донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.05.2011 р. справа №37/164пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівЛомовцевої Н.В.
Приходько І.В., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Прожеріні О.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача 1:не з'явився.
від відповідача 2:не з'явився.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора»м.Донецьк
на рішення господарського судуДонецької області
від23.03.2011р.
по справі№37/164пд (головуючий суддя Попков Д.О., судді Курило Г.Є., Любченко М.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора»м.Донецьк
до відповідачів1. Приватного підприємства «Атакс»м.Донецьк;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт»м.Донецьк
провизнання угоди про зміну сторони в договорі від 01.03.2006р. недійсною
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора»м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Атакс»м.Донецьк про визнання угоди про зміну сторони в договорі від 01.03.2006р. недійсною.
Ухвалою від 30.07.2009р. до участі у справі у якості відповідача 2 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт»м.Донецьк.
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2011р. по справі №37/164пд (головуючий суддя Попков Д.О., судді Курило Г.Є., Любченко М.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку із їх недоведеністю.
Позивач, з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 23.03.2011р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Сторони представників у судове засідання не направили, причин нез'явлення та невиконання вимог суду не повідомили.
Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення провадження у справі від 08.04.2011р. позивача та відповідачів 1 та 2 було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Вимагаючи визнати недійсним угоду про зміну сторони в договорі від 01.03.2006р., укладену між сторонами у справі, позивач визначає порушення умов ч. 2 ст. 203, ст. 207 Цивільного кодексу України, а саме, відсутність обсягу повноважень директора Приватного підприємства «Атакс», а також застосування обману шляхом не надання документів на підтвердження повноважень директора на підписання спірної угоди, що вказує на недійсність спірного договору відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2006р. між Приватним підприємством «Атакс»(далі -постачальник), в особі директора Вуль В.Ф., діючого на підставі Статуту, Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт»(далі -покупець), в особі начальника відділу закупок ОСОБА_1, діючої на підставі довіреності та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора»(далі -новий покупець), в особі директора Бурун Є.П., діючої на підстав Статуту, укладено угоду про зміну сторін в договорі (далі -угода).
Пунктом 2 зазначеної угоди сторони погодили передати права та обов'язки за договором №836/03 від 01.03.2005р. від покупця до нового покупця.
Відповідно до п. 3 сторони дійшли згоди нового покупця вважати покупцем до договору №836/03 від 01.03.2005р.
Згідно п. 5 угоди постачальник не заперечує проти заміни покупця на нового покупця і зобов'язується всебічно сприяти новому покупцю в належному виконанні умов угоди та договору №836/03 від 01.03.2005р.
Пунктом 6 угоди сторони визначили, що постачальник підписанням угоди підтверджує свої права і обов'язки за договором №836/03 від 01.03.2005р. по відношенню до нового покупця в повному обсязі.
Зазначена угода підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.
Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти і інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Статтею 65 Господарського кодексу України передбачено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
Відповідно до п. 8.1 Статуту Приватного підприємства «Атакс»(далі -підприємство) управління підприємством здійснюється засновником і призначеним директором.
Пунктом 8.6 Статуту ПП «Атакс»визначено, що директор підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком віднесених статутом до компетенції власника даного підприємства.
Згідно п. 8.9 Статуту ПП «Атакс», директор має право без довіреності виконувати всі необхідні дії від імені підприємства.
Пунктом 2 частини 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до приписів ст.ст. 16, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»з метою забезпечення учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб створено Єдиний державний реєстр, в якому містяться, в тому числі, відомості про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачено, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно, відомостей, передбачених абзацом сороковим частини другої статті 17 цього Закону.
Доказів обмеження прав директора відповідача 1 на укладання угод позивачем не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Зазначене також відображене в постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Посилання позивача як на підставу визнання спірного договору недійсним, на відсутність обсягу повноважень директора Приватного підприємства «Атакс», а також не надання документів на підтвердження повноважень директора на підписання спірної угоди, судовою колегією не приймаються, оскільки зазначене не тягне за собою підстав визнання спірного правочину недійсним в розумінні ст.ст. 229, 230 Цивільного кодексу України.
Таким чином позивач не довів умислу в діях відповідача і сам факт обману, а тому посилання та той факт, що правочин вчинений під впливом обману є безпідставним та недоведеним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2011р. у справі №37/164пд.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2011р. у справі №37/164пд залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2011р. у справі №37/164пд - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: І.В. Приходько
О.А. Скакун
Надруковано 7 прим.: 1-2. Позивачу (2 адр.); 3-4. Відповідачам 1, 2; 5. У справу, 6. ДАГС, 7. ГСЛО