19 травня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Одинак О. О.
суддів: Бреславського О.Г., Винту Ю.М.
секретар Тодоряк Г.Д.
за участю: ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, представника ВАТ ЕК „Чернівціобленерго” Сердяк Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2011 року,
встановила:
У вересні 2010 року відкрите акціонерне товариство енергопостачальна компанія „Чернівціобленерго” (далі ВАТ ЕК „Чернівціобленерго”) звернулося до суду з позовом.
Просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 5556 гривень 95 копійок.
Посилалося на те, що ОСОБА_2 є абонентом ВАТ ЕК „Чернівціобленерго” та на його ім'я відкритий особовий рахунок №НОМЕР_1. У відповідача перед позивачем існувала заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 6668 гривень 33 копійки.
6 листопада 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №27 про погашення заборгованості за спожиту електроенергію відповідно до якого погашення боргу повинно було здійснюватися на умовах розстрочення платежів суми основного боргу терміном на 12 місяців.
В порушення умов вищевказаного договору ОСОБА_2 сплатив лише частину боргу в сумі 1111 гривні 38 копійок. Решта боргу відповідач в добровільну порядку сплатити відмовився.
Рішенням Герцаївського районного суду від 17 березня 2011 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 5556 гривень 95 копійок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Посилається на те, що суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, допустив порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія судді вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення щодо задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 6 листопада 2009 року на підставі заяви ОСОБА_2 між відповідачем та ВАТ ЕК „Чернівціобленерго” укладено договір №27 про погашення заборгованості за спожиту електроенергію.
Укладаючи вищевказаний договір ОСОБА_2 визнав існування у нього заборгованості перед позивачем в сумі 6668 гривень 33 копійки. Також вказана обставина підтверджується, тим що відповідач фактично сплатив частину заборгованості в сумі 1111 гривні 38 копійок.
6 листопада 2009 року відповідачем було здійснено зняття лічильника електроенергії із показаннями 38063 та встановлено новий із показаннями 177.
ОСОБА_2 не надав суду доказів відносно тих обставин, на які посилався позивач та проти яких він заперечував.
Однак з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна
Так, виходячи з положень ст. ст. 6, 526, 626-631 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
В статті 626 ЦК України визначено поняття та види договору.
В статті 714 ЦК України визначено поняття договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу та зазначені положення щодо його регулювання .
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про електроенергетику»N 575/97-ВР від 16 жовтня 1997 року споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” та пункту 42 Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення»N 1357 від 26 липня 1999 року (далі -Правил) встановлено, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил;
Відповідно до пункту 19 Правил розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.
Згідно пункту 20 Правил розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:
- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»від 24 жовтня 2008 року, N 12 за наявності підстав, передбачених статтею 309 ЦПК, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення або змінює його й не має права передавати із цих підстав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Порушення або неправильне застосування матеріального чи процесуального права має місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або неправильного витлумаченого закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення.
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_2 є абонентом ВАТ ЕК „Чернівціобленерго” та на його ім'я відкритий особовий рахунок №НОМЕР_1. Підключення електроенергії за заявою власника квартири і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору про користування електричною енергією на умовах, передбачених Законом України "Про електроенергетику" та Правил.
З наряду №000638 від 6 листопада 2009 року вбачається, що в господарстві ОСОБА_2 була проведена заміна приладу обліку (а.с.71). Згідно показань приладу обліку, який був замінений, було встановлено та зазначено в наряді, що відповідач використав 0038063 кіловат/годин електричної енергії.
Вказаний факт підтверджується також довідкою про споживання ОСОБА_2 електричної енергії за період з січня 2006 року по лютий 2011 року (а.с.73-74).
Такими чином у відповідача внаслідок порушення Правил перед позивачем утворилася заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 6668 гривень 33 копійки.
6 листопада 2009 року між ВАТ ЕК „Чернівціобленерго” та ОСОБА_2 був укладений договір погашення заборгованості за спожиту електроенергію. Згідно п. 1.3 цього договору ОСОБА_2 визнав заборгованість перед позивачем по оплаті спожитої електроенергії в сумі 6668 гривень 33 копійки. Згідно п. 5 договору сторони визначили графік погашення заборгованості ( а.с. 11, 12).
На момент ухвалення судом першої інстанції рішення вказаний договір сторони в суді не оспорювали і він відповідно до правил ст.ст. 204, 629 ЦК України є правомірним та обов'язковим для виконання сторонами.
Однак суд першої інстанції ухвалюючи рішення у справі помилково застосував до спірних правовідносин статтю 1166 ЦК України, яка регулює питання відшкодування шкоди , яка заподіяна в деліктних правовідносинах, та не застосував положення статей 626, 714 ЦК України, частину 1 статті 26 Закону України «Про електроенергетику», пункт 5 частину 3 статті 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.
Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення з порушенням норм матеріального права, зокрема застосував закон, який не поширюється на спірні правовідносини та не застосував закон, який підлягав застосуванню, а тому його слід змінити, а саме виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на статтю 1166 ЦК України.
Доповнити мотивувальну частину рішення суду посиланням на статті 626, 714 ЦК України, частину 1 статті 26 Закону України «Про електроенергетику», пункт 5 частину 3 статті 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.
Доводи зазначені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують.
Зокрема, помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що працівники Герцаївського РЕМ 30 вересня 2009 року неправильно зняли показники приладу обліку в , який був встановлений в господарстві ОСОБА_2
Відповідно до пункту 21 Правил знімання показань приладів обліку провадиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем.
Як вбачається з листа ВАТ ЕК „Чернівціобленерго” від 11 травня 2011 року №159 та показань свідка ОСОБА_4 контролер не мав можливості контролювати правильність знімання показань приладу обліку у зв'язку з тим, що лічильник в господарстві відповідача знаходився у металевому ящику та був закритий на ключ. Зняття показань лічильника контролер здійснював зі слів споживача.
Помилковими є також доводи апеляційної скарги про те, що позивач допустив порушення Правил, оскільки не провів експертизу знятого у господарстві ОСОБА_2 приладу обліку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовився від проведення експертизи приладу обліку та забрав його з Герцаївського РЕМ .
Відповідно до пункту 16 Правил у разі сумніву споживача у правильній роботі приладу обліку він може звернутися до енергопостачальника для проведення експертизи. Однак в матеріалах справ відсутні будь-які докази про звернення ОСОБА_2 до ВАТ ЕК «Чернівціобленерго»для проведення експертизи приладу обліку.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2011 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини вказаного рішення суду першої інстанції посилання на статтю 1166 ЦК України.
Доповнити мотивувальну частину рішення суду посиланням на статті 626, 714 ЦК України, частину 1 статті 26 Закону України «Про електроенергетику», пункт 5 частину 3 статті 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.
Головуючий
Судді: