01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.05.2011 № 40/7
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю
від відповідача 1: ОСОБА_2. - за довіреністю
від відповідача 2: ОСОБА_3. - за довіреністю
від третьої особи 1: ОСОБА_4. - за довіреністю
від третьої особи 2: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медар» на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. (підписано 03.02.2011р.)
по справі № 40/7 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медар», м.Київ
до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Скайлайн», м.Київ
Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:
1. Головне управління статистики у м. Києві;
2.Приватне підприємство Українське науково-виробниче комерційне підприємство «Атіка», м. Київ
про визнання договору оренди недійсним,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Медар» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Скайлайн» в якому просить:
визнати договір оренди № 5342 від 19.04.2010р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Скайлайн» недійсним;
зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Скайлайн», в термін одного місяця, повернути позивачу в натурі приміщення, загальною площею 104,4 кв.м, що розташоване за адресою: м.Київ, вул. Тургенівська, 71-75 та підписати відповідний акт прийому-передачі;
зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву впорядкувати договірні відносини з позивачем на нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 104,4 кв.м, що розташоване за адресою: м.Київ, вул. Тургенівська, 71-75 у відповідності до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно типового договору оренди.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.11р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Головне управління статистики у м. Києві та Приватне підприємство Українське науково-виробниче комерційне підприємство "Атіка".
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медар» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. по справі № 40/7 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медар» задовольнити повністю.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Медар» на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року, згідно ст. ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 16.03.2011р. порушено апеляційне провадження.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Скайлайн» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 2 просить рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2010 року у справі № 40/7 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011р., у зв'язку з перебуванням судді Нєсвєтової Н.М. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Кондес Л.О., Майданевич А.Г.
Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, участь представника третьої особи 2 в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що неявка представника третьої особи 2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представники відповідачів 1,2 та третьої особи 1 в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи1, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між Київським міським управлінням статистики (орендодавець) та Приватним підприємством Українське науково-виробниче комерційне підприємство "Атіка" (орендар) 01.07.1997р. було укладено договір № 1/97 на оренду нежилого приміщення, згідно з п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в користування нежиле приміщення площею 210,0 кв.м., яке знаходиться на балансі КМУС. Приміщення знаходиться за адресою м. Київ, вул. Тургенєвська, 71.
Відповідно до п.3.8 договору оренди № 1/97 від 01.07.1997 року орендар має право передавати приміщення в суборенду. При цьому строк суборенди не може перевищувати терміну дії цього договору (тільки з письмового дозволу орендодавця).
Відповідно до п.6.1 договору оренди № 1/97 від 01.07.1997 року цей договір укладено строком на 1 рік, який діє з 01.07.1997 року до 01.07.1998 року.
Строк дії договору оренди № 1/97 від 01.07.1997 року неодноразово продовжувався за взаємною згодою сторін.
Листом від 06.07.2009 року № 01/31 орендар - Приватне підприємство Українське науково-виробниче комерційне підприємство "Атіка" повідомив орендодавця - Київське міське управління статистики про бажання достроково розірвати договір на оренду нежилого приміщення № 1/97 від 01.07.1997 року з 31.07.2009 року.
Згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71 від 31.07.2009 року, орендар згідно з договором оренди нерухомого майна № 1/97 від 01.07.1997р. повернув, а орендодавець прийняв із користування нерухоме майно - загальною площею 210,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, договір оренди було розірвано за згодою сторін з 31.07.2009 року.
03.04.2003 року між Приватним підприємством Українське науково-виробниче комерційне підприємство "Атіка" (орендар) та ТОВ “Медар” було укладено договір суборенди № 04-03.
Відповідно до п.1.1 договору суборенди № 04-03 від 03.04.2003 року предметом цього договору є відносини сторін, що спрямовані на строкове платне володіння та користування нежилими приміщеннями, що розташовані за адресою м. Київ, вул. Тургенєвська, 71-75, площею 104 кв.м., які необхідні суборендарю для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з п.2.2.13 договору суборенди № 04-03 від 03.04.2003 року суборендар зобов'язаний після закінчення строку дії договору або в разі його дострокового розірвання передати орендарю приміщення відповідно акта приймання-передачі та з врахуванням його нормального зносу.
Відповідно до п.8.1 договору суборенди № 04-03 від 03.04.2003 року цей договір вважається укладеним з моменту досягнення домовленості щодо всіх істотних умов і після підписання його тексту сторонами, діє до 31.12.2006 року.
На виконання умов договору суборенди № 04-03 від 03.04.2003 року орендар передав, а суборендар прийняв нежилі приміщення першого поверху загальною площею 104 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Тургенєвська, 71-75, за актом приймання-передачі від 03.04.2003 року.
11.12.2003 року між орендарем та суборендарем було укладено додаткову угоду до договору суборенди № 04-03 від 03.04.2003 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що договір № 04-03 від 03.04.2003 діє до 31.12.2006 року. У випадку закінчення строку дії договору та дотримання сторонами умов протягом строку його дії, договір вважається пролонгованим до 31.12.2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство Українське науково-виробниче комерційне підприємство «Атіка» листом № 01/32 від 07.07.2009р. повідомило позивача, що договір оренди № 1/97 від 01.07.1997р. буде достроково розірвано, а тому, з урахуванням того, що строк договору суборенди не може перевищувати строку дії договору оренди, просив звільнити суборендоване приміщення до 31.07.2009р.
09.04.2010 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву проведено конкурс по визначенню орендаря державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 104,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71-75, переможцем якого стало Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Скайлайн”.
19.04.2010 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Скайлайн” (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5342, об'єктом якого є нежитлові приміщення загальною площею 104, 4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, 71-75.
Відповідно до акту приймання-передавання орендованого майна від 19.04.2010 р. орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 104, 4 кв.м., що розташовані за адресою:м. Київ, вул. Тургенєвська, 71-75 відповідно до договору № 5342 від 19.04.2010 р.
В грудні 2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Медар» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом в якому просить:
визнати договір оренди № 5342 від 19.04.2010р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Скайлайн» недійсним;
зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Скайлайн», в термін одного місяця, повернути позивачу в натурі приміщення, загальною площею 104,4 кв.м, що розташоване за адресою: м.Київ, вул. Тургенівська, 71-75 та підписати відповідний акт прийому-передачі;
зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву впорядкувати договірні відносини з позивачем на нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 104,4 кв.м, що розташоване за адресою: м.Київ, вул. Тургенівська, 71-75 у відповідності до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно типового договору оренди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне підприємство Українське науково-виробниче комерційне підприємство «Атіка» протягом одного місяця після закінчення строку дії договору суборенди № 04-3 від 03.04.2003р. (з 31.12.2009р. до 31.12.2010р.) не звернувся до позивача із заявою про припинення його дії, отже дія цього договору вважається продовженою на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Позивач спірне приміщення ні відповідачу 1, ні відповідачу 2 не передавав, акт приймання - передачі на повернення приміщення не підписував. Договір суборенди № 04-3 від 03.04.2003р. недійсним або розірваним в судовому порядку не визнавався. Позивач стверджує, що договір оренди № 5342 від 19.04.2010р. суперечить ч. 1, 2 ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а тому має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215 та ч.1 ст. 203 ЦК України.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог та виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 203 цього Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.2 ст.774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.
Згідно з ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Враховуючи те, що договірні зобов'язання щодо суборенди майна безпосередньо пов'язані із існуванням договірних зобов'язань щодо оренди майна, а як, встановлено вище, договір оренди № 1/97 від 01.07.1997 року було розірвано з 31.07.2009 року за згодою сторін, судова колегія приходить до висновку, що зобов'язання за цим договором оренди припинились, тому припинив свою дію і договір суборенди №04-03 від 03.04.2003р.
З огляду на зазначене, посилання позивача на договір суборенди №04-03 від 03.04.2003р. є безпідставними.
Зважаючи на встановлені обставини справи і викладені положення Закону, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач втратив право оренди спірного майна.
Твердження скаржника про те, що спірне приміщення ні відповідачу 1, ні відповідачу 2 він не передавав, акт приймання - передачі на повернення приміщення не підписував, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки зазначені обставини, з огляду на встановлене вище, не свідчать про наявність у позивача права на оренду спірного приміщення.
Посилання позивача на те, договір оренди № 1/97 від 01.07.1997 року не має відношення до предмету спору, оскільки відповідно до п.1.2 договору суборенди №04-03, орендодавець розпоряджається вказаним приміщенням на підставі договору №1 про сумісну господарську діяльність по розширенню та частковій реконструкції будівлі Київського державного управління статистики по вул. Тургенівській, 71-75 від 02.01.1992 року та договору довгострокової оренди 1993 року, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки ні позивач, ні будь-який інший учасник судового процесу не надав інших договорів оренди спірного приміщення, ніж договір оренди №1/97 від 01.07.1997 року, копія якого залучена до матеріалів справи.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, позивачем не доведено наявність іншого договору оренди спірного приміщення.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 06.07.2010р. у справі № 40/239, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2010р., відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ „Медар” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про скасування рішення по результатам конкурсу, прийняте відповідачем в частині визначення ТОВ “Фірма Сканлайн”орендарем державного нерухомого майна -нежилих приміщень, загальною площею 104 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71-75, визнання переможцем конкурсу ТОВ “Медар” та зобов'язання відповідача укласти договір оренди з позивачем на державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 104 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71-75.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлені обставини справи, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання договору оренди № 5342 від 19.04.10 р. на нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 104,4 кв.м, що розташоване за адресою: м.Київ, вул. Тургенєвська, 71-75, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Скайлайн", недійсним.
За таких обставин, також є вірним висновок суду першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма “Скайлайн” користується спірним приміщенням на законних підставах, а отже відсутні підстави для зобов'язання відповідача-2, в термін одного місяця, повернути позивачу в натурі приміщення, загальною площею 104,4 кв.м, що розташоване за адресою: м.Київ, вул. Тургенівська, 71-75 та підписати відповідний акт прийому-передачі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Чиним законодавством не пердбачений такий спосіб захисту права як зобов'язати впорядкувати договірні відносини, відсутній також механізм виконання такого рішення суду.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна спиратись на підставу позову.
Господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові.
З огляду на зазначене, місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву впорядкувати договірні відносини з позивачем.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
З врахуванням наведенного, з огляду на встановлені у даній справі обставини та зібрані у ній докази та положення ст. ст. 1, 33 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що позивач не довів порушення своїх прав та законних інтересів з боку відповідачів.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. прийняте на підставі фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медар» на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі № 40/7 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2010 року у справі № 40/7 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 40/7 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді