донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.05.2011 р. справа №37/172пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівЛомовцевої Н.В.
Приходько І.В., Скакуна О.А.
при секретарі судового засіданняПрожеріні О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -довір.
від відповідача:ОСОБА_2. -довір., Рядинський Б.В. -директор (довідка)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційної фірми «Модус Драйв»м.Макіївка Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від27.09.2010р.
по справі№37/172пд (суддя Попков Д.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційної фірми «Модус Драйв»м.Макіївка Донецької області
пророзірвання договору фінансового лізингу №01-65/08-авт від 22.04.2008р. та зобов'язання повернути предмет лізингу
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційної фірми «Модус Драйв»м.Макіївка Донецької області про розірвання договору фінансового лізингу №01-65/08-авт від 22.04.2008р. та зобов'язання повернути предмету лізингу -один автомобіль МАЗ-544008-060-031 (коробка передач ZF 16S-1650, задня підвіска пневматична) модель 544008-060-031, № кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.09.2010р. (суддя Попков Д.О.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Відповідач не погодившись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також справу розглянуто за відсутністю будь-якої із сторони, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, у зв'язку з чим відповідач не міг направити у судове засідання свого представника, він був позбавлений можливості реалізувати свої права як сторона процесу, які передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем всупереч ст. 6 Господарського процесуального кодексу України не був додержаний порядок досудового врегулювання господарського спору, а саме не було направлено на його адресу претензії. Також зазначаєте, що не отримував лист про розірвання спірного договору, у зв'язку з чим продовжує сплачувати лізингові платежі.
Водночас із апеляційною скаргою позивач подав клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
Ухвалою від 26.04.2011р. строк для подачі апеляційної скарги в порядку ст.ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України відновлено.
Представники відповідача у судовому засіданні підтримали правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Позивач через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2010р. по справі №37/172пд -залишити без змін.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційної фірми «Модус Драйв»м.Макіївка Донецької області (далі - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу за № 01-65/08-авт від 22.04.2008р. (далі - договір).
Згідно п. 1.1. договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався набути у свою власність і передати на умовах фінансово лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в Специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Додатки є невід'ємними частинами договору.
Специфікацією, яка є додатком № 2 до договору визначено, що предметом лізингу є один автомобіль МАЗ-544008-060-031 (коробка передач ZF 16S-1650, задня підвіска пневматична) модель 544008-060-031, 2008 року випуску, ціна якого становить 290 333 грн. 33 коп. без ПДВ.
Пунктом 1.1 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідальність майна техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям та умовам договору. Акт підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін. Передача предмета лізингу лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання предмета лізингу у продавця предмета лізингу.
Відповідно акту приймання-передачі від 05.05.2008р. лізингодавець передав, лsзингоодержувач прийняв у володіння та користування автомобіль МАЗ-544008-060-031 (коробка передач ZF 16S-1650, задня підвіска пневматична), модель 544008-060-031, № кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, у кількості 1 шт., ціна якого становить 348 400 грн. 00 коп. з ПДВ.
Згідно п. 3.1. договору лізингу лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та умов ст. 3 Загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу.
Згідно пункту 3.5. Загальних умов фінансового лізингу, якщо передача предмету лізингу відбулася до п'ятнадцятого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачуються кожного п'ятого числа місяця, інакше, чергові лізингові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає другій стороні у користування майно на певний строк і за встановлену плату.
На підставі п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»від 16.12.1997р. № 723/97-ВР із змінами та доповненнями, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів встановлюється в порядку, встановленому договором.
Порядок оплати лізингових платежів сторонами визначено у графіку, який є додатком № 1 до договору і підписаний обома сторонами без зауважень.
27.02.2009р. між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору №01-65/08-авт фінансового лізингу від 22.04.2009р., якою сторони внесли зміни до додатку №1 до договору (Графік сплати лізингових платежів).
Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо сплати лізингових платежів, а саме припинення їх сплати з 05.11.2008р. та наявністю заборгованості в розмірі 214 005, 09 грн. звернувся до суду з вимогою про розірвання договору фінансового лізингу №01-65/08-авт від 22.04.2008р. та повернення предмету лізингу - один автомобіль МАЗ-544008-060-031 (коробка передач ZF 16S-1650, задня підвіска пневматична) модель 544008-060-031, № кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску.
Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Відповідно до п.п. 8.2.2. п. 8.2. договору, його може бути достроково розірвано лізингодавцем у випадках, коли лізингоодержувачу не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання терміну платежу, встановленого в Загальних умовах.
Підпунктом 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 Загальних умов фінансового лізингу визначено, що лізингодавець має право вилучити предмет лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в Загальних умовах.
Відповідно до приписів ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі дострокового розірвання договору лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Згідно пункту 4.1.7. Загальних умов фінансового лізингу, у разі дострокового припинення дії договору або прийняття при цьому Лізингодавцем рішення про повернення або вилучення предмету лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу з усіма його складовими частинами, обладнання, документи та інші приналежності, отримані згідно акту, а придатному для експлуатації стані.
Як вбачається з матеріалів справи, повернення предмету лізингу пов'язано саме з вимогою про розірвання спірного договору фінансового лізингу у зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті лізингових платежів з дня настання строку платежу більше 30 днів.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду щодо обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору фінансового лізингу №01-65/08-авт від 22.04.2008р. та повернення предмету лізингу - один автомобіль МАЗ-544008-060-031 (коробка передач ZF 16S-1650, задня підвіска пневматична) модель 544008-060-031, № кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску.
Посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права, оскільки справу розглянуто без його участі у зв'язку з чим він був позбавлений реалізувати свої права відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем визначено адресою відповідача - ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Модус Драйв»: 68117, Донецька область, м.Макіївка, вул. Таращинська, б. 1. Саме на зазначену адресу здійснювалась відправка кореспонденції судом. Вказана адреса також зазначена і самим відповідачем 1 у апеляційній скарзі.
Крім того, до повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб. Зазначена позиція також відображена Вищим господарським судом України в п. 4 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 15.03.2007р. №01-8/123.
При таких обставинах відповідач був належним чином повідомлений про місце засідання суду.
Посилання відповідача на те, що позивачем всупереч ст. 6 Господарського процесуального кодексу України не був додержаний порядок досудового врегулювання господарського спору, а саме - не було направлено на його адресу претензії є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист, передбачений ст.ст. 8, 13, 124, 55 Конституції України. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Використання досудових процедур врегулювання спорів, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.
Також не приймаються до уваги посилання відповідача на неотримання від позивача листа про розірвання спірного договору фінансового лізингу, оскільки законодавець не позбавляє права позивача із зверненням за захистом свого порушеного права безпосередньо до господарського суду, а твердження ТОВ «Виробничо комерційна фірма «Модус Драйв»на подальшу сплату ним лізингових платежів у зв'язку із неотриманням листа про розірвання спірного договору не можуть вплинути на законність прийнятого рішення суду і відповідач у разі свого порушеного права може звернутись до суду за захистом свого порушеного права. При цьому відповідач не довів відсутність заборгованості за договором №01-65/08-авт від 22.04.2008р., як порушення його умов, що, в свою чергу, стало підставою для розірвання спірного договору лізингу.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2010р. у справі №37/172пд підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційної фірми «Модус Драйв»м.Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2010р. у справі №37/172пд залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.09.2010р. у справі №37/172пд - залишити без змін.
Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційної фірми «Модус Драйв»м.Макіївка Донецької області довідку на повернення витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. як помилково сплачених.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: І.В. Приходько
О.А. Скакун
Надруковано: 6 прим.:1-2. Позивачу (2 адр.);3. Відповідачу; 4. У справу;5. ДАГС; 6. ГСДО.