 % річних у сумі 99,07 грн.
В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2011 року у справі № 18/5026/244/2011 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
За таких обставин, апеляційна скарга закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2011 року у справі № 18/5026/244/2011 має бути залишеним без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Черкаський агротепличний комбінат»на рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2011 року у справі № 18/5026/244/2011 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2011 року у справі № 18/5026/244/2011 - залишити без змін.
3. Справу № 18/5026/244/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді