79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.05.11 Справа№ 5015/2077/11
Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі:
Позивача: ДП МОУ “Львівський завод збірних конструкцій”, м.Львів;
До Відповідача: ПП “АС-Сервіс”, м.Львів;
Про: стягнення 28398,01грн.
Суддя: Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Байко А.Я.
В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:
Прокурор: Майорчак
Позивача: Долінська О.З.;
Відповідача: не з'явився;
Прокурору та позивачу, які взяли участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.
Від здійснення технічного запису судового процесу прокурор та представник позивача відмовились.
Суть спору :
Позовні вимоги заявлено Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі: Позивача: ДП МОУ “Львівський завод збірних конструкцій”, м.Львів до відповідача: ПП “АС-Сервіс”, м.Львів про стягнення 28398,01грн.
Обставини справи:
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 15.04.2011р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити судовий розгляд справи на 04.05.2011р. Цією ж ухвалою суд зобов'язав прокурора та сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.
Розгляд справи відкладався з причин, неявки відповідача у судове засідання та не подання ним документів, витребовуваних ухвалами суду від 15.04.2011р., 04.05.2011р.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:
Відповідно до розділу IX Декларації "Про державний суверенітет України" та ст. 17 Конституції України, як незалежна і суверенна держава Україна для захисту свого суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості будує Збройні Сили України, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України “Про Збройні Сили України”, вони є військовим формуванням на яке покладається оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності та недоторканості.
Стаття 13 Закону України “Про оборону України” від 06.12.1991р. визначає, що Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організаційно складається з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів, а ст.15 Закону України “Про Збройні Сили України” визначено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст.З вказаного Закону, Указу Президента України №888/97 від 21.08.1997р. “Про затвердження Положення про Міністерство оборони України” та ст.ст. 1,6 вказаного Положення МО України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництво Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.
Статтями 3, 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що Міністерство оборони України є органом державного управління ЗС України і несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони, а суб'єктами господарської діяльності у ЗС України є військові об'єднання, військові частини, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України, ведуть, відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Державні підприємства, установи, організації МО України є складовою Збройних Сил України. Основні фонди, обігові кошти установ є державною власністю, належать до сфери управління МО України. Керівник підприємства несе повну відповідальність за cтан та діяльність підприємства, ефективне використання закріпленого за управлінням державного майна, витрачання грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов'язань.
Державне підприємство Міністерства оборони «Львівський завод збірних конструкцій»(в подальшому ДП МОУ “ЛЗЗК”) є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства оборони України. Майно ДП МОУ “ЛЗЗК” є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління.
На підставі п.2 ст.20 Закону України “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатися до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави.
Військовий прокурор Львівського гарнізону діє згідно п.2 ст.121 Конституції України, п.2 ст.20 Закону України “Про прокуратуру” та рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3/-рп/99, а саме звертається з позовом до господарського суду в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі державного підприємства “Львівський завод збірних конструкцій”, як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах.
01.09.2006р. між приватним підприємством “АС-Сервіс” - надалі відповідач та ДП МОУ “ЛЗЗК” - надалі позивач укладено Договір №144 користування індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності загальною площею 833,68м.кв, а саме нежитлові приміщення у заготівельно-остивочному відділенні цеху №1, площею 787,36м.кв та приміщення на 1-му поверсі адміністративного корпусу площею 46,32м.кв, що знаходяться по вул. Шевченка, 134 у м.Львові та перебувають на балансі позивача.
Відповідно до п.п. 3.1 та 3.3 договору сторони погодили, що плата за користування майном визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за перший місяць оренди після перерахунку - грудень 2006р. 4873,11грн. Плата за кожний наступний місяць перераховується відповідачем до Державного бюджету України та позивачу у співвідношенні 70% та 30% щомісячно, не пізніше 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку на оплату.
Пунктами 5.2, 5.6 Договору передбачено обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за користування майном підприємства та щомісячно, до 08 числа місяця наступного за останнім звітним місяцем надавати позивачу інформацію про перерахування плати за користування до Державного бюджету (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку).
З розрахунку позивача від 10.03.2011р. вих. №177 про заборгованість по АС за період 30.11.2009р. по 01.11.2010р. щодо несплати рахунків по комунальних послугах перед ДП “ЛЗЗК” по договору №161-к від 01.09.2006р. вбачається, що заборгованість Відповідача по комунальних послугах становить 1601,45грн.
З розрахунку позивача від 10.03.2011р. вих. №176 про заборгованість по АС за період 30 листопада 2009 року по 01.11.2010р. щодо несплати рахунків по орендній платі перед ДП “ЛЗЗК” - 30% по договору №144 від 01.09.2006р. вбачається, що заборгованість Відповідача по орендній платі становить 813,24грн.
З розрахунку про заборгованість по ПП “АС-Сервіс” за період 31.10.2007р. по 01.11.2010р. щодо несплати рахунків до Державного бюджету України по договору №144 від 01.09.2006р. вбачається, що заборгованість Відповідача становить 25983,32грн.
Таким чином, загальний розмір позовних вимог становить 28398,01грн.
Відповідно до вимог ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк.
Згідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, позивача та відповідача розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору користування індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 144 від 01.09.2006 р.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлено договором найму.
Законом України “Про оренду державного та комунального майна” (п. 3 ст. 18) до основних обов'язків орендар'я віднесено своєчасну та у повному обсязі сплату орендної плати.
У ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено в процесі розгляду справи відповідач заборгованості за користування об'єктом оренди не сплатив.
У відповідності до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Нормою ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Згідно ж ст. 188 Господарського кодексу зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно п. 10.5 договору за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано на підставі рішення господарського суду.
Як передбачено ст. 785 Цивільного кодексу у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).
Після з'ясування всіх обставин справи суд виходить до нарадчої кімнати, дотримуючись таємниці нарадчої кімнати, керуючись вимогами ст.821 ГПК України.
Після повернення з нарадчої кімнати, враховуючи вищенаведене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог, а саме, до стягнення з відповідача підлягають 28398,01грн.- основного боргу.
Судові витрати, по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки спір виник з його вини, які перерахувати до державного бюджету України.
Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України,
суд,-
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “АС-Сервіс” (79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7; код ЄДРПОУ 30650135) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій”(79040, м. Львів, вул. Городоцька, 222; код ЄДРПОУ 08006864) - 28398,01грн. боргу.
3. Стягнути з Приватного підприємства “АС-Сервіс” (79039, м. Львів, вул. Залізнична, 7; код ЄДРПОУ 30650135) в доход державного бюджету (отримувач-УДК у Личаківському р-ні м.Львова МФО 825014, код ЄДРПОУ 22389406) 283,98грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Суддя