донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.05.2011 р. справа №5/161/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
Головуючого:Дучал Н.М.
суддівЗапорощенка М.Д.
Новікової Р.Г.
При секретарі Мірошник Г.І.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_4, за довіреністю
ОСОБА_5, за довіреністю
від відповідача -ОСОБА_6, за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи -підприємця ОСОБА_7, м. Бердянськ Запорізької області
На рішення господарського судуЗапорізької області
Від20.12.2010р. (підписано 27.12.2010р.)
у справі№ 5/161/10 (суддя Проскуряков К.В.)
за позовомЗапорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Запоріжжя
до
проФізичної особи -підприємця ОСОБА_7, м. Бердянськ Запорізької області
стягнення штрафу у розмірі 2 000 грн. та пені за прострочення сплати штрафу у розмірі 690 грн.
Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м.Запоріжжя звернулося з позовною заявою до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7, м. Бердянськ Запорізької області про стягнення штрафу у розмірі 2 000,00 грн. та пені за прострочення сплати штрафу у розмірі 69,000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання відповідачем Рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.04.2010р. № 20-рш „Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” по справі № 04/35-09, яким на відповідача накладено штраф в розмірі 2 000,00 грн., прострочення відповідачем строку сплати штрафу, у зв'язку з чим на підставі Закону України „Про захист економічної конкуренції” нарахована пеня у розмірі 690,00грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.12.2010р. (підписано 27.12.2010р.) у справі № 5/161/10 позовні вимоги задоволені повністю.
Стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 2 000,00 грн. штрафу та 690,00 грн. пені з зарахуванням до державного бюджету. Стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 на користь Державного бюджету Орджонікідзевського району 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судове рішення мотивовано невиконанням відповідачем рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 20-рш від 28.04.2010 р., яке відповідно до ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є обов'язковим до виконання.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач, фізична особа -підприємець ОСОБА_7, м. Бердянськ Запорізької області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 року по справі № 5/161/10. Наполягає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення зроблено висновок, що не відповідає обставинам справи, а також порушені норми процесуального права. Зазначає, що у зв'язку з неотриманням розпорядження про початок розгляду справи та розпорядження про залучення до участі у справі як відповідача, ФОП ОСОБА_7 не мав можливості надати пояснення по справі та іншу інформацію, необхідну для вирішення спору, ознайомитись з матеріалами справи, подати клопотання, а в подальшому одержати копію рішення по справі та оскаржити його в порядку, визначеному законом.
Позивач проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечував, про що виклав у відзиві № 04-29.2/04-1169 від 21.04.2011 р. на апеляційну скаргу. Вважає доводи, наведені в апеляційній скарзі необґрунтованими і безпідставними, а рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. у справі № 5/161/10 таким, що відповідає чинному законодавству України.
Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.
За результатами розгляду справи № 04/35-09, провадження за якою розпочато на підставі Розпорядження адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 45-р від 18.05.2009р., керуючись статтею 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", п.11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за № 291/5482, з наступними змінами і доповненнями, п.31,32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.98р. № 169-р з наступними змінами і доповненнями, адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 20-рш від 28.04.2010 р., яким постановлено:
Визнати дії ТОВ "Фенікс" та фізичних осіб -підприємців, в тому числі фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) які полягали у підвищенні в лютому 2009 року тарифу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 4/1 "Пост ДАІ -Залізничний вокзал" міста Бердянськ з 1,50 грн. до 1,70 грн. порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ст. 50, ч. 3 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання шляхом вчинення схожих дій на ринку послуг з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 4/1 "Пост ДАІ -Залізничний вокзал" міста Бердянськ, що здійснюються в режимі маршрутного таксі, які призвели до усунення конкуренції, при цьому аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.
Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Повідомлено, що відповідно до ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення. Роз'яснено, що відповідно до ч.1 ст.60 зазначеного Закону рішення може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Рішенням Відділення АМК № 20-рш, що прийнято на підставі матеріалів конкурентної справи № 04/35-09, встановлено, що Виконавчий комітет Бердянської міської ради відповідно до ст. 44 Закону України “Про автомобільний транспорт” та пункту 4 “Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 за № 1081 є єдиним замовником (організатором) перевезень на автобусних маршрутах загального користування у місті Бердянську.
Відповідно до статті 43 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.
Виключні права діяти на ринку послуг з перевезення пасажирів на маршруті № 4/1, відповідно до результатів конкурсу, проведеного Виконкомом 24.03.2006, згідно з рішенням Бердянської міської ради від 28.02.2006 № 4 “Про затвердження Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах м. Бердянська та умов здійснення автомобільних пасажирських перевезень в м. Бердянськ набули: ТОВ “Фенікс, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_20,ФОП ОСОБА_21, ФОП ОСОБА_22, ФОП ОСОБА_23, ФОП ОСОБА_24, ФОП ОСОБА_25, ФОП ОСОБА_26 та ФОП ОСОБА_27
Перевезення пасажирів вказані підприємці, в тому числі ФОП ОСОБА_7 здійснюють на підставі укладених договорів з Виконкомом на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі в м. Бердянськ.
Вартість проїзду на автобусних маршрутах загального користування, що працюють в режимі маршрутного таксі, розраховується (калькулюється) автомобільними перевізниками самостійно, та встановлюється (змінюється) за погодженням з виконавчим органом Ради відповідного рівня.
Пунктом 6 наказу Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 “Про затвердження методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті” визначено, що калькулювання собівартості -це визначення розміру витрат. Метою обліку витрат і визначення собівартості перевезень (робіт, послуг) є своєчасне, повне та достовірне визначення фактичних витрат на їх виконання, обчислення фактичної собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг), здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів (п. 8 наказу №65). При здійсненні планування, обліку та калькулювання собівартості перевезень повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних (фактичних) даних щодо витрат.
Згідно з пунктами 1.4, 1.5 Методичних рекомендацій визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №461 від 25.06.2003 року, дія яких поширюється на всіх суб'єктів господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування, визначено порядок формування тарифів на автобусні перевезення маршрутами загального користування в міському, приміському і міжміському сполученнях з урахуванням конкретних умов експлуатації; порядок розрахунків собівартості перевезень на основі економічно обґрунтованих величин витрат; порядок розрахунків тарифів на автобусні перевезення в міському і приміському сполученнях з урахуванням обсягів перевезень пільгових категорій пасажирів та фінансових можливостей відповідних бюджетів щодо відшкодування втрат доходів перевізників.
Величина тарифу перевезення одного пасажира визначається з урахуванням середньої відстані поїздки одного пасажира, яка встановлюється за даними обстеження пасажиропотоків, коефіцієнта використання пасажиромісткості. Реальні умови експлуатації автобусів на конкретних маршрутах ураховуються через показники, які визначають оптимальність вибору типу рухомого складу для роботи на конкретному маршруті, з урахуванням реального пасажиропотоку.
Таким чином, формування вартості послуг з перевезень пасажирів автомобільним транспортом суб'єктами господарювання -автоперевізниками повинно здійснюватися з урахуванням фактичних витрат конкретного перевізника, незалежно від форми власності і підпорядкування, з урахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного автоперевізника, реального пасажиропотоку на маршруті.
Зазначене вище підтверджує неможливість одночасного підвищення цін (вартості послуг з перевезення пасажирів) на ринку перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування у режимі руху маршрутного таксі в м. Бердянську з 1,50 грн. до 1,70 грн. без попереднього узгодження вартості цих послуг між самими перевізниками.
Відповідно до ст. 28 Закону України " Про місцеве самоврядування", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Тому, зміна тарифів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що працюють у режимі маршрутного таксі у місті Бердянськ, фізичними особами -підприємцями (суб'єктами господарювання не комунальної форми власності) можлива лише за погодженням з Виконкомом.
При розслідуванні справи Антимонопольним комітетом, відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затв. Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01.04.2002 р. за № 317/6605, проведено дослідження ринку надання послуг з перевезення пасажирів на маршруті загального користування № 4/1 "Пост ДАІ -Залізничний вокзал" міста Бердянська, який за результатами конкурсу обслуговують перевізники, яке показало, що за результатами діяльності з квітня 2006 р. по липень 2009 р. сукупна частка суб'єктів господарювання, у відношенні яких розслідується справа, на ринку перевезення пасажирів на маршруті загального користування № 4/1 "Пост ДАІ -Залізничний вокзал" міста Бердянська становить 100%.
В ході розгляду справи №04/35-09 встановлено, що протягом лютого 2009 року перевізники на маршруті №4/1 підвищили вартість проїзду з 1,5 грн. до 1,7 грн. Згідно з листом Виконкому від 06.03.2009р. № 02-08.35/40, зазначений тариф з Виконкомом не погоджувався.
Основною причиною підвищення тарифу на перевезення на Маршруті №4/1 в лютому 2009 року до 1,70грн. перевізниками зазначено значне підвищення вартості палива. Підставою для самостійного підвищення тарифу -зазначено п. 5.6.договору на перевезення ( виникнення форс-мажорних обставин).
За результатами аналізу господарської діяльності в 2008 перевізників на міських маршрутах м. Бердянська, встановлено, що фактична собівартість перевезення 1 пасажира, питома вага витрат на паливо у виробничій собівартості перевезень у кожного перевізника є різною і коливається в межах, відповідно: собівартість перевезення 1 пасажира від 0, 65 грн. до 1, 33 грн., питома вага витрат на паливо у виробничій собівартості перевезень від 16, 83 % до 68,03 %.
Фактичні витрати (собівартість) перевізників на перевезення пасажирів є різними, оскільки залежать від фактичної кількості перевезених пасажирів, від організації виробничого процесу -наявності основних фондів (гаражів, ремонтних баз, будівель, обладнання), від ступеню зношеності автомобілів, їх пасажиромісткість, застосовуваного пального, умов забезпечення технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут тощо.
За таких обставин, об'єктивних причин для підвищення тарифів на перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі у лютому 2009 року до однакового рівня -1, 70 грн. у суб'єктів господарювання не було.
Узгодженість дій перевізників щодо встановлення ціни на проїзд на маршруті №4/1 підтверджується спільним листом від 13.03.2009 року з єдиним техніко-економічним обґрунтуванням вартості проїзду на маршруті №4/1, надісланого підприємцями Бердянському міському голові.
З такого, дії перевізників щодо встановлення вартості проїзду на маршруті №4/1 у розмірі 1,70грн. є схожими. Разом з тим, ці суб'єкти господарювання здійснили таку координацію підприємницької діяльності, за якої свобода господарських рішень, власні конкурентні ініціативи, що породжує конкуренція, було замінено на координацію економічної поведінки, яка призвела до усунення конкуренції на ринку, та послаблення змагальності між його учасниками.
Відповідно до п.3 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями вважається вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).
Згідно положень п.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
За порушення, передбачене п.1 ст. 50 Закону, на суб'єктів господарювання накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу ( виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф ( ч.2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Відповідно до п. 33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ФОП ОСОБА_7 з листом від 30.04.2010 р. № 04-29.3/03-2111 було надіслано витяг з рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення “Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” від 28.04.2010 р. №20-рш для виконання.
Відділенням поштового зв'язку зазначене поштове відправлення було повернуто відправнику - 25.06.2010 р. по причині відсутності ФОП ОСОБА_7 за вказаною адресою та закінченням терміну зберігання (а.с. 14).
Керуючись абз.2 ч. 1 ст. 56 Закону України " Про захист економічної конкуренції", якою встановлено, що у разі, якщо вручити рішення, розпорядження немає можливості, то таке рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі ( газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий Кур'єр», "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
У зв'язку з тим, що зазначений витяг неможливо було вручити ФОП ОСОБА_7 Запорізьким обласним територіальним відділення Антимонопольного комітету України витяг з рішення від 28.04.2010 р. №20-рш опублікувало в газеті “Запорізька правда” від 15.07.2010 р.
Отже, рішення вважається врученим відповідачеві -26.07.2010 р.; кінцевий термін сплати штрафу - 27.09.2010 р. В зазначений термін штраф відповідачем сплачено не було.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції (ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією регулюються Законом України "Про захист економічної конкуренції". Цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України (ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Відповідно ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
На підставі ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, тощо.
Розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний термін з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідачем не надано доказів оскарження в судовому порядку рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 20-рш від 28.04.10р. у справі № 04/35-09. Рішення суду про визнання недійсним рішення № 20-рш від 28.04.10р. до матеріалів справи також не представлено.
На час порушення Господарським судом Запорізької області провадження у справі № 5/161/10 - термін для оскарження Рішення № 20-рш від 28.04.2010р. витік.
Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (ч.3 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”) .
Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (п.8 ст.56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”).
Відповідач Рішення № 20-рш від 28.04.10р. не виконав, чим порушив норми ст.22 Закону України "Про Антимонопольний Комітет України" та ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Доказів перерахування до бюджету штрафу в сумі 2 000,00 грн., у встановлений законодавством строк, відповідачем до матеріалів справи не представлено.
Відповідно до ч.5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
На підставі наведених положень за прострочення сплати штрафу, накладеного на Фізичну особу -підприємця ОСОБА_7, позивачем нараховано пеню за період з 28.09.2010р. по 20.10.2010р. (23 дня) в розмірі 690,00грн.
На момент вирішення спору доказів сплати штрафу в сумі 2 000,00 грн., застосованого Рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.04.2010р. № 20-рш, та пені в сумі 690,00грн. за прострочення сплати штрафу відповідачем до матеріалів справи не представлено.
Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7 про стягнення штрафу в розмірі 2 000,00 грн., накладеного рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.04.2010р. № 20-рш та пені в розмірі 690,00грн. за прострочення сплати штрафу.
Наполягання заявника апеляційної скарги на неотриманні розпорядження про початок розгляду справи спростовується довідкою про отримання ОСОБА_7 копій документів, в тому числі розпоряджень № 45-р від 18.05.2009р., № 46-р від 18.05.2009р. (на руки) 16.07.2009 р., копія якої додана до справи.
Документи, що надані заявником апеляційної скарги до скарги стосовно фактів, які він вважає не були враховані при розслідування справи, не надавалися до суду першої інстанції, і тому, на підставі ст.101 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції. Крім того, як зазначалося вище, рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.04.2010р. № 20-рш підприємцем в судовому порядку не оскаржувалося, строк оскарження витік та відновленню не підлягає.
Щодо посилань скаржника про неналежне повідомлення відповідача господарським судом Запорізької області про час та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно із ст. 64 господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Ухвали суду у справі № 5/161/10 направлялися на юридичну адресу відповідача ( АДРЕСА_1), яка зазначена у позові, у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 серія НОМЕР_2, та підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.04.2011р. Таким чином відповідач був повідомлений належним чином, про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи фізичної особи -підприємця ОСОБА_7, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2010 р. ( повний текст складено та підписано 27.12.2010 р.) по справі №5/161/10 суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - фізичну особу -підприємця ОСОБА_7.
Результати апеляційного провадження у справі № 5/161/10 оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_7, м. Бердянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2010р. (підписано 27.12.2010р) у справі № 5/161/10 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.2010р. (підписано 27.12.2010р) у справі № 5/161/10 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М.Дучал
Судді: М.Д. Запорощенко
Р.Г.Новікова
Надруковано 5пр.: 1-позивачу, 1-відповідачу,1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСЗО