м. Чернівці «17»травня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Кифлюк В. Ф.
суддів Кузняка В.О., Струбіцької О.М.
за участю прокурора Слюсарюк Р.Л. розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2011 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого :
1) 27.06.1990 року Хотинським районним судом Чернівецької області за ст. 140 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі;
2) 28.08.1996 року Хотинським районним судом Чернівецької області за ст. 140 ч. 3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
3) 12.10.2000 року Хотинським районним судом Чернівецької області за ст. 140 ч. 3 КК України за ст. 140 ч. 3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
4) 06.09.2004 року Хотинським районним судом Чернівецької області за ст. 185 ч. 3 КК України на роки 10 місяців позбавлення волі;
5) 25.12.2007 року Хотинським районним судом Чернівецької області за ст. 185 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі, 27.08.2010 року звільнений умовно -достроково від відбування покарання на невідбуту частину строку 11 місяців 2 дні на підставі постанови Крижопільського районного суду Вінницької області,
визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України і йому призначено покарання у виді 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 27.12.2007 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженому залишено до набрання вироку законної сили у виді тримання під вартою, початок строку відбування покарання визначено обчислювати з 22 грудня 2010 року, вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку, 14 грудня 2010 року біля 13-ї години ОСОБА_1 в с.Данківці Хотинського району, з метою таємного викрадення чужого майна, зайшов на подвір"я господарства ОСОБА_2 та став викрадати кури останньої. В цей час із свого житлового будинку вийшла ОСОБА_2 та стала кричати на ОСОБА_1, але останній, достовірно знаючи, що його викрито у вчиненні крадіжки, не реагуючи на присутність ОСОБА_2, відкрито викрав у тої 8 курей вартістю 60 грн. кожна, а всього відкрито викрав чужого майна на суму 480 грн.
На цей вирок засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просив пом»як шити призначене йому покарання. Також засуджений вказував на те, що він викрав тільки три курки, а не 8, як зазначено у вироку. Апелянт також зазначав, що коли він викрадав курей, потерпіла знаходилась в будинку і могла бачити його тільки через вікно, сам він її тоді не бачив і остання на нього не кричала. Просив врахувати, що викрадення курей вчинив, так як хотів, їсти, сам він хворіє на туберкульоз, кається у вчиненому.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який просив задовольнити подану ним апеляцію, посилаючись на обставини, що наведені в ній, прокурора, яка просила відмовити в задоволенні поданої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вимоги апелянта необхідно задовольнити частково.
Винність засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, що наведені у вироку, підтверджується дослідженими в суді доказами, яким дана правильна юридична оцінка.
Так, в судовому засіданні ОСОБА_1 дав показання, що він викрав у ОСОБА_2 три курки, потерпілу тоді не бачив і її криків не чув. В той же день він в м.Хотин продав дві курки.
Так, потерпіла ОСОБА_2 в суді дала показання, що бачила як ОСОБА_1 викрадав з її господарства курей. Вийшовши з будинку, вона кричала на ОСОБА_1, щоб той повернув її курей, але останній її не слухав та з викраденими курми перескочив через паркан та пішов до свого будинку, а вона пішла до нього та продовжувала вимагати повернути викрадене. Будинок ОСОБА_1 розташований поряд з її господарством, викрадено у неї було 8 курей.
Свідок ОСОБА_3 в суді дала показання, що 14.12.2010 року до неї прийшла ОСОБА_2, яка плакала та тремтіла і говорила, ОСОБА_1 у неї з господарства викрав 8 курок, вона на нього тоді кричала, але той не звертав на неї уваги
Свідок ОСОБА_4 в суді дала показання, що 14.12.2010 року їй подзвонила ОСОБА_3 і сказала, що ОСОБА_1 у ОСОБА_2 викрав кури. Коли вона вийшла на вулицю, ОСОБА_2 їй сказала, що ОСОБА_1 викрав у неї вісім курок, вона бачила як той вчиняв викрадення, кричала на останнього, але той не звертав уваги на її крики.
Аналіз досліджених судом доказів, а також те, що викрадення курей ОСОБА_1 у ОСОБА_2 вчиняв в світлу пору доби і потерпіла в той час знаходилась дома, бачила як вчинялось викрадення її майна та вимагала від останнього припинити вчиняти крадіжку, свідчить про те, що засуджений не міг не бачити потерпілої та не чути криків останньої про припинення крадіжки та повернення викраденого. Наведені вище докази та обставини вказують на те, що ОСОБА_1, вчиняючи таємне викрадення чужого майна у своєї сусідки в світлу пору доби, був викритий потерпілою, та усвідомлюючи це, продовжив вчиняти викрадення курей, не реагуючи на крики потерпілої. За таких обставин викрадення перестало бути таємним і дії ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно кваліфікував як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Посилання засудженого на те, що він під час викрадення курей не бачив потерпілої та не чув криків останньої є неспроможними, суперечать дійсним обставинам справи та є способом захисту засудженого від відповідальності за вчинення більш тяжкого злочину. Суд першої інстанції також правильно взяв за основу показання потерпілої ОСОБА_2 про кількість викрадених у неї курей, оскільки її показання є послідовними, підтверджуються показаннями свідків та іншими матеріалами справи.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання за ст. 186 ч. 2 КК України, колегія суддів вважає, що воно призначено засудженому без достатнього урахування суспільної небезпечності вчиненого, обставин справи, вартості викраденого, даних про особу винного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 частково визнав свою вину в пред"явленому йому обвинуваченні, заподіяна шкода потерпілій частково відшкодована, вартість майна, яким заволодів засуджений, становить 480 грн., останній хворіє на туберкульоз. Вищевказані обставини колегія суддів визнає пом"якшуючими покарання обставинами і такими що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням вартості викраденого і особи винного вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті 186 ч. 2 КК України.
А тому вимоги засудженого необхідно задовольнити частково.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 372 , 373, 377, 379 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині призначення покарання.
Вважати засудженим ОСОБА_1 за ст.186 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 ( три ) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 до покарання за цим вироком частково приєднати частину невідбутого покарання за вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 27 грудня 2007 року і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (три) роки 3 (три ) місяці позбавлення волі.
В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без змін.
Головуючий : В.Ф.Кифлюк
Судді : О.М.Струбіцька
В.О.Кузняк