ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/13917.05.11
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про розірвання договору оренди, виселення із нежилого приміщення та повернення обладнання переданого разом з приміщенням
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_3- представник за довіреністю б/н від 20.12.10р.
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 17.05.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору оренди, виселення із нежилого приміщення та повернення обладнання переданого разом з приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 01.06.07 р. між Сторонами було укладено договір №3 оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого позивач передав в оренду, а відповідач прийняв разом з обладнанням в оренду нежилу будівлю за адресою: АДРЕСА_1, площею 13,4 кв.м. В порушення п.п1.3,1.4,1.6 Договору, Відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів, що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 19.01.11 р. по справі №51/35. Позивач стверджує, що листом і телеграмою від 10.02.11 р. повідомив Відповідача, що у зв'язку з невиконанням протягом 42 місяців договірних зобов'язань щодо сплати орендних платежів договір оренди розірвано, запропонував укласти угоду про припинення дії договору та передати приміщення за актом приймання-передачі. Проте, відповіді Відповідач не надав, приміщення за актом приймання-передачі не передав. Керуючись ст.ст.651, 782,783,785 ЦК України, ст.ст. 188,291 ГК України Позивач просить суд розірвати договір №3 оренди нерухомого майна укладений 01.06.07 р. між Сторонами та виселити Відповідача з приміщення розташованого за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, площею 13,4 кв.м повернувши його Позивачу разом з невід'ємними поліпшеннями та переданим обладнанням.
Крім того, за твердженням позивача, відповідачем порушено також інші умови договору, а саме без дозволу позивача було замінено лічильники електроенергії, здійснено будівельно-ремонтні роботи, порушено зобов'язання щодо норм пожежної безпеки, утримання будинку, інженерного обладнання та мереж. У зв'язку з цим, при перевірці дотримання Правил користування електроенергією, проведеній 29.06.10, СВП "Енергозбут Київенерго" було складено акт порушень зазначених правил. Як зазначено вище, після перевірки відповідачем без дозволу позивача було замінено лічильники електроенергії в кількості 2 шт. При цьому, лічильники які було встановлено до їх заміни, незважаючи на неодноразові звернення, повернуті не були, документація на підставі якої було проведено заміну лічильників не надана. Керуючись ст. 778 ЦК України, п.5.7 Договору Позивач просить зобов'язати Відповідача повернути відокремлені від приміщення лічильники електроенергії в кількості 2 шт.
Ухвалою суду від 14.04.11 порушено провадження у справі № 40/139 та призначено до розгляду на 28.04.11.
У судове засідання 28.04.11 представник Позивача з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав.
Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 17.05.11 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.
У судове засідання 17.05.11 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 40/139 від 14.04.2011 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка наявна в матеріалах справи, а саме: АДРЕСА_2. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Судом заслухані пояснення представників позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
01.06.2007 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна № 3, за умовами якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в оренду нежилу будівлю загальною площею 13,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для надання перукарських та побутових послуг (далі -договір).
Відповідно до п.1.2 договору нежитловий будинок передається орендарю з устаткуванням згідно з актом приймання передачі, що додається до договору та є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п.п. 1.3., 1.6. договору з користування орендованим будинком відповідач сплачує орендну плату, місячний розмір якої на момент початку дії договору становить 100,00 грн, яка сплачується відповідачем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісяця, не пізніше 10-го числа поточного місяця.
Відповідно до п. 2.4. договору відповідач зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.
Згідно з п. 6.2. договору строк його дії встановлений з 01.06.2007 р. до 30.05.2008 р.
Пунктом 6.3. договору встановлено, що після закінчення його строку або при його достроковому розірванні орендоване приміщення має бути звільненим і переданим позивачу за актом у триденний строк.
Відповідно до акту приймання-передачі № 5 від 01.06.2007 р. позивач передав, а відповідач прийняв нежиле приміщення загальною площею 13, 4 кв.м. по АДРЕСА_1 разом з наступним обладнанням: лічильник електричний 3-фазний, лічильник електричний 1-фазний, автоматичний вимикач ввідний, автоматичний вимикач (на ділянці від з'єднувальної муфти).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що протягом дії договору № 3 від 01.06.2007 р. відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо внесення орендних платежів.
На підтвердження вказаного позивач надав рішення Господарського суду м. Києва від 19.01.2011 у справі № 51/356 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про виселення та стягнення 6467,28 грн., в якому встановлено факти порушення відповідачем умов договору оренди № 3 від 01.06.07 в частині сплати орендних платежів.
Крім того, вказаним судовим рішенням, що набрало законної сили 15.02.11, встановлено факт пролонгації договору оренди № 3 від 01.06.07 до 31.05.11.
Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Водночас чинне законодавство надає право сторонам у випадку недосягнення згоди щодо зміни чи розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст.188 ГК України).
Відповідно до п. 3.2 договору оренди нерухомого майна № 3 від 01.06.2007 р. при несплаті орендарем орендної плати протягом 1 місяця з дня закінчення строку платежу, орендодавець може розірвати договір та примусово виселити орендодавця.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що договір розривається достроково у разі несплати орендарем боргу по орендній платі чи заподіяній шкоді протягом 1 місяця з дати закінчення строку платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 10.02.11 направив відповідачеві лист № 0211/1-0 та телеграму, в яких повідомив про намір розірвати договір оренди та запропонував орендареві укласти угоду про припинення дії договору, передати приміщення за актом та сплатити заборгованість.
Відповідач відповіді на телеграму та лист не надав, приміщення за актом не передав.
Згідно зі статтею 291 Господарського кодексу України, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 3 від 01.06.2007 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, за таких обставин, суд вважає вимоги позивача про розірвання договору оренди № 3, укладеного 01.06.2007 між позивачем та відповідачем обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з п. 4.8 договору по закінченні строку чи розірванням з боку орендодавця договору або відмови орендаря від оренди об'єкт передається орендодавцю за актом приймання-передачі.
У разі закінчення строку договору або при його розірванні орендар зобов'язаний повернути орендодавцю приміщення у задовільному технічному стані з віддільними поліпшеннями, зробленими орендарем. Вартість невіддільних поліпшень відшкодуванню не підлягає (п.5.7 договору).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею 13,4 кв.м. повернувши його позивачу разом з невід'ємними поліпшеннями та переданим обладнанням, підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути відокремлені від приміщення лічильники електроенергії в кількості 2 шт., з приводу якої суд зазначає наступне.
Як вбачається з акту приймання-передачі № 5 від 01.06.2007 р. позивач передав, а відповідач прийняв нежиле приміщення загальною площею 13, 4 кв.м. по АДРЕСА_1 разом з наступним обладнанням: лічильник електричний 3-фазний, лічильник електричний 1-фазний, автоматичний вимикач ввідний, автоматичний вимикач (на ділянці від з'єднувальної муфти).
В матеріалах справи наявна копія постанови Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві від 10.11.2010 про відмову в порушенні кримінальної справи, з якої вбачається, що лічильники, передані в користування відповідачеві разом з приміщенням за договором оренди нерухомого майна № 3 від 01.06.07 відокремлені від орендованого приміщення та знаходяться у відповідача.
09.03.11 позивач направив відповідачеві лист та телеграму з вимогою привести приміщення, обладнання та інвентар у справний стан, в якому вони були одержані від орендодавця та звільнити приміщення, передавши його разом з обладнанням та невід'ємними поліпшеннями за актом приймання-передачі у строк до 14.03.11.
Відповідач відповіді на телеграму та лист не надав, приміщення за актом не передав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на день розгляду справи орендоване ним майно позивачу не повернув, правові підстави для подальшого користування майном у відповідача відсутні, тому суд приходить до висновку, що відповідач продовжує володіти орендованим майном безпідставно.
Відповідач належних та допустимих доказів повернення майна або правомірності знаходження у нього лічильників електроенергії марки СА 45001Д номер 0060813 та марки СО 5000 номер 0118613) суду не надав.
Відповідно до приписів ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо повернення відокремлених від приміщення лічильників електроенергії в кількості 2 шт, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не було надано жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач просить стягнути із відповідача 2 500,00 грн витрат на оплату послуг адвоката, посилаючись на адвокатську угоду від 01.11.2010, рахунок-фактуру № 40 та квитанцію від 11.11.10, в якій зазначено призначення платежу: „оплата послуг згідно рахунку 40 адвокатської угоди".
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Оскільки позивачем надано докази фактичної оплати рахунку за надання послуг адвоката суд вирішив покласти витрати на послуги адвоката на відповідача.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір № 3 оренди нерухомого майна, укладений 01.06.2007 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.
3. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею 13,4 кв.м., повернувши його Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) разом з невід'ємними поліпшеннями та переданим обладнанням.
4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) відокремлені від приміщення лічильники електроенергії в кількості 2 шт. (марки СА 45001Д номер 0060813 та марки СО 5000 номер 0118613).
5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп. - витрат на послуги адвоката, 85 (вісімдесят п'ять) грн 00 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 19.05.2011 р.