донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.05.2011 р. справа №29/20/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, по дов., ОСОБА_1 по дов.;
від відповідача: не з'явився.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка»м. Луганськ
на рішення господарського суду Луганської області від 28.02.2011р. (складене 04.03.2011р.) у справі №29/20/2011 (суддя Якушенко Р.Є.)
за позовом Закритого акціонерного товариства «Макіївкокс»м. Макіївка Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка»м. Луганськ
про стягнення 2 896 368,36грн.
Позивач, Закрите акціонерне товариство «Макіївкокс»м. Макіївка Донецької області, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка»м. Луганськ, про стягнення суми заборгованості у розмірі 2 005 000,00грн., 3% річних в сумі 29 304,67грн., пені в сумі 155 133,69грн., штрафу в сумі 607 500,00грн., інфляційних втрат в сумі 99 430,00грн., а всього 2 896 368,36грн.
14.02.2011р. на адресу господарського суду Луганської області від ЗАТ «Макіївкокс»надійшли пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких позивач повідомив про часткове погашення відповідачем заборгованості в сумі 90 000,00грн., у зв'язку з чим просив господарський суд стягнути з відповідача 1 915 000,00грн. основного боргу та 891 368,36грн. штрафних санкцій.
В подальшому, 21.02.2011р. позивач вдруге надав пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, якими здійснив остаточний розрахунок штрафних санкцій та основної суми заборгованості станом на 18.02.2011р., у зв'язку з чим просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 1 915 000,00грн. основного боргу, 607 500,00грн. штрафу та 843 890,08грн. штрафних санкцій.
Додатковими поясненнями в порядку ст. 22 ГПК України позивач знову уточнив розмір суми основного боргу, та у зв'язку із частковими проплатами відповідача просив господарський суд стягнути з відповідача 1 905 000,00грн. основного боргу та 843 890,08грн. штрафних санкцій.
Рішенням від 28.02.2011р. господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1905000,00грн., пеню за порушення строків поставки та не повернення попередньої оплати товару -106 361,92грн., штраф 607500,00грн., інфляційні нарахування - 16200,00грн. та 3% річних в сумі 5131,65грн., у задоволенні решти позову відмовив.
Свій висновок щодо часткового задоволення позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача по поверненню попередньої оплати товару на час винесення рішення в сумі 1905000,00грн. Крім того, матеріалами справи підтверджений та не спростований відповідачем факт прострочення виконання грошових зобов'язань по поверненню попередньої оплати товару у сумі 2025000,00грн. у період з 01.12.2010р. по 14.12.2010р. та 2005000,00грн. у період з 15.12.2010р. по 31.12.2010р. У зв'язку з викладеним, господарський суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 26513,49грн., 3 % річних в сумі 5131,65грн. та інфляційних нарахувань в сумі 16200,00грн. та штрафу на підставі п.2 додаткової угоди в сумі 607500,00грн. за не повернення відповідачем у строк до 30.11.2010р. попередньої оплати товару в сумі 2030000,00грн.
Також, місцевий господарським судом задоволені вимоги про стягнення пені в сумі 79848,43грн. за прострочку поставки товару за період з 03.08.2010р. по 02.11.2010р.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовив за необґрунтованістю у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 93355,00грн. та 3 % річних у сумі 15341,51грн. за прострочку поставки товару, оскільки статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду змінити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1905000,00грн., пеню за неповернення попередньої оплати -25887,12грн., інфляційні нарахування -15240,00грн. та 3% річних в сумі 5010,41грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.
Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що погоджується із рішенням суду в частині стягнення основного боргу в сумі 1 905 000,00грн., проте заперечує проти посилань господарського суду на умови додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу №080610/1/390 від 08.06.2010р., оскільки, за твердженням скаржника, дана додаткова угода була укладена під впливом психологічного насильства на невигідних для відповідача умовах. За таких обставин, враховуючи, що умовами договору нарахування штрафу не було передбачено, а запроваджено лише додатковою угодою, зважаючи на обставини її укладання, заявник апеляційної скарги вважає застосування штрафу незаконним.
Крім того, як зазначає скаржник, господарський суд неправильно нарахував та стягнув штрафні санкції, оскільки пеню, 3% річних та інфляційні потрібно розраховувати з 30.11.2010р. на суму 1905000,00грн., з огляду на що вважає обґрунтованим стягнення 25887,12грн. пені, 15240,00грн. інфляції та 5010,41грн. 3% річних.
Заявник апеляційної скарги звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що всього сума присудженої неустойки складає 37,5% від суми основного зобов'язання, а оскільки позивачем не було надано суду жодних доказів розміру збитків, завданих йому несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання, то розмір неустойки мав бути значно зменшений судом.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того, 26.04.2011р. від позивача на адресу апеляційного господарського суду надійшли його заперечення на заяву скаржника про відновлення строку на апеляційне оскарження, в яких ЗАТ «Макіївкокс»просив відмовити ТОВ «Східспецтехніка»у відновленні строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 28.02.2011р. по справі №29/20/2011 у зв'язку з відсутністю поважних причин.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ст. ст. 53, 93 ГПК України передбачено відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги за заявою сторони, проте нормами чинного законодавства не передбачені заперечення іншої сторони на заяву про таке відновлення. В даному випадку, заява про відновлення строку на подання апеляційної скарги була розглянута головуючим суддею, причини пропуску строку були визнані поважними та апеляційна скарга була прийнята до провадження у відповідності з нормами чинного законодавства України.
Відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, про причини неявки до суду не повідомив, хоча про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 21.04.2011р. явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, судова колегія апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка»(продавець) та Закритим акціонерним товариством «Макіївкокс»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу №080610/1/390, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця підмітально-прибиральні вакуумні машини КО-326 на базі автомобіля МАЗ-533702 у кількості 2 одиниць, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Розділом 2 зазначеного договору сторони узгодили порядок розрахунків, а саме -встановили, що покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок продавця частково. Згідно п. 2.1.1 договору, перша частина оплати у розмірі 50% від загальної суми договору (1 015 000,00грн. з урахуванням ПДВ) сплачується протягом 5 календарних днів з дати підписання договору купівлі-продажу та виставлення рахунка-фактури. У відповідності до п. 2.1.2 договору, друга частина оплати в розмірі 50% загальної вартості, що складає 1 015 000,00грн., перераховується покупцем на розрахунковий рахунок продавця по факту готовності товару до відвантаження на заводі-виробнику.
Так, на виконання взятих на себе за договором зобов'язань, позивачем платіжними дорученнями №5278 від 18.06.2010р. на суму 1 015 000,00грн. та №6584 від 28.07.2010р. на суму 1 015 000,00грн. було перераховано 2 030 000,00грн. згідно рахунку-фактури №080610/1 від 08.06.2010р. за підмітально-прибиральні вакуумні машини КО-326 на базі автомобіля МАЗ-533702 у кількості 2 штук.
У відповідності з п. 3.5 договору, строк поставки відповідачем товару складає 30 робочих днів з моменту підписання договору купівлі-продажу та внесення першої частини оплати згідно п. 2.1.1 договору. Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок позивача щодо обов'язку відповідача здійснити поставку товару у строк до 03.08.2010р.
Згідно п. 3.9 договору, поставка вважається здійсненою належним чином з моменту виконання покупцем умов оплати п. 2.1 договору, оформлення акту прийому-передачі та видаткової накладної.
Проте, відповідач взятих на себе за договором зобов'язань не виконав, поставку товару у строк не здійснив, з огляду на що сторонами було складено додаткову угоду №1 від 03.11.2010р. до договору купівлі-продажу №080610/1/390 від 08.06.2010р.
Пунктом 1 додаткової угоди сторони передбачили обов'язок відповідача до 30.11.2010р. повернути отриману згідно п. 2.1 договору передплату в сумі 2030000,00грн., а п.2 додаткової угоди встановили, що у разі неповернення до 30.11.2010р. відповідачем позивачу вказаної суми передплати, відповідач зобов'язується окрім пені згідно п. 3.11 договору виплатити позивачу штраф у розмірі 30% від неповерненої суми заборгованості за договором.
Крім того, пунктом 3 додаткової угоди сторони змінили п.3.11 договору та виклали його в наступній редакції: «в разі прострочення поставки або повної не поставки товару продавцем за зазначеною в п. 3.1 адресою в строки, передбачені п. 3.5 даного договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення. При цьому, подвійна облікова ставка НБУ починає нараховуватись з дати перерахування покупцем грошових коштів на рахунок продавця».
Згідно пункту 5 зазначеної додаткової угоди, керуючись частиною 2 статті 631 ЦК України, сторони передбачили, що дана додаткова угода № 1 до договору купівлі -продажу № 080610/1/390 від 08.06.2010р. чинна з 08.06.2010р.
Вказана додаткова угода підписана сторонами без зауважень та заперечень, скріплена печатками обох підприємств, а також згідно п.6 є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу №080610/1/390 від 08.06.2010р.
Так, на виконання взятих на себе зобов'язань, відповідачем згідно платіжних доручень №40_AD01G/3 від 13.10.2010р. на суму 5 000,00грн., №6_CF017/8 від 15.12.2010р. на суму 10 000,00грн., №6_CF017/7 від 15.12.2010р. на суму 10 000,00грн., №36_2200Н/3 від 02.02.2011р. на суму 50 000,00грн., №33_2301L/2 від 03.02.2011р. на суму 20 000,00грн., №37_2401Е/1 від 04.02.2011р. на суму 10 000,00грн., №42_2901F/2 від 09.02.2011р., №42_2Н00С/8 від 17.02.2011р. на суму 10 000,00грн. було повернуто позивачу суму попередньої оплати в розмірі 125000,00грн., проте докази повернення решти передплати в сумі 1 905 000,00грн. в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач звертався до відповідача з досудовим повідомленням №07-48/2 від 27.08.2010р., яким вимагав виконати зобов'язання за договором купівлі-продажу № 080610/1/390 від 08.06.2010р. та здійснити поставку підмітально-прибиральних вакуумних машин КО-326 на базі автомобіля МАЗ -533702 у кількості 2-х одиниць, а також перерахувати штрафні санкції. До даного повідомлення позивачем неодноразово направлялись доповнення із розрахунками штрафних санкцій.
У відповідях на досудове повідомлення та доповнення до нього відповідач визнав вимоги позивача у повному обсязі та гарантував сплату нарахованих позивачем штрафних санкцій, проте залишив їх без виконання.
Ст. 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В свою чергу, статтею 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, що отримав суму попередньої оплати, не передасть товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі сплачених товарів або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Крім того, статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, враховуючи неповне виконання відповідачем взятих на себе за договором та додатковою угодою зобов'язань, позовні вимоги про стягнення 1 905 000,00грн. передплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 79 848,43грн. пені на підставі п. 3.11 договору купівлі-продажу за прострочення строку поставки або повної не поставки товару за період з 03.08.2010р. по 02.11.2010р., а також 26 513,49грн. пені на підставі додаткової угоди №1 за прострочку повернення суми передплати за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р.
Згідно ст. 611 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені судова колегія дійшла висновку, що вони не суперечать приписам п.2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(зі змінами та доповненнями) в частині того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та з врахуванням обмеженого періоду нарахування пені шестимісячним строком.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 106 361,92грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
До того ж, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі викладеного, позивачем були нараховані до стягнення 93 355,00грн. інфляційних та 15341,51грн. 3% річних згідно п.3.11 договору за період з 03.08.2010р. по 12.10.2010р., а також 16200,00грн. інфляційних та 5131,65грн. 3% річних на підставі додаткової угоди до договору за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, судова колегія вважає їх такими, що не повністю відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки вимоги про стягнення 93 355,00грн. інфляційних та 15 341,51грн. 3% річних заявлені всупереч приписам ст. 625 ЦК України за прострочення виконання не грошового зобов'язання (прострочення поставки товару чи його повну не поставку згідно п. 3.11 договору).
За таких обставин, з урахуванням арифметично вірного розрахунку, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 16200,00грн. інфляційних та 5131,65грн. 3% річних за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р.
Крім того, позивачем на підставі п.2 додаткової угоди №1 від 03.11.2010р. до договору купівлі-продажу за неповернення у строк до 30.11.2010р. попередньої оплати товару в сумі 2030000,00грн. нараховано штраф в розмірі 607500,00грн.
Враховуючи, що додаткова угода № 1 від 03.11.2010р. до договору купівлі -продажу 080610/1/390 від 08.06.2010р. підписана сторонами без зауважень, є чинною та не визнана в судовому порядку недійсною, вимоги позивача щодо стягнення штрафу у сумі 607500,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судова колегія не приймає до уваги твердження заявника в апеляційній скарзі стосовно того, що додаткова угода №1 від 03.11.2010р. до договору купівлі-продажу №080610/1/390 від 08.06.2010р. укладена та підписана відповідачем під впливом психологічного насильства та тяжкої обставини з наступних підстав.
Згідно ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що під насильством розуміється фізичний або психічний тиск на особу з метою примушення її до вчинення правочину. Насильство може мати будь-які прояви: фізичне насильство, психічне насильство, насильство дією тощо. Характерною рисою насильства є його незаконність, а також те, що воно є результатом активної поведінки винного. Найчастіше акт насильства становить собою кримінально карне діяння.
Між тим, відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів в підтвердження вказаних тверджень або доказів звернення до суду з вимогами про визнання зазначеної додаткової угоди недійсною з підстав її укладання під впливом насильства, у зв'язку з чим судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відхилення за недоведеністю таких посилань відповідача.
Доводи скаржника стосовно того, що суд невірно присудив відповідачу пеню, нараховуючи її з 03.08.2010р., а не з 30.11.2010р. спростовується тим, що по-перше, з дати укладання додаткової угоди (03.11.2010р.) та до 30.11.2010р. пеня позивачем не нараховувалась, оскільки відповідачу був даний додатковий строк для повернення заборгованості. Крім того, укладання додаткової угоди не відміняє наслідків невиконання зобов'язання відповідача за період з 03.08.2010р. до 03.11.2010р.
Також, відповідачем в апеляційній скарзі здійснено невірний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, оскільки нарахування вказаних санкцій здійснювалося на зменшену суму боргу в розмірі 1905000,00грн., тоді як з 01.12.2010р. по 14.12.2010р. заборгованість відповідача складала 2025000,00грн., а з 15.12.2010р. по 31.12.2010р. -2005000,00грн.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не з'ясовано факт та розмір завданих позивачу збитків для зменшення розміру стягнутої з відповідача неустойки є необґрунтованим та не може бути прийнято судовою колегією до уваги, оскільки виходячи з приписів ст. 551 ЦК України, господарський суд має право зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків, а також у разі наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.
Враховуючи значний період невиконання відповідачем свого зобов'язання з повернення позивачу суми передплати, погодження розміру штрафних санкцій в договорі та не перевищення суми визначеної неустойки вартості основного зобов'язання відповідача, судова колегія не вбачає підстав для зменшення відповідачу розміру стягуваної неустойки.
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що за змістом ст. 625 ЦК України. 3% річних та інфляційні є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання, які скаржник помилково зазначає як збитки.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 28.02.2011р. у справі №29/20/2011 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Луганської області від 28.02.2011р. (складене 04.03.2011р.) у справі №29/20/2011 залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка» м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 28.02.2011р. (складене 04.03.2011р.) у справі №29/20/2011 -залишити без задоволення.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: І.В. Зубченко
Л.Ф. Чернота
Надруковано примірників -5
1-у справу
1-позивачу
1-відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС