79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.05.11 Справа№ 5015/1243/11
Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: ТзОВ “Львівська Електро Компанія”, м.Львів;
До відповідача: Спільне українсько-польське підприємство -ТзОВ “Мистецький кіноконцертний комплекс “Кінотеатр “Дніпро”, м.Львів;
Про: стягнення 4559,41грн.
Суддя: Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Байко А.Я.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Позивача: Агапєєв С.В.-директор;
Відповідача: не з'явився;
Представнику позивача, який взяв участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, його процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Від здійснення технічного запису судового процесу представник позивача відмовився.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Львівська Електро Компанія”, м.Львів до відповідача: Спільне українсько-польське підприємство -ТзОВ “Мистецький кіноконцертний комплекс “Кінотеатр “Дніпро”, м.Львів про стягнення 4559,41грн.
Обставини справи:
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 11.03.2011р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити судовий розгляд справи на 22.03.2011р. Цією ж ухвалою суд зобов'язав сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.
Розгляд справи відкладався з причин неявки відповідача у судове засідання та неподання ним документів, витребовуваних ухвалами суду від 22.03.2011р., 22.03.2011р., 19.04.2011р., хоча відповідач був належно попереджений про час і місце судового засідання (ухвали суду надсилались відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення).
Суд вважає можливим розглянути матеріали справи, за наявними у ній документами керуючись вимогами ст. 75 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:
Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівська Електро Компанія” (надалі - позивач) було поставлено спільному українсько - польському підприємству - товариству з обмеженою відповідальністю “Мистецький кіноконцертний комплекс “Кінотеатр “Дніпро” (надалі - відповідач) електротехнічні товари загальною вартістю 7404,24грн., а саме: згідно із накладною від 03.03.2009р. №РН-162 вартістю 6022,80грн., 2) згідно із накладною від 13.03.2009р. №РН-200 вартістю 663,84грн., 3) згідно із накладною від 27.04.2009р. №РН-339 вартістю 717,60грн. Отримання цих товарів засвідчується довіреностями відповідача від 03.03.2009р. серії ЯОУ №261763 та від 27.04.2009р. серії ЯОУ №261768.
Поставлені, відповідно до накладної від 03.03.2009р. №РН-162, товари були попередньо оплачені відповідачем частково на загальну суму 3566,80грн., а за двома іншими накладними взагалі не були оплачені, внаслідок чого розмір боргу відповідача перед позивачем станом на 01.02.2011р. складає 3837,44грн.
17.09.2010р. позивачем було поштою направлено Акт звірки та претензію, проте жодної відповіді від відповідача не надійшло.
Отже, відповідачем було порушено вимоги статті 526 Цивільного кодексу України (ЦКУ) за якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та статті 530 ЦКУ (за якою, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), внаслідок чого сума існуючого основного боргу підлягає примусовому стягненню за рішенням суду.
Крім того, відповідно до вимог статті 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. За розрахунком індексації основного боргу та нарахування процентів річних, загальна сума становить 721,97грн.
Таким чином, загальна сума коштів, що підлягає стягненню із відповідача, становить 4559,41грн., які складаються із 3837,44грн.- основного боргу, 529,57грн.- суми індексації боргу на індекс інфляції та 192,40грн.- процентів річних, а також всіх судових витрат.
16.05.2011р. представником позивача в судовому засіданні заявлено Клопотання (вх. № канц. 10846/11 від 16.05.2011р.) про припинення провадження у справі у зв'язку із сплатою відповідачем основного бору, а в частині стягнення 529,57грн. суми індексації боргу на індекс інфляції та 192,40грн.- процентів річних позивач відмовився.
При вирішенні справи суд виходив з наступного:
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк товар у власність покупця для використання його в підприємницької діяльності або з іншою метою, не пов'язаною з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України і ч.6 ст.265 Господарського кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом чи не впливає з характеру відносин.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття чи товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором чи актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.
Пунктом 2.2. статті 2 (Ціна товару та порядок розрахунків) встановлено, що сплата за поставлений товар здійснюється протягом 31 календарного дня з моменту поставки Товару.
Пунктом 7.2. статті 7 (Відповідальність сторін за порушення договору) передбачено, що у разі повторної не сплати за поставлений товар, або у разі якщо Продавець вимушений звернутись до суду з метою стягнення заборгованості Покупець (відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виплати, за кожен день прострочення платежу, а також 3% річних від суми заборгованості.
Статтею 625 Цивільного кодексу України, передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції відповідач сплачує позивачу суму боргу з обліком встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після з'ясування всіх обставин справи суд виходить до нарадчої кімнати, дотримуючись таємниці нарадчої кімнати, керуючись вимогами ст.821 ГПК України.
Після повернення з нарадчої кімнати, враховуючи вищенаведене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог частково, а саме: враховуючи сплату відповідачем основного боргу, до стягнення з відповідача підлягають 38,37грн.- витрат на оплату державного мита та 236,00грн.- витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у задоволенні решти позовних вимог провадження припинити.
Керуючись вимогами ст.ст. 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст.265 ГК України, ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 81, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Спільне українсько-польське підприємство -ТзОВ “Мистецький кіноконцертний комплекс “Кінотеатр “Дніпро” (м.Львів, пр.Свободи, 5, код ЄДР 22396984) на користь ТзОВ “Львівська Електро Компанія” (79000, м.Львів, вул.Вороного,5, код ЄДР 32711655) 38,37грн.- витрат на оплату державного мита та 236,00грн.- витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позовних вимог припинити провадження у справі.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Суддя