донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.05.2011 р. справа №36/385
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакуна О.А.,
суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1-за дов.,
від відповідача:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю „Марвей” м. Маріуполь Донецької області
на рішення господарського судуДонецької області
від01.03.2011 року
по справі№36/385 (суддя Попков Д.О.)
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова група „Нафтахім” м. Київ
дотовариства з обмеженою відповідальністю „Марвей”, м. Маріуполь Донецької області
простягнення заборгованості в сумі 700598,77грн., інфляційної індексації в розмірі 39303,54грн., 3% річних в сумі 8021,46грн., пені в розмірі 54548,91грн. та штрафу в сумі 70059,84грн. (згідно остаточних вимог)
Рішенням господарського суду Донецької області від 01.03.2011 року у справі №36/385 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-фінансова група „Нафтахім” м. Київ (далі -ТОВ «ПФГ «Нафтахім») до товариства з обмеженою відповідальністю „Марвей”, м. Маріуполь Донецької області (далі -ТОВ «Марвей») про стягнення заборгованості в сумі 700598,77грн., інфляційної індексації в розмірі 39303,54грн., 3% річних в сумі 8021,46грн., пені в розмірі 54548,91грн. та штрафу в сумі 70059,84грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.04.2010р.: а.с.а.с.118, 119 т.1) -задоволено в повному обсязі.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.
Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права (ч.1 ст.79 ГПК України) продовжив розгляд справи №36/385, ігноруя наявні обставини, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, зокрема, відкриття касаційного провадження по справі №39/109пд за позовом ТОВ «Марвей»до ТОВ «ПФГ «Нафтахім»про визнання договору №02/11 від 02.11.09р. недійсним.
Також апелянт наголошує на незаконності відповідальності у вигляді стягнення штрафу та 3% річних одночасно зі стягненням пені та встановленого індексу інфляції, та звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідачем як договір №02/11 від 02.11.09р., так і Специфікації до нього не підписувалися з його сторони, а поставка товару відбувалася на підставі усної домовленості між сторонами, за наявними в матеріалах справи накладними.
Враховуючи приписи ч.2 ст.530 ЦК України, незвернення позивача з відповідною вимогою до відповідача про оплату поставленого товару та не надіслання останньому рахунків, відповідач вважає, що строк виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару у нього не настав.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо участі свого повноважного представника в судовому засіданні, незважаючи на те, що про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
У відзиві на апеляційну скаргу та під час судового засідання представник позивача просив оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену, а також не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -
Між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) 02.11.2009р. укладено договір №02/11 (а.с.14 т.1), згідно п.1.1. якого позивач зобов'язався продати, а Покупець прийняти та оплатити товар, у кількості та за ціною згідно специфікацій (а.с.15-16), оформлених у вигляді документів, які є невід'ємною частиною цього договору.
У п.п. 2.1., 3.1, 4.1 договору сторони визначили, що асортимент, кількість і ціна товару, а також порядок і строки поставки узгоджується сторонами в специфікаціях, а в п. 6.1. встановили, що остання партія товару повинна бути відвантажена не пізніше 31.12.2010р.
Відповідно до п. 3.4. договору, покупець зобов'язується здійснити оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника оплати за узгоджену партію товару згідно Специфікації, в свою чергу, датою поставки сторони в п. 4.3. визначили дату виписки товарної накладної.
Відповідно до п.7.2. договору, приймання товару здійснюється відповідно до Інструкції „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості”, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. П-6, та Інструкція „Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості”, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. П-7.
Пунктом 11.1 договору передбачений обов'язок Покупця сплачувати Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Специфікаціями № 1 (а.с.15,т.1) та №2 (а.с.16,т.1) відповідно від 06.11.2009р. та 13.11.2009р. сторони визначили товар, порядок постачання, строк постачання і умови оплати, зокрема:
- датою поставки товару вважається дата виписки товарної накладної (п.3 вказаних Специфікацій);
- оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця 100% оплати за відвантажений товар на підставі рахунку продавця впродовж 20 календарних днів з дати відвантаження товару (п.5 вказаних Специфікацій);
- крім пені, передбаченої п. 11.1 договору, у разі несплати у визначений специфікацією строк Покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої партії товару (п.6 вказаних Специфікацій).
На виконання зобов'язань з поставки товару, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято обумовлений договором та Специфікаціями до нього товар на загальну суму 929078,37грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000049 від 09.11.2009р. (а.с.158 т.1), №РН-0000050 від 10.11.2009р., №РН-0000057 від 12.11.2009р., №РН-0000066 від 13.11.2009р., №РН-0000067 від 13.11.2009р., №РН-0000065 від 13.11.2009р.(а.с.а.с. 34-36 т.1); товарно-транспортними накладними: від 10.11.2009р., від 12.11.2009р., від 13.11.2009р. (а.с.а.с.37-39 т.1); податкових накладних: №101 від 10.11.2009р., №102 від 13.11.2009р., №109 від 12.11.2009р., №117 від 13.11.2009р., №118 від 13.11.2009р. (а.с.а.с. 40-42 т.1), а також довіреностями: №614 від 12.11.2009р., №618 від 13.11.2009р., №607 від 10.11.2009р., №604 від 09.11.2009р. на отримання товару від позивача представниками Відповідача (а.с.а.с. 17-20 т.1).
Відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару згідно з зазначеними видатковими накладними були виконані частково у розмірі 228480,00грн. (а.с.132 т.1), за накладною від 09.11.2009р., оплата за якою не входить до заявленої до стягнення суми, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість у сумі 700598,37грн.
У зв'язку із несплатою заборгованості в розмірі 700598,37грн. Позивач неодноразово звертався до Відповідача з листами-вимогами (а.с.21,24-32, т.1), нагадуючи про наявність заборгованості і необхідності її погашення.
Відповідач листом №341 від 30.11.2009р. (а.с.а.с.22, 23 т.1) визнав борг та просив взаєморозуміння, а листом №354 від 11.12.2009р. (а.с.30 т.1), визнаючи заборгованість в розмірі 700598,37грн., повідомив, що затримка платежу виникла у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами, в зв'язку з чим запропонував Позивачу розглянути можливість погашення заборгованості або її частини зустрічною поставкою іншого товару, але Позивачем було відмовлено в цій пропозиції.
Листом №359 від 15.12.2009р. (а.с.33 т.1) Відповідач просив Позивача „заморозити” наявний борг та повернутися до його сплати лише 15-20 лютого 2010р.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 700 598,77грн., штрафу у розмірі 70059,84грн., 3% річних в сумі 8021,46грн., інфляційної індексації в сумі 39303,54грн., а також пені в сумі 54548,91грн. (згідно остаточних вимог.: а.с.а.с.118, 119 т.1), які рішенням суду від 01.03.2011 року у справі №36/385 задоволено в повному обсязі.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника позивача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Судова колегія вважає, що договір №02/11 від 02.11.2009р. за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються згідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Предметом даного спору є стягнення заборгованості в сумі 700 598,77грн. за договором поставки №02/11 від 02.11.2009р., штрафу у розмірі 70059,84грн., 3% річних в сумі 8021,46грн., інфляційної індексації в розмірі 39303,54грн., а також пені в сумі 54548,91грн. (згідно остаточних вимог.: а.с.а.с.118, 119 т.1).
Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими, товарно-транспортними та податковими накладними.
В свою чергу, відповідач не виконав свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманого товару у встановлені строки, внаслідок чого за ним виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 700598,37грн.
З огляду на те, що існування основної заборгованості у сумі 700598,37грн. за договором поставки №02/11 від 02.11.2009р. підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про її стягнення в цій частині.
Посилання скаржника на непідписання останнім як договору №02/11 від 02.11.2009р., так і Специфікацій до нього, до уваги колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються, оскільки спростовуються рішенням господарського суду Донецької області та постановою Донецького апеляційного суду відповідно від 15.11.2010р. та 11.01.2011р. по справі №39/109пд, залишених без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2011р.
Доводи скаржника про те, що поставка товару відбувалася на підстав видаткових накладних, тобто у спрощений спосіб, також є безпідставними та до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки спірні видаткові накладні містять посилання на договір №02/11 від 02.11.2009р. та за своїм змістом вказують на отримання Відповідачем товару, визначеного у специфікаціях №№1, 2 до цього договору. Крім того, зміст листування сторін та підписаний без зауважень акт звірення розрахунків на 24.12.2009р. вказує на те, що правовідносини з постачання товару за вказаними видатковими накладними здійснювалося в межах саме договору №02/11 від 02.11.2009р.
Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 11.1 договору передбачений обов'язок Покупця сплачувати Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Крім пені, передбаченої п. 11.1 договору, у разі несплати у визначений специфікацією строк Покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої партії товару (п.6 Специфікацій №№1,2 до договору).
Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 54548,91грн. (а.с.122 т.1) та штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченої партії товару в розмірі 70059,84грн.
Оскільки розмір штрафу та пені встановлено договором та доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення штрафу та пені в повному обсязі, з чим погоджується судова колегія Донецького апеляційного господарського суду.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, позивач нарахував відповідачу за період з 01.12.2009р. по 20.04.2010р. 3% річних в сумі 8021,45грн. та інфляційну індексацію в розмірі 39302,26грн. (а.с.121 т.1), які суд першої інстанції задовольнив у повному обсязі.
Перевіривши арифметичні розрахунки позивача, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних у вищезазначених розмірах.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині покладення на відповідача витрат, що пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 5000,00 грн., то колегія суддів апеляційної інстанції вважає його таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства, з підстав, викладених в оскарженому рішенні.
Що стосується інших заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то апеляційний суд їх до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
При перевірці оскарженого рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2011 року у справі №36/385 є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2011 року у справі №36/385 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Марвей” м. Маріуполь Донецької області - залишити без задоволення.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Т.М. Колядко
Н.В.Ломовцева
Надруковано: 6 прим. 1,2. позивачу
3. відповідачу
4. у справу
5. ДАГС
6. ГСДО