донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.05.2011 р. справа №40/3
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівЛомовцевої Н.В., Приходько І.В.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_4 -за дов.,
від відповідача:не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 м. Макіївка Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від01.03.2011 року
у справі№40/3 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовомвідкритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний комбінат”м. Макіївка Донецької області
до
про фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, м. Макіївка Донецької області
стягнення 24 785 грн. 44 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.03.2011 року у справі №40/3 позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний комбінат”м. Макіївка Донецької області (далі -ВАТ „Макіївський металургійний комбінат”) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м. Макіївка Донецької області (далі -ФОП ОСОБА_5), про стягнення основного боргу в розмірі 20 213 грн. 71 коп., пені в сумі 2 060 грн. 11 коп., 3% річних в розмірі 288 грн. 78 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання, інфляційних в сумі 1 128 грн. 59 коп. та штрафу в розмірі 1094 грн. 25 коп. згідно договору №60/07 оренди майна від 31.05.07р. - задоволено в повному обсязі.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.
Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.
Крім того, скаржник звертає увагу на неповне з'ясування господарським судом обставин, які мають значення для справи, зокрема, чи застосовувалися в даному спорі заходи досудового врегулювання спору, результати цих заходів тощо.
Представник позивача як у відзиві на апеляційну скаргу, так і під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі повноважного представника в судовому засіданні.
Представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -
Між ВАТ „Макіївський металургійний комбінат” (Орендодавець) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 (Орендар) 31.05.07р. було укладено договір оренди майна №60/07, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нерухоме майно (будівля авто гаражу, інв. №5760310086), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, згідно специфікації площею 170,0 кв.м.
Факт передачі майна підтверджено актом приймання -передачі від 01.06.07р. згідно п. 2.1 договору.
Пунктом 10.2. договору передбачено, що він набирає чинності з 01.06.07р. і діє до 30.04.08р.
Відповідно до п.3.1договору, розмір орендної плати за календарний місяць визначається згідно Протоколу узгодження розміру орендної плати и складає 408 грн. з урахуванням ПДВ.
За умовами п. 3.3. договору орендна плата сплачується Орендодавцю щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем на підставі рахунків, виставлених Орендодавцем.
Пунктом 9.2 договору встановлено, що за несвоєчасну або в неповному обсязі сплату орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату розрахунку пені, від суми простроченого платежу.
Відповідно до п.9.3 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по страхуванню майна відповідно до п.5.6 договору, орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 10% вартості майна, вказаного в Додатку 1 до даного договору.
Так, пунктом 5.6 договору передбачений обов'язок орендаря впродовж 1 місяця після укладення договору застрахувати майно не менш, ніж на його вартість, вказану в Додатку 1 до договору, на користь орендодавця на строк дії договору в порядку, визначеному чинним законодавством по наступним страховим випадкам: пожежа, вибух газу, пару, падіння повітряних апаратів, підпал, стихійне лихо. Копія страхового полісу, нотаріально посвідчена або засвідчена підписом уповноваженої особи та печаткою орендаря, надається орендодавцеві в п'ятиденний строк з моменту його оформлення.
Всупереч положенням п.5.6 договору, відповідачем позивачу копія страхового полісу не була надана.
Також відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору не виконав свої договірні зобов'язання зі сплати орендних платежів, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з орендних платежів за період з червня 2007 року по липень 2010 року в сумі 20 213 грн. 71 коп.
У зв'язку з тим, що відповідачем зобов'язання щодо погашення вищезазначеної заборгованості не були виконані своєчасно та в повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до ФОП ОСОБА_5 про стягнення основного боргу в розмірі 20 213 грн. 71 коп., пені в сумі 2 060 грн. 11 коп., 3% річних в розмірі 288 грн. 78 коп., інфляційних в сумі 1 128 грн. 59 коп. та штрафу в розмірі 1094 грн. 25 коп. згідно договору №60/07 оренди майна від 31.05.07р., які рішенням від 01.03.2011 року у справі №40/3 задоволені у повному обсязі.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника позивача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Предметом даного спору є стягнення основного боргу в розмірі 20 213 грн. 71 коп., пені в сумі 2 060 грн. 11 коп., 3% річних в розмірі 288 грн. 78 коп., інфляційних в сумі 1 128 грн. 59 коп. та штрафу в розмірі 1094 грн. 25 коп. згідно договору №60/07 оренди майна від 31.05.07р.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України) господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Згідно зі ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до умов статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідач свої зобов'язання за договором №60/07 оренди майна від 31.05.07р. своєчасно та в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 20 213 грн. 71 коп.
З огляду на те, що вищезазначені факти порушення умов договору відповідачем не спростовано та суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №60/07 оренди майна від 31.05.07р. щодо сплати заборгованості у повному обсязі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 20 213 грн. 71 коп.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 9.2 договору встановлено, що за несвоєчасну або в неповному обсязі сплату орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату розрахунку пені, від суми простроченого платежу.
Відповідно до п.9.3 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по страхуванню майна відповідно до п.5.6 договору, орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 10% вартості майна, вказаного в Додатку 1 до даного договору.
Так, позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасну сплату орендних платежів за період з 15.07.07р. по 14.10.10р. (окремо за кожний рахунок) в сумі 2 060 грн. 11 коп. та штраф в розмірі 1094 грн. 25 коп. за невиконання зобов'язання щодо страхування переданого в оренду майна.
Оскільки розмір заявлених до стягнення як пені, так і штрафу встановлено договором та доведено факт прострочення виконання боржником грошового зобов'язання та невиконання зобов'язання щодо страхування майна, враховуючи арифметичну вірність розрахунків вказаних штрафних санкцій, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в цій частині в повному обсязі, з чим погоджується судова колегія Донецького апеляційного господарського суду.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням офіційного рівня інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 288 грн. 78 коп. за період з 15.07.07р. по 14.10.10р. та інфляційні в розмірі 1 128 грн. 59 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з липня 2007 року по липень 2010 року, які судом першої інстанції задоволено в повному обсязі.
Перевіривши арифметичні розрахунки позивача, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача інфляції та 3 % річних у вищезазначених розмірах.
Щодо посилання скаржника на порушення норм процесуального законодавства, зокрема, щодо розгляду справи в першій інстанції за відсутності представника відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
З позовної заяви та договору оренди майна №60/07 від 31.05.2007р. вбачається, що адресою відповідача є: 86105, АДРЕСА_1 і саме на цю адресу господарським судом першої інстанції надсилалась кореспонденція -процесуальні документи по справі (ухвала від 01.01.2011р. тощо). Також слід зазначити, що і в апеляційній скарзі, поданій ФОП ОСОБА_5, вказано адресу: 86105, АДРЕСА_1.
Однак, на адресу господарського суду Донецької області повернуто органами зв'язку поштовий конверт, адресований відповідачу на вищевказану адресу, з позначкою «у зв'язку із закінченням строку зберігання». Зважаючи на те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, в зв'язку з чим примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", "у зв'язку із закінченням строку зберігання", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження скаржника щодо неналежного повідомлення його про час і місце розгляду справи і до уваги їх не приймає.
Доводи скаржника про неповне з'ясування господарським судом обставин, які мають значення для справи, зокрема, чи застосовувалися в даному спорі заходи досудового врегулювання спору, результати цих заходів тощо, до уваги колегією суддів апеляційної інстанції також не приймаються, оскільки наявність досудового врегулювання даного спору не є принциповим та обов'язковим, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.
Порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.
При цьому судова колегія зазначає, що з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
Право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.
Крім того, колегія суддів наголошує, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, тому судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2011 року у справі №40/3 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2011 року у справі №40/3 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 м. Макіївка Донецької області - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Н.В.Ломовцева
І.В.Приходько
Надруковано: 5 прим.:
1. позивачу;2. відповідачу;3. у справу; 4 ДАГС; 5.ГСДО.