ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
24.05.2011м.Київ№ 13/593-А
За позовом:Прокуратура Святошинського района в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до:Закрите акціонерне товариство "Формула Мотор Україна"
про: стягнення 38 077 грн. 78 коп.
Суддя Івченко А.М.
Представники
від прокуратури:Ханчич Г.О. -прокурор
від позивача:ОСОБА_1 -дов. № 04-02-487 від 30.03.2011
від відповідача:не з'явився
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва переданий адміністративний позов Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства «Формула мотор Україна»про стягнення 38 077 грн. 78 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2006 року відкрито провадження у адміністративній справі № 13/593-А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2007 закрито провадження у справі № 13/593-А.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2007 апеляційну скаргу прокурора Святошинського району м. Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва залишено без розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2010 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2007 скасовано, а справу направлено до апеляційного суду для розгляду по суті.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2007 року -скасовано з направленням справи для продовження розгляду.
Розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ № 04-1/403 від 06.04.2011 передано для продовження розгляду справи № 13/593-А судді Івченку А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 на підставі ст.ст. 110, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддею Івченко А.М. прийнято справу 13/593-А до свого провадження, судовий розгляд призначено на 18.05.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2011 розгляд справи було відкладено на 24.05.2011 у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача.
24.05.2011 в судове засідання з'явились представники прокуратури та позивача, які підтримали заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача не з'явився, але через канцелярію суду подав клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю явки в дане судове засідання.
Дане клопотання судом не задовольняється, оскільки відповідач відповідно до ст. 22 ГПК України не позбавлений права направити в судове засідання іншого представника, надавши йому відповідні повноваження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі - Закон) не працевлаштувало у 2005 році одного інваліда, а тому відповідно до статті 20 вказаного Закону зобов'язано сплатити адміністративно-господарську санкцію за незайняте інвалідом робоче місце 38 077 грн. 78 коп., що становить ціну позову.
Відповідач позов не визнав. Свої заперечення проти позову мотивував тим, що оскільки відповідачем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, а позов Прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів про стягнення з ЗАТ «Формула Мотор Україна»штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2005 році задоволенню не підлягає.
Розглянувши подані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Частиною третьою статті 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця.
Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.
Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Частиною третьою статті 19 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Обчислення середньооблікової чисельності працюючих здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 р. за № 1442/11722.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
З дослідженого у судовому засіданні звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік (за формою № 10-П1, затвердженою наказом Мінпраці України від 29.12.2004р. №338), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу -36 осіб, кількість інвалідів 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників, з одним десятковим знаком -1 370,8 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника -38 077 грн. 78 коп.
Прокурор у позові вказує на те, що відповідно до норм чинного законодавства та згідно з нормативом робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідач протягом 2005 року мав влаштувати 1 інваліда, а фактично відповідачем не влаштовано інваліда, тому останнім повинні бути виплачені штрафні санкції за робоче місця, призначене для працевлаштування інваліду протягом 2005 року і не зайняте інвалідом, розмір яких складає 38 077 грн. 78 коп., за розрахунком, який міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»адміністрація підприємств (об'єднань), установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання) зобов'язана створювати безпечні і не шкідливі для здоров'я умови праці, вживати заходів, спрямованих на запобігання інвалідності, на відновлення працездатності інвалідів.
У той же час, частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону праці»визначено, що підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону праці»умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (затвердженим постановою КМУ від 03.05.95 №314, надалі - Положення), визначено, що робоче місце інваліда -це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці; інваліда (пункт 1).
Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів: інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
На виконання обов'язків, покладених на відповідача законодавством, він зазначає, що відповідачем було вжито наступних заходів:
- проведено атестацію двох робочих місць (більше ніж вимагається нормативом) за участю Інституту медицини праці Академії медичних наук України за професіями «Продавець автомобілів»та «Працівник, постійно зайнятий роботою на ПК (працівник офісу)», де можливе працевлаштування інвалідів;
- 28 жовтня, 28 листопада та 28 грудня 2005р. до Святошинського центру зайнятості подавалась статистична звітність за формою 3-ПН, де у графі «Наявність вільних робочих місць»зроблені відмітки про наявність вакантних робочих місць для інвалідів за атестованими робочими місцями «Продавець автомобілів»та «Працівник офісу (перекладач)».
Натомість, частиною першою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»і пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок, відповідно до висновків МСЕК.
Однак, позивачем не надано доказів направлення на підприємство відповідача Фондом, або іншим відповідальним за це органом, інвалідів з метою працевлаштування, що також доводить недоведеність та безпідставність позовних вимог.
Крім того, у відповідності до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. № 1434 Фонд, відповідно до покладених на нього завдань, сприяє створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, професійному навчанню непрацюючих інвалідів.
На протязі всього 2005р. Фонд соціального захисту інвалідів не сприяв створенню спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, відповідачем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інваліда.
Суд оцінивши наявні в матеріалах справи докази вважає, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач не надав суду доказів того, що на підприємство відповідача у 2005 році направлялися пропозиції про працевлаштування інвалідів чи інваліди самі звертались до відповідача з метою працевлаштування та їм було відмовлено у працевлаштуванні.
За таких обставин позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтею 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В позові відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
СуддяА.М. Івченко