"23" травня 2011 р.Справа № 16/24/5022-505/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
Розглянув справу
за позовом Аварійно рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Тернопільській області, вул. Київська, 21, м. Тернопіль
до Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 1-1/307 від 15.04.2011 р.
відповідача: не з'явився.
Суть справи: Ухвалою суду від 10.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 23 травня 2011 року на 12 год. 30 хв., у відповідності до п.п.1,2,3 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України.
Аварійно рятувальний загін спеціального призначення Головного управління МНС України в Тернопільській області, вул. Київська, 21, м. Тернопіль звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 8557 грн. 73 коп., в тому числі пені в сумі 206 грн. 57 коп., суми інфляційних за місяць 19 грн. 57 коп., 3% річних 30 грн. 99 коп. та судових витрат.
10.05.2011 року представником позивача до матеріалів справи подана письмова заява № без номера, без дати про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод" пеню в сумі 629 грн. 07 коп., 3% річних в сумі 155 грн. 46 коп. та інфляційних в сумі 61 грн. 07 коп. за несвоєчасне виконання зобов'язань за весь період заборгованості, тобто з січня 2010 року по лютий 2011 року, а також стягнути кошти в сумі 28 грн. за отримання довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Оскільки подання такої заяви не суперечить чинному законодавству, то суд розглядає справу з врахуванням поданої представником позивача заяви.
Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов'язань згідно договору № 392/0 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 01.07.2008 року, що стосуються повної оплати за надані послуги .
В судове засідання з'явився представник позивача та свої позовні вимоги підтримав в повній мірі.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, обґрунтований нормативно та документально підтверджений відзив на позов не подав, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано ухвалу про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні господарського суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.04.2011 року з відміткою про отримання поштового відправлення відповідачем 13.04.2011 року.
Таким чином, відповідач проінформований про розгляд справи в господарському суді Тернопільської області.
Крім того, відповідач будь-яких додаткових документів суду не надав, а тому згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 22.04.2011 року представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.
Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача .
Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши представника позивача, суд встановив, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
01 липня 2008 року між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління МНС України в Тернопільській області (надалі - "АРЗ СП") в особі начальника АРЗ СП майора внутрішньої служби Рапацького О.В., з однієї сторони, та Державним підприємством "Мишковицький спиртовий завод" (далі - "Об'єкт") в особі директора Войнарський Й.Б. було укладено договір № 392/0 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, згідно р. 1 якого предметом договору є організація та здійснення "Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення" аварійно-рятувального обслуговування "Об'єкта" з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на "Об'єкті" надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків, відповідно до постанови КМ України від 04 серпня 2000 року № 1214 "Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають простійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами".
Згідно пункту 4.1 розділу 4 договору вартість функціонування структурних підрозділів "Аварійно-рятувального загону спеціального призначення" у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативних одиниць складає 7 114 грн. 80 коп. , в тому числі ПДВ 1185 грн. 80 коп. на рік. Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який є невід'ємною частиною договору і додається, виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами.
У відповідності до пункту 4.2 розділу 4 договору за виконання аварійно-рятувальних робіт оплата здійснюється за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу, тощо).
Пунктом 4.5 розділу 4 договору визначається, що плата за обслуговування "Об'єкта" "Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення" здійснюється щомісячним (щорічним, піврічним, квартальним) перерахуванням коштів, у визначені строки, згідно з наданим рахунком.
Згідно пункту 6.1 розділу 6 договору, договір вступає в силу з 01 липня 2008 року і діє до 01 липня 2009 року.
Відповідно до пункту 6.6 розділу 6 договору, якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить письмово другій стороні про його розірвання, договір вважається продовженим на наступні 12 місяців.
В р. 7 договору визначається, що додатки до цього договору є його невід'ємною і складовою частиною договору і додаються: розрахунок (калькуляція) планових витрат, пов'язаних з обслуговуванням рятувальним відділенням, акт виконаних умов договору, акт здавання приймання робіт, протокол погодження договірної вартості обслуговування, рахунок на щомісячну оплату.
У відповідності до Протоколу погодження договірної вартості обслуговування, що є невід'ємною і складовою частиною договору, вартість обслуговування із розрахунку утримання 1 оперативної одиниці складає 7 114 грн. 80 коп. на рік протягом строку дії договору зі щомісячною сплатою відповідно до умов договору 592 грн. 90 коп. Перерахування коштів здійснюється щомісячно, щоквартально, піврічно в строк до 10 числа місяця, що слідує за звітним періодом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання, передбачені умовами договору, належним чином: за період з січня 2010 року по лютий 2011 року надавав відповідачу послуги з забезпечення аварійно-рятувального обслуговування, що підтверджується актами виконання умов договору № 392/0 від 01.07.2008 року:
- від 28.01.2010 р. за січень 2010 року на суму 592 грн. 90 коп;
- від 25.02.2010 р. за лютий 2010 року на суму 592 грн. 90 коп;
- від 31.03.2010 р. за березень 2010 року на суму 592 грн. 90 коп;
- від 29.04.2010 р. за квітень 2010 року на суму 592 грн. 90 коп.;
- від 31.05.2010 р. за травень 2010 року на суму 592 грн. 90 коп;
- від 29.06.2010 р. за червень 2010 року на суму 592 грн. 90 коп;
- від 29.07.2010 р. за липень 2010 року на суму 592 грн. 90 коп;
- від 31.08.2010 р. за серпень 2010 року на суму 592 грн. 90 коп;
- від 30.09.2010 р. за вересень 2010 року на суму 592 грн. 90 коп;
- від 28.10.2010 р. за жовтень 2010 року на суму 592 грн. 90 коп;
- від 30.11.2010 р. за листопад 2010 року на суму 592 грн. 90 коп;
- від 29.12.2010 р. за грудень 2010 року на суму 592 грн. 90 коп;
- від 31.01.2011 р. за січень 2011 року на суму 592 грн. 90 коп;
- від 24.02.2011 р. за лютий 2011 року на суму 592 грн. 90 коп. (належним чином засвідчені копії актів знаходяться в матеріалах справи). Всього позивачем надано послуг на загальну суму 8 300 грн. 60 коп.
Факт отримання відповідачем вказаних послуг за договором № 392/0 від 01.07.2008 року підтверджується підписом його повноважного представника та відтиском його печатки на вказаних актах .
Як зазначив позивач в позовній заяві та підтвердив в судовому засіданні, а також як встановлено судом в ході судового розгляду справи, відповідач свій обов'язок по оплаті за надані йому послуги забезпечення аварійно-рятувального обслуговування за договором № 392/0 від 01.07.2008 року належним чином не виконав і допустив заборгованість за період січень 2010 року - лютий 2011 року в сумі 8 300 грн. 60 коп.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначається, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
18.03.2011 року позивач звернувся до відповідача з листом-претензією № 6-1/208 від 18.03.2011 року, в якому вимагав сплати суму заборгованості в розмірі 8 300 грн. 60 коп. протягом 10 днів (факт отримання відповідачем даного листа-претензії підтверджується підписом його представника на листі -претензії).
Вказаний лист-претензія залишений відповідачем без відповіді та задоволення.
На день слухання справи відповідач будь-яких доказів сплати суми боргу перед позивачем не надав.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати повної вартості наданих йому послуг за договором № 392/0 від 01.07.2008 року та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, відповідачем суду не подано, тому правомірними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8 300 грн. 60 коп. боргу за надані йому за договором № 392/0 від 01.07.2008 року послуги.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що “платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”. А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.3 розділу 5 договору передбачено, що за порушення терміну оплати "Об'єкт" сплачує "Аварійно-рятувальному загону спеціального призначення" пеню у розмірі 0,2 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства.
В зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати за надані послуги, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення , що складає 629 грн. 07 коп.
Судом здійснено перерахунок суми пені . За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що: до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення 629 грн. 07 коп. пені, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.
В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував Відповідачу за весь період заборгованості 155 грн. 46 коп. -3% річних та 61 грн. 07 коп. інфляційних втрат .
Після проведеного перерахунку суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 61 грн. 07 коп. інфляційних втрат та 155 грн. 46 коп. -3% річних підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та не оспорені відповідачем .
В заяві про збільшення розміру позовних вимог № без номера, без дати, поданій позивачем в судовому засіданні 10.05.2011 року, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 28 грн. за отримання довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Суд вважає, що вказана вимога позивача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, плати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відтак, стягнення коштів, сплачених за отримання довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в якості судових витрат по справі Господарський процесуальний кодекс України не передбачає.
За таких обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 8 300 грн. 60 коп. боргу, 629 грн. 07 коп. пені, 61 грн. 07 коп. інфляційних втрат та 155 грн. 46 коп. -3% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та не оспорені відповідачем. В решті позову відмовити.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Керуючись ст.ст. 43,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області, ідентифікаційний код 00375154, на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління МНС України в Тернопільській області, вул. Київська, 21, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 08588955, - 8 300 грн. 60 коп. заборгованості, 629 грн. 07 коп. пені, 61 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 155 грн. 46 коп. - 3% річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.
Видати наказ.
3. В решті позову відмовити.
4 .Рішення надіслати сторонам по справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.
Рішення підписано: 26 травня 2011 року.
Суддя С.О. Хома