Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 ц -1509/ 11 Головуючий у 1 інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.
18 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом Бойко Світлани Ва силівни до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власніс тю, -
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23 вересня 1989 року уклав шлюб з ОСОБА_4 Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час шлюбу на сумісні кошти придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45,3 кв. м., житловою площею 30,0 кв. м. і оформили її на ім'я відповідача.
ОСОБА_4 не визнає його (позивача) право на квартиру.
Позивач просить визнати спільним сумісним майном подружжя двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, поділити спільне сумісне майно подружжя на принципах рівності часток подружжя, та визнати за позивачем право власності на 1/ 2 частку квартири
В квітні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою про визнання майна особистою приватною власністю.
В обґрунтування вимог зазначала, що вона разом з дочкою були зареєстровані в чотирьохкімнатній квартирі своїх батьків АДРЕСА_2. В 1997 році ця квартира була приватизована, в результаті чого ії та дочці ОСОБА_6 належали 3/20 частини чотирьохкімнатної квартири. 12 лютого 1998 року нею були продані належні їй 3/20 частини чотирьохкімнатної квартири за 3000 доларів США . для того щоб купити окрему квартиру для сім'ї.
Вона доглядала за ОСОБА_7. та ОСОБА_8, власниками квартири АДРЕСА_3, 22 серпня 2001 року останні подарували їй цю однокімнатну квартиру.
14 червня 2002 року нею ( ОСОБА_4) була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Фактично квартира була придбана за рахунок обміну квартири АДРЕСА_3 , а також додатково за рахунок особистих коштів.
З цих підстав відповідачка вважає, що спірна квартира не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і просить визнати спірну квартиру її особистою приватною власністю.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2011 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суму доплати за договором купівлі-продажу від 14.06.2002 року в розмірі 2837 грн. (10200 грн. -7363 грн).
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 Ѕ частину доплати за договором купівлі-продажу від 14.06.2002 року в розмірі 1418,50 грн.
В задоволенні решти частини первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення сторін, представника, доводи адвоката, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду про придбання двокімнатної квартири за рахунок однокімнатної квартири, яку ОСОБА_4 набула у шлюбі за договором дарування і за рахунок залучення коштів подружжя, про розмір вкладних особистих коштів ОСОБА_4 і спільних коштів за викладених у рішенні обставинах ґрунтується на зібраних по справі доказах, відповідає фактичним обставинам справам і вимогам закону.
У відповідності до ст.22 КпШС України,чинної на час придбання спірної квартири,майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ст. 24 КпШС України маайно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Такі ж за змістом положення містяться і в ст.ст.57,60 СК України.
Виходячи з зазначених норм слід дійти висновку, що режим спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям за час шлюбу, встановлюється в разі, коли майно набуте, тобто придбане або створене за рахунок спільних коштів подружжя чи їх спільної праці або передане їм у спільну сумісну власність безоплатно з підстав, передбачених законом.
Встановлено, що 14 червня 2002 року укладено договір купівлі- продажу спірної двокімнатної квартири ОСОБА_4 з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в особі законного представника ОСОБА_11 і в цей же день 14 червня 2002 року ОСОБА_4 подарувала їм однокімнатну квартиру, передача квартир у власність відбулася з різницею у вартості однокімнатної та двокімнатної квартири 2837 грн.
Суд правильно визнав , що однокімнатна квартира належала ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності, а різниця у вартості однокімнатної та двокімнатної квартири ,що складає 2837 грн., спільним коштами подружжя у відповідності до ст.24 КпШС України.
Договір дарування, за яким ОСОБА_7 і ОСОБА_8 подарували ОСОБА_4 однокімнатну квартиру, не оспорений і доводи апеляційної скарги щодо осіб, які здійснювали догляд ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .не мають будь-якого правого значення .
Зазначене спростовує доводи ОСОБА_3 про те, що спірна двокімнатна квартира була куплена лише за спільні кошти подружжя .
Згідно зі статтею 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд дав оцінку доказам, в тому числі і показанням свідків,які допитувалися за клопотанням обох сторін, у відповідності до правил ст.212 ЦПК України , результати оцінки доказів відображені в рішенні і наведені мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті згідно з вимогами ст.ст.213,214 ЦПК. Тому сумніви апелянта щодо достовірності доказів колегія визнає безпідставними
Доводи апеляційної скарги зводяться до іншої ,виключно на свою користь , оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом оцінки.
Однак правильно встановивши фактичну сторону справи, суд зробив неправильні юридичні висновки , визнавши об'єктом спільної сумісної власності грошові кошти і здійснивши їх поділ, а квартиру -особистою приватною власністю ОСОБА_4
Із матеріалів справи вбачається , що сторони вкладали кошти в придбання квартири , тому об'єктом власності є не самі вкладені кошти, а частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску.
Оскільки ,як правильно встановив суд, внесок ОСОБА_4 за рахунок особистої власності складає 7363 грн. , внесок за рахунок спільних коштів подружжя -2837 грн ,то частка у квартирі ,яка є її особистою приватною власністю, складає 36/50 ( 7363/10200=0,72186 - 72\100=36/50,.а частка у квартирі, яка є спільною сумісною власністю подружжя, складає 14/50 (2837/10200=0,27186 -28/100=14/50)
Таким чином , за нормами сімейного законодавства підлягає поділу 14/50 частин квартири
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними ( ст.28 КпШС України,ч. 1 ст. 70 СК України).
Таким чином, кожен із подружжя має право на Ѕ частини у спільному сумісному майні і доля ОСОБА_4 і ОСОБА_3 по 7 \50 частин квартири.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на жилий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. 5 ст. 71 СК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо спільне володіння і користування майном є неможливим.
Оскільки попередньо не вносилася на депозит суду грошова компенсація, позов про припинення права на частку у квартирі не заявлявся, поділити неподільну квартиру реально неможливо, квартиру необхідно визнати спільною частковою власністю сторін без реального поділу.
У зв'язку з викладеним і у відповідності до п. 4 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2011 року змінити.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 7 /50 частин квартири АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 7 /50 частин квартири АДРЕСА_1
В решті вимог відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 особисто приватною власністю 36/50 частин квартири АДРЕСА_1
В решті вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: