донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.05.2011 р. справа №37/1
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівЛомовцевої Н.В., Приходько І.В.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_4 -за дов.,
від відповідача:не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Донбасс-Ремстрой” м. Краматорськ Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від14.02.2011 року
у справі№37/1 (суддя Попков Д.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна” м. Київ
до
про Приватного підприємства „Донбасс-Ремстрой” м. Краматорськ Донецької області
стягнення заборгованості у розмірі 26 145,08грн., 3% річних у сумі 1752,56грн., індексу інфляції у розмірі 7310,86грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2011 року у справі №37/1 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна” м. Київ (далі -ТОВ „Рамірент Україна”) до приватного підприємства „Донбасс-Ремстрой” м. Краматорськ Донецької області (далі -ПП „Донбасс-Ремстрой”), про стягнення заборгованості у розмірі 26 145,08грн., 3% річних у сумі 1752,56грн., індексу інфляції у розмірі 7310,86грн. - задоволено в повному обсязі.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.
Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, відповідач зазначає, що оскільки позивач в порядку ст.530 ЦК України не звертався до відповідача з відповідною вимогою, тому в останнього не виникло зобов'язання щодо сплати орендних платежів.
На думку скаржника, спірний акт приймання-передачі майна від 28.07.08р. не містить ознак договору оренди та не є підставою для виникнення прав та обов'язків у сторін.
Крім того, апелянт зауважує, що будівельне обладнання відповідачем за період з 01.10.08р. по 10.10.08р. не використовувалося та відповідний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) ним не підписувався.
Представник позивача як у відзиві на апеляційну скаргу, так і під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі повноважного представника в судовому засіданні, незважаючи на те, що про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ „Рамірент Україна” м. Київ (Орендодавець) та ПП „Донбасс-Ремстрой” м. Краматорськ (Орендар) складено та підписано акт прийому-передачі (а.с.12), за яким орендодавець з 28.07.2008р. передав орендарю у тимчасове володіння і користування за плату обладнання загальною вартістю 36680,74грн.
У вищевказаному акті сторони дійшли згоди щодо наступних умов користування обладнанням:
- затирочна машина BG21G, серійний номер 9507843, у кількості 1шт., відновною вартістю 18254,00грн., орендна плата за один день користування становить 200,00грн. з ПДВ;
- шліфмашина DYNAPAC BG39, серійний номер 9506552, у кількості 1шт., відновною вартістю 1842674грн., орендна плата за один день користування становить 215,00грн. з ПДВ.
При цьому визначено, що орендна плата не нараховується за неділю та святкові дні.
Як встановлено судом попередньої інстанції, незважаючи на те, що вказаний акт приймання-передачі містить посилання на договір №19/05/08ДА від 03.03.2008р., проте з наданої за підписом керівника та головного бухгалтера довідки (а.с.54) вбачається, що такий договір не укладався і посилання на нього є наслідком технічної помилки, що певною мірою узгоджується із змістом довіреності Відповідача на отримання матеріальних цінностей (а.с.13), яка також не містить посилання на договір.
Передане в користування майно було повернуто Позивачеві лише 10.10.2008р., про що свідчить акт повернення №010002070 (а.с.14), а впродовж користування сторонами складалися і підписувалися без зауважень акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) (а.с.а.с.15-17): №19/05/08ДА/7 від 31.07.2008р.; №3/19/05/08ДА/8 від 31.08.2008р.; №3/19/05/08ДА/9 від 30.09.2008р., які підтверджували нарахування орендної плати:
- з 28.07.2008р.по 31.07.2008р. (за 4 доби) -1660,00грн.;
- з 01.08.2008р. по 31.08.2008р. (за 25 діб) -10375,02грн.;
- з 01.09.2008р. по 30.09.2008р. (за 26 діб) -10790,00грн.
Акт здачі-приймання робіт №3/19/05/08ДА-10/10 від 10.10.2008р. (а.с.18) за період з 01.10.2008р. по 10.10.2008р. (за 8 діб - до дати фактичного повернення майна) на суму 3320,06грн., який відповідачем був отриманий 02.11.2010р. (а.с.23), останнім підписаний не був.
Відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів не виконав, внаслідок чого за ним виникла заборгованість перед позивачем в у розмірі 26145,08грн.
Претензією №112-р від 18.10.2010р. (а.с.а.с.19, 20) позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату наявного боргу у розмірі 26145,08грн., відповідь на яку відповідач не надав та борг не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Донецької області з відповідними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 26 145,08грн., 3% річних у сумі 1752,56грн., індексу інфляції у розмірі 7310,86грн.
Господарський суд Донецької області рішенням від 14.02.2011 року у справі №37/1 вищевказані позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника позивача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Предметом даного спору є стягнення заборгованості у розмірі 26 145,08грн., 3% річних у сумі 1752,56грн., індексу інфляції у розмірі 7310,86грн.
Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України (далі -ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За приписами частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про узгодження сторонами в акті приймання-передачі майна від 28.07.2008р. всіх істотних умов цього виду правовідносин (відплатність користування, його ціна, кількість і склад майна тощо), а підписання цього акту відповідачем у сукупності із подальшими актами здачі-приймання наданих послуг і повернення майна дає підстави для висновку про прийняття пропозиції у розумінні ст.ст.641, 642 ЦК України, що спростовує доводи скаржника щодо неможливості розцінювати вищевказаний акт в якості підстави для виникнення прав та обов'язків для сторін.
Отже, між позивачем та відповідачем на підставі акту приймання-передачі майна від 28.07.2008р. було досягнуто домовленості з надання майна в оренду, відповідно до якої позивач прийняв на себе зобов'язання надати відповідачу за плату на певний строк у користування майно (затирочна машина BG21G; шліфмашина DYNAPAC BG39 тощо), а відповідач прийняв на себе зобов'язання з прийняття цього майна та внесення орендної плати.
Відповідно до п.6 ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до умов статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 193 ГК України, господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічний припис міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частина 2 цієї статі визначає порядок встановлення моменту виконання зобов'язання у разі його невизначеності.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що незважаючи на те, що в спірних правовідносинах строк виконання не встановлено, однак передбачений ч.2 ст.520 ЦК України порядок в розглядуваному випадку застосуванню не підлягає, оскільки спеціальним по відношенню до названої норми положенням ч. 5 ст. 762 цього Кодексу закріплено обов'язок щомісячного внесення плати за користування майном. Так, з урахуванням приписів ст.254 цього Кодексу, останнім належним днем внесення орендної плати за відповідний місяць користування є відповідний останній день цього місяця.
Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідач всупереч вимог чинного законодавства належним чином не виконав своїх зобов'язань з внесення орендної плати за весь період користування майном до його повернення шляхом внесення щомісячних платежів до останнього дня відповідного місяця включно, внаслідок чого за ним виникла заборгованість за період з 28.07.2008р. по 10.10.2008р. в розмірі 26 145,08грн.
Судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги факт непідписання Відповідачем останнього акту здачі-приймання наданих робіт №3/19/05/08ДА-10/10 від 10.10.2008р., оскільки це не впливає на нарахування орендної плати за відповідну кількість днів жовтня 2008р., так як майно було повернуто саме 10.10.2008р., а доказів неможливості його використання у розумінні ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за відповідні 8 діб суду як першої, так і апеляційної інстанції не представлено, як і не надано доказів оплати заборгованості в розмірі 26 145,08грн.
З огляду на те, що вищезазначені факти порушення своїх грошових зобов'язань відповідачем не спростовано та суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано доказів належного виконання відповідачем цих зобов'язань щодо сплати заборгованості в розмірі 26 145,08грн., колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 26 145,08грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням офіційного рівня інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування у розмірі 7310,86грн. та 3% річних у сумі 1752,56грн., які судом першої інстанції задоволено в повному обсязі.
Перевіривши арифметичні розрахунки позивача (а.с.а.с.4,5), апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача інфляції та 3 % річних у вищезазначених розмірах.
Що стосується інших доводів відповідача, які викладено в апеляційній скарзі, то вони судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Також, при перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, тому судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2011 року у справі №37/1 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2011 року у справі №37/1 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу приватного підприємства „Донбасс-Ремстрой” м. Краматорськ Донецької області - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Н.В.Ломовцева
І.В.Приходько
Надруковано: 6 прим.:
1,2 позивачу; 3. відповідачу; 4. у справу; 5 ДАГС; 6.ГСДО.