донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.05.2011 р. справа №8/266/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:ОСОБА_1 -за довіреністю №09-09/10 від 09.09.2010р.
від відповідача:ОСОБА_2 -за довіреністю
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ
на рішення господарського суду Запорізької області
від25.02.2011 року
у справі№8/266/10 (суддя І.А. Попова)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ
до відповідачаВідкритого акціонерного товариства «Оріхівський кар»єр формувальних матеріалів», м. Оріхів Запорізької області
простягнення заборгованості в розмірі 565 101,24грн.
У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Оріхівський кар»єр формувальних матеріалів», м. Оріхів Запорізької області про стягнення заборгованості в розмірі 565 101,24грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.02.11р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ було відмовлено.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 25.02.11 р. скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Оріхівський кар»єр формувальних матеріалів», м. Оріхів Запорізької області надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2007 р. ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” та ВАТ “Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів” був укладений договір фінансового лізингу № L1284-10/07 (далі по тексту -договір), відповідно до якого позивач на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язувався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату екскаватор Hyundai R500LC-7, 2007 року випуску, а відповідач зобов'язувався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов»язань (п. 8.1 договору) та підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.
На виконання умов договору, 30.10.2007р. позивачем був переданий відповідачу предмет лізингу -екскаватор Hyundai R500LC-7 (2007 року випуску) відповідно до акту прийому-передачі, який підписаний продавцем, лізингодавцем та лізингоодержувачем без розбіжностей і скріплений печатками.
На думку позивача, в зв»язку з неналежним відповідачем зобо»язань щодо оплати лізингових платежів за рахунками в період з 02.01.2009р. по 15.12.2009р. утворилась заборгованість в розмірі 565 101,24грн., за стягненням якої позивач звернувся до господарського суду.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”).
Згідно ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до п. 5.2, 5.3 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору), лізингоодержувач зобов»язується сплачувати зазначені в Графіку лізингові платежі на підставі рахунку в порядку, визначеному в п. 4.3 договору. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається лізингодавцю при укладенні договору. Поточні лізингові платежі сплачує щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 цього договору на підставі рахунку лізингодавця, направленного на вказану в договорі електрону адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв»язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов»язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов»язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.
Докази отримання відповідачем від позивача рахунків або звернення відповідача до позивача за рахунком в матеріалах справи відсутні.
Так, пунктом 2.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) передбачено, що з моменту передачі предмету лізингу його ремонт здійснюється продавцем на підставі відповідних договорів між продавцем та лізингоодержувачем, або лізингоодержувач самостійно за власний рахунок виконує ремонт предмету лізингу, не порушуючи умови гарантії. Лізингоодержувач звільняє лізингодавця від обов»язків щодо отримання, обслуговування та ремонту предмету лізингу і пов»язаних з цим витрат, за включенням витрат на проходження обов»язкового технічного огляду предмету лізингу, які покладаються на лізингодавця.
Відповідно до п. 2.1. Загальних умов фінансового лізингу, у випадку якщо предмет лізингу підлягає державній реєстрації, така реєстрація здійснюється на ім'я лізингодавця за рахунок лізингодавця, у визначені чинним законодавством строки.
Пунктом 7 Правил державної реєстрації та обліку великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, які затверджені наказом Держнаглядохоронпраці України №163 від 01.07.2004р. та зареєстрованих в міністерстві юстиції України, (які були чинними на момент укладення договору) на власників технологічних транспортних засобів покладений обов»язок зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання, тимчасового ввезення на територію України або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційного документа.
Отже, обов»язок щодо здійснення державної реєстрації покладається саме на лізингодавця, а також ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” до державної реєстрації мав отримати талон про проходження технічного огляду та висновок ЕТЦ на ТТЗ, проте, позивачем в порушення вищезазначених вимог законодавства не здійснено державну реєстрацію транспортного засобу, що є предметом лізингу. Тому, як свідчать матеріали справи, розпорядженням начальника територіального управління Держгірпромнагляду №6-12 від 16.12.2008р. заборонено експлуатацію предмета лізингу у зв'язку з тим, що екскаватор не зареєстрований в територіальному органі Держнаглядохоронпраці, не пройшов експертизу на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в Україні, підприємство не отримало дозвіл на експлуатацію екскаватора.
Згідно приписів ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Факт порушення лізингодавцем своїх обов»язків за договором фінансового лізингу щодо реєстрації екскаватора, що стало перешкодою для користування відповідачем предметом лізингу встановлений в постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 16.11.2010р. по справі №11/83/10 за позовом ВАТ “Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів” до ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис про повернення від ВАТ “Оріхівський кар'єр формувальних матеріалів” та не потребує доказування в силу ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, факт належного виконання відповідачем зобов»язань своїх зобов»язань за період з жовтня 2007 р. по грудень 2008 р. за час користування предметом лізингу не оспорюється позивачем.
Таким чином, протягом дії розпорядження № 6-12 від 16.12.2008 р. щодо заборони на експлуатацію екскаватора, відповідач не міг використовувати предмет лізингу через обставини, які від нього не залежать, що виключає настання відповідальності у відповідача.
З викладених підстав, апеляційна інстанція вважає, що позивачем не доведено належними та допустими доказами того, що неналежне виконання лізингоотримувачем своїх зобов»язань щодо оплати лізингових платежів у спірний період не пов»язано з неможливістю використання предметом лізингу, в зв»язку з чим в силу приписів ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, прострочка відповідача відсутня.
Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, неналежного виконання відповідачем згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, передбачених договором своїх зобов»язань щодо здійснення лізингових платежів, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не міг користуватися предметом лізингу з вини лізингодавця за час, за який здійснюється стягнення боргу та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 565 101,24грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання скаржника на необгрунтованість фактів, встановлених постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.11.2010р. по справі №11/83/10 є безпідставним, оскільки дане судове рішення набрало законної сили та не скасовано в установленому чинним законодавством порядку.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2011 року у справі №8/266/10 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2011 року у справі №8/266/10 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2011 року у справі №8/266/10 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.5 прим:1 -у справу;2 -позивачу;3 -відповідачу;4 -ДАГС;5-ГС Запоріз. обл.