донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.05.2011 р. справа №23/213
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.
Суддів: Зубченко І.В., Черноти Л.Ф.
При секретарі: Братченко Т.А.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 по дов.
Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс»м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2011р. (складене 21.02.2011р.) у справі №23/213 (суддя Забарющий М.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доназовтрейдінг»м. Донецьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс»м. Донецьк
про стягнення 54 199,32грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Доназовтрейдінг»м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс»м. Донецьк, про стягнення 54 199,32грн.
Рішенням від 15.02.2011р. господарський суд Донецької області стягнув з відповідача на користь позивача 45 902,29грн. боргу, 459,02 витрат на сплату держмита, 199,87 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 709,97грн. витрат на послуги адвоката.
Свій висновок щодо часткового задоволення позовних вимог суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на те, що в порушення вимог діючого законодавства відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість. Проте, оскільки відповідач не визнав, які саме накладні ним було оплачено, суд відніс усю здійснену оплату на вартість поставленого позивачем товару у 2010 році. Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам (виходячи з 35% розміру адвокатських витрат від ціни позову).
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог про скасування судового рішення скаржник посилається на те, що позивач звернувся до господарського суду про стягнення з відповідача 54199,32грн. заборгованості за поставлений у 2009-2010рр. товар. Оскільки письмового договору між сторонами укладено не було, до спірних правовідносин повинні застосовуватися приписи ст. 530 ЦК України. В матеріалах справи наявний лист-вимога, в якому позивач просить відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар за шістьма накладними на загальну суму 57 313,04грн. За твердженням скаржника, у 2010р. ним частково було сплачено цей борг в сумі 24 998,01грн., проте господарський суд відніс цю оплату за поставлений товар у 2010р. та накладні, не вказані у листі-вимозі, та стягнув з відповідача 45 902,29грн., тобто заборгованість, вимоги щодо сплати якої взагалі не було.
Представник позивача не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, хоча про дату та час його проведення був повідомлений належним чином, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Враховуючи, що ухвалами про порушення апеляційного провадження та відкладення розгляду справи явка представника позивача не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, впродовж січня-червня 2010р. позивач за видатковими накладними №D01-05-01 від 05.01.2010р. на суму 5 328,00грн., №D05-21-01 від 27.01.2010р. на суму 2748,00грн., №D01-02-10 від 02.02.2010р. на суму 2588,63грн., №22 від 18.03.2010р. на суму 2911,99грн., №D24 від 19.03.2010р. на суму 4671,98грн., №D29 від 06.04.2010р. на суму 4073,64грн., №28 від 02.04.2010р. на суму 600,00грн., №D32 від 23.04.2010р. на суму 2368,01грн., №D1705 від 17.05.2010р. на суму 18 000,00грн., №D2705 від 27.05.2010р. на суму 27600,05грн. поставив відповідачу товар всього на суму 70 890,30грн., який відповідачем отриманий, що підтверджується відповідними довіреностями, підписами у видаткових накладних та ним не заперечується.
Крім того, за твердженням позивача, заборгованість відповідача за проданий у 2009р. товар станом на 05.01.2010р. складала 8 297,03грн. Проте, доказів поставки товару відповідачу у 2009р. позивач до матеріалів справи не надав.
В свою чергу, згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок, відповідачем отриманий товар сплачений частково в сумі 24 988,01грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару, позивачем 21.08.2010р. було направлено відповідачу лист-вимогу за видатковими накладними №D24 від 19.03.2010р. на суму 4671,98грн., №D29 від 06.04.2010р. на суму 4073,64грн., №D28 від 02.04.2010р. на суму 600,00грн., №D32 від 23.04.2010р. на суму 2368,01грн., №D1705 від 17.05.2010р. на суму 18 000,00грн., №D2705 від 27.05.2010р (всього на суму 57 313,68грн.), в якому повідомлялось про наявність заборгованості за вказаними накладними в сумі 54 119,32грн. та пропонувалось у семиденний термін після отримання даного листа повністю оплатити вказану заборгованість. Факт направлення та отримання відповідачем вимоги підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відповідачем залишена без відповіді та задоволення. Проте, оскільки зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ч.2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткових накладних, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови згідно ст. 638 ЦК України. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання вказаних видаткових накладних, видача довіреностей на представника, здійснення часткової оплати отриманого товару.
Ст. 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, усною домовленістю між сторонами строк оплати не погоджений, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд застосовує до спірних правовідносин положення частини 2 статті 530 ЦК України, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Ухвалою від 20.04.2011р. Донецький апеляційний господарський суд зобов'язував позивача надати пояснення щодо того, які саме накладні не оплачені відповідачем, а також зобов'язував сторін надати пояснення з приводу того, за якими саме рахунками відповідач здійснював часткову сплату, проте витребувані документи до матеріалів справи надані не були.
За таких обставин, оскільки відповідачем факт отримання товару не заперечується, однак не визнано, які саме накладні ним не оплачено, судова колегія відносить здійснену оплату за запчастині відповідно рахунків від 19.03.2010р., від 04.04.2010р., від 06.04.2010р. та від 23.04.2010р. в сумі 5100,00грн. на заборгованість з вартості товару, поставленого позивачем у 2010р. в сумі 54 119,32грн., яка згідно листа-вимоги існувала у відповідача станом на 20.08.2010р., у зв'язку з чим стягує з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 49 019,32грн.
Судова колегія не може прийняти в якості доказів оплати товару за період з 19.03.2010р. по 27.05.2010р. (за накладними, зазначеними у листі-вимозі позивача) перерахування відповідачем решти 19 888,01грн., оскільки згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок, 4080,02грн. з цієї суми було перераховано відповідачем позивачу згідно рахунків від грудня 2009 року, а 15 807,99грн. -згідно рахунків від січня 2010р. та 17 березня 2010р.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновок місцевого господарського суду стосовно віднесення всієї суми оплати в розмірі 24 988,01грн. на вартість товару, поставленого позивачем у 2010 році, необґрунтованим, таким, що не повністю відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2011р. підлягає зміні в частині розміру стягуваної з відповідача суми заборгованості.
Між тим, судова колегія вважає обґрунтованим присуджений судом першої інстанції розмір адвокатських витрат в сумі 2 709,97грн., у зв'язку з чим рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс»м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2011р. (складене 21.02.2011р.) у справі №23/213-залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2011р. у справі №23/213 змінити.
Резолютивну частині рішення викласти в наступній редакції:
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс»м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Доназовтрейдінг» м. Донецьк 49 019,32грн. боргу, 490,19грн. витрат на сплату держмита, 213,44грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 709, 97грн. витрат на послуги адвоката.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко
Судді: І.В. Зубченко
Л.Ф. Чернота
Надруковано примірників -6
1-у справу
1-позивачу
2відповідачу
1-господарському суду
1-ДАГС