донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.05.2011 р. справа №15/39/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:ОСОБА_1 -за довіреністю №25.15-851 від 03.12.2010р.
від відповідача:ОСОБА_2-за довіреністю б/н від 07.10.2010р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Правове поле», м. Луганськ
на рішення господарського суду Луганської області
від24.03.2011 року
у справі№15/39/2011 (суддя Пономаренко Є.Ю.)
за позовомЛуганської регіональної торгово-промислової палати, м. Луганськ
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Правове поле», м. Луганськ
простягнення суми в розмірі 50 000грн.; пені в сумі 3 058,50грн., 3% річних в розмірі 1 121,92грн., інфляційних в розмірі 2 800грн.
У 2011 році Луганська регіональна торгово-промислова палата, м. Луганськ звернулася до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правове поле», м. Луганськ про стягнення суми в розмірі 50 000грн.; пені в сумі 3 058,50грн., 3% річних в розмірі 1 121,92грн., інфляційних в розмірі 2 800грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.11р. позовні вимоги Луганської регіональної торгово-промислової палати, м. Луганськ були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Правове поле», м. Луганськ грошові кошти в розмірі 50 000грн.; інфляційні в розмірі 225,18грн., 3% річних в розмірі 57,53грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Правове поле», м. Луганськ з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 24.03.11 р. скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник вважає, що ним виконані зобов»язання за договором, що виключає правомірність задоволення позовних вимог.
Позивач, Луганська регіональна торгово-промислова палата, м. Луганськ надав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.
Відповідач в судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, за мотивами, викладеними апеляційною інстанцією, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Правове поле», як виконавцем та Луганською регіональною торгово-промисловою палатою, як замовником був укладений договір про надання послуг №010/03-15, предметом якого є правовідносини щодо надання виконавцем (відповідачем у справі) юридичних послуг замовникові (позивачу у справі) з надання допомоги підготовки документів щодо прийняття в експлуатацію першої черги та введення в експлуатацію першої черги будівництва адміністративної будівлі торгівельно-виставкового центру, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. М. Раскової, 7а.
У відповідності до п. 3.1 договору оплата здійснюється в наступному порядку: передплата в сумі 15 000 грн., а решта суми сплачується замовником на підставі рахунків виконавця протягом 2-х робочих днів з моменту отримання.
При цьому, за умовами п. 4.1, 5.1 договору, виконавець зобов'язується надати послуги в повному обсязі протягом двох місяців з моменту отримання передплати, а підтвердженням надання послуг є акт виконаних робіт, який складається сторонами.
Договір набирає чинність з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання ( п. 6.1 договору).
Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.
На виконання умов договору, позивачем здійснено перерахування коштів в сумі 50 000 грн., що підтверджуються платіжними дорученнями №522 від 15.03.2010р., №717 від 20.04.2010р., №1096 від 21.05.2010р., №948 від 30.04.2010р.
Відповідачем зобов»язання за договором по наданню допомоги з підготовки документів щодо прийняття в експлуатацію першої черги та введення в експлуатацію першої черги будівництва адміністративної будівлі торгівельно-виставкового центру, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. М. Раскової, 7а не виконані у строк, встановлений п. 4.1 договору, тому позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №25.12-46/1 від 17.01.2011р., яка залишена відповідачем без задоволення.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до норм ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За положеннями ст.ст. 611, 623 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, 15.03.2010р. позивачем здійснено передплату в сумі 15 000грн., тому належним строком надання відповідачем послуг, за умовами п. 4.1 договору, є 16.05.2010р.
Докази складання між сторонами акту щодо прийняття виконаних відповідачем послуг, відповідно до п. 5.1 договору, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33 34, 36 Господарського процесуального кодексу України належного виконання умов договору згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, в зв»язку з чим апеляційна інстанція вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Правове поле», м. Луганськ грошові кошти в сумі 50 000грн.
В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов»язань за договором позивачем нарахована пеня в розмірі 3 058,50грн. за період з 15.05.2010р. по 11.02.2011р. відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В той же час, умовами укладеного між сторонами без заперечень та зауважень договору, не встановлено відповідальність у вигляді стягнення пені за порушення строків виконання умов договору, який є способом забезпечення виконання зобов»язання та за приписами ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність встановленого в договорі розміру пені та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3 058,50грн.
Крім того, позивачем нараховані інфляційні в розмірі 2800грн. за період з травня 2010р по лютий 2011р. та 3% річних в розмірі 1121,92грн. з 15.05.2010р. по 11.02.2001р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно частково стягнуто інфляційні в розмірі 225,18грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України та 3% річних в розмірі 57,53грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання, оскільки право на нарахування інфляційних та 3% річних виникло у позивача згідно вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України - зі спливом 7 денного строку від дня пред»явлення вимоги, яка пред»явлена 21.01.2011р.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання скаржника на часткове виконання послуг є безпідставним, оскільки відповідачем не надані належні докази такого виконання до матеріалів справи, а оплата позивачем виставлених відповідачем рахунків не є доказом такого виконання.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2011 року у справі №15/39/2011 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Правове поле», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2011 року у справі №15/39/2011 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2011р. по справі №15/39/2011 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Луг. обл.