донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.05.2011 р. справа №1/20пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючого:Дучал Н.М.
суддіЗапорощенко М.Д.
Новікова Р.Г.
При секретарі Мірошник Г.І.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю
від відповідача 1 -ОСОБА_2 за довіреністю
від відповідача 2 - ОСОБА_2 за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу”, м. Донецьк
На рішення господарського судуДонецької області
Від17.03.2011р. (підписано 18.03.2011р.)
у справі№ 1\20пд (суддя Азарова З.П.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу”, м. Донецьк
до
про1.Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ”, м. Київ
2.Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі Філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”, м. Донецьк
визнання недійсним договору відступлення права вимоги №39/24 від 29.04.2010р.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу” звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ”, м. Київ та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі Філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”, м. Донецьк про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №39/24 від 29.04.2010р., укладеного між ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та ТОВ „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ”.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу” вважає, що договір про відступлення права вимоги є договором факторингу та належить до фінансових послуг, які здійснюються на підставі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, яке у „Компанії „ІЗІ ЛАЙФ” відсутнє.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.03.2011р. (підписано 18.03.2011р.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення господарського суду Донецької області мотивоване відсутністю законодавчих підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 39/24 від 29.04.2010р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу”, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення, оскільки вважає його таким, що прийнято при неповному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтування посилається на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно не погоджується з думкою позивача, стосовно того, що оспорюваний договір є по суті договором факторингу, посилаючись на ст.ст. 512, 513, 514 Цивільного кодексу України. Зазначає, що судом безпідставно проігноровано клопотання позивача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ” свідоцтва про державну реєстрацію фінансової установи з додатками для підтвердження наявності або відсутності факту реєстрації відповідача 1 як фінансової установи з можливістю надання нею таких видів послуг як факторинг; доказів перерахування „відшкодування за відступлення права вимоги за „Кредитним договором” в сумі 16 945 722,34грн.” відповідно до п. 2.1.1. Договору про відступлення права вимоги №39/24 від 29.04.2010р.
Відповідач 1, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ”, у відзиві б/н від 20.04.2011р. на апеляційну скаргу проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, вважаючи їх необґрунтованими, а рішення суду законним. Наполягає, що позивачем не доведено що оспорюваний договір є договором факторингу, тому документи, на витребуванні яких наполягає заявник апеляційної скарги не мають значення для розгляду цієї справи.
Відповідач 2, Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Київ в особі Філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” , у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 20.04.2011р. вважає невірним висновок позивача, що оспорюваний договір має ознаки договору факторингу; просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Донецької області від 17.03.2011р. залишити без змін.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.ст. 42, ст.43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
08.11.2007р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) м. Київ в особі заступника начальника філії “Головне управління Промінвестбанку в Донецької області” (правонаступником якого є відповідач 2) (банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу” (позичальником, позивачем) був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/19-4958/07, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику фінансовий кредит у сумі 4 500 000 грн. 00 коп. з можливістю кредитування в гривнях та доларах США. В свою чергу позичальник зобов'язався надавати банку платіжні документи для отримання кредиту та використати його за цільовим призначенням і у встановлений згідно п.1.2 цього договору строк, 07.11.2010р., повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом (п.п. 1.1, 3.2.1, 3.2.2. кредитного договору).
Договором № 8 про внесення змін до вказаного кредитного договору від 11.09.2008р. був збільшений розмір ліміту кредитної лінії до 15 500 000 грн. 00 коп.
29.04.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(«Первісний кредитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ЛАЙФ»(«Новий кредитор») укладено договір відступлення права вимоги № 39/24. Відповідно до п. 1.1. договору «Первісний кредитор»відступає «Новому кредитору», належне «Первісному кредитору»право вимоги за наступним договором, укладеним між «Первісним кредитором»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрний союз Донбасу», зокрема за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/19-4958/07 від 08.11.2007р., разом з договорами про внесення змін до Кредитного договору № 1-14.
За умовами п. 1.4. договору, до Нового кредитора переходять всі без винятку права та обов'язки Первісного кредитора за Кредитним договором.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 39/24 від 29.04.2010р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЗІ ЛАЙФ», на підставі ст. ст. 203,215, 509, 626, 1077, 1079 Цивільного кодексу України в якому позивач не є стороною. За оспорюваним договором Банком передані права вимоги за кредитним договором, в якому позивач є позичальником.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписами пункту 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові ( ст. 513 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 516 Цивільного кодексу України) .
Згідно з ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
За своєю правовою природою договір факторингу є різновидом відступлення вимоги з особливим суб'єктним складом, та по суті є різновидом кредитування. Договір факторингу направлений на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається за плату, розмір якої визначається договором. При чому передана клієнтом фактору вимога не може розглядатися як плата за надану фінансову послугу. Сторонами в такому договорі є фактор та клієнт.
Означена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 10.07.2007р. по справі № 26/347-06-6531.
З оспорюваного договору вбачається передання саме права вимоги заборгованості за кредитним договором, яке не є грошовою сумою в розумінні договору факторингу.
Посилання скаржника на те, що оспорюваний договір є договором факторингу спростовується змістом договору про відступлення права вимоги № 39/24 від 29.04.2010р., який не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншим законам України.
Відсутні в матеріалах справи і докази порушення прав позивача.
Враховуючи зазначене, витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ»свідоцтва про державну реєстрацію фінансової установи з додатками для підтвердження наявності або відсутності факту реєстрації відповідача 1 як фінансової установи з можливістю надання нею послуг з факторингу; доказів перерахування „відшкодування з відступлення права вимоги за „Кредитним договором»в сумі 16 945 722,34грн.” відповідно до п. 2.1.1. Договору про відступлення права вимоги №39/24 від 29.04.2010р., не є необхідним для розгляду цієї справи.
Отже, висновок суду першої інстанції про відмову позивачеві у задоволенні позову про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 39/24 від 29.04.2010р. зроблений при всебічному, повному та об"єктивному розгляді всіх обставин справи.
За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу”, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2011 р. (повний текст складено 18.03.2011 р.) у справі №1/20пд.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -Товариство з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу”,
Результати апеляційного провадження у справі № 1/20пд оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу” на рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2011р. (підписано 18.03.2011р) у справі № 1/20пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2011р. (підписано 18.03.2011р) у справі № 1/20пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М.Дучал
Судді: М.Д. Запорощенко
Р.Г.Новікова
Надруковано 6 пр.: 1-позивачу, 3-відповідачам,1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО