ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/6628.04.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПІ-5"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Цитадель"
про стягнення 55 160,29 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1- довіреність №Д/044 від 27.04.2010;
від відповідача: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГПІ-5" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Цитадель" про стягнення 55 160,29 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за найм нежилого приміщення згідно Договору № 4 від 03.12.2007 р.
З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 30 981,87 грн. -основного боргу, 14 312,59 грн. -пені, 2 162,40 грн. - 3% річних, 7 703, 43 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, а також 551, 60 грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 25.03.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.04.2011.
07.04.2011 через канцелярію суду від позивача надійшли документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження по справі.
11.04.2011 представник відповідача у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 28.04.2011.
20.04.2011 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
В судове засідання 28.04.2011 р. представник відповідача повторно не з'явився, відзив на позов не надав, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 05.04.2011 наявна у матеріалах справи).
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Провадження у справі порушено ухвалою від 25.03.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Представник позивача в судовому засіданні 28.04.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
03.12.2007 між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди (найму) № 4 (далі-Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався передати відповідачеві у тимчасове платне користування -оперативну оренду нежилі приміщення за адресою: Україна, м. Київ, б-р Лесі Українки, 34 (6-й поверх, кім. № 602, 603, 604, 606, санітарно-побутові приміщення) (далі- приміщення), а відповідач зобов'язався використовувати надані приміщення відповідно до їх цільового призначення та своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 3 Договору приміщення передаються відповідачеві на підставі акту приймання-передачі, який складається і підписується сторонами на дату фактичної передачі приміщень відповідачеві.
Згідно п. 5 Договору строк оренди зумовлений строком дії Договору і починає спливати з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі і закінчується у відповідне число відповідного місяця. Зокрема, пунктом 23.1. Договору встановлено строк його дії з 01.01.2008 до 30.11.2008.
Відповідно до пп.8.2. Договору нарахування платежів за Договором починається з дня підписання сторонами акту приймання-передачі.
Як визначено пп.10.4. Договору оплата за користування приміщенням сплачується відповідачем один раз на місяць, не пізніше 20-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку, виставленого позивачем.
На виконання умов Договору згідно акту приймання-передачі від 01.01.2008 (копія міститься в матеріалах справи) позивачем було надано, а відповідачем прийнято в тимчасове платне користування нежилі приміщення.
З матеріалів справи слідує, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати за користування приміщеннями згідно Договору у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 30 981,87 грн., про що сторонами зазначено у Додатковому договорі №3 від 10.02.2010, який підписаний та скріплений печатками обох сторін та набрав чинності з дати його підписання (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи).
Зокрема, у пункті 3 Додаткового договору №3 від 10.02.2010 сторони засвідчили, що частина непереведеного та не прощеного боргу відповідача перед позивачем за Договором станом на 10.02.2010 складає 30 981,87 грн., визнається простроченою і підлягає сплаті відповідачем з усіма нарахованими штрафними санкціями.
З претензії №25/10 від 25.10.2010, адресованій відповідачеві, вбачається вимога позивача сплатити суму боргу та штрафні санкції (належним чином завірена копія претензії міститься в матеріалах справи). Однак, станом на 22.03.2011 відповідач розрахунку з позивачем за Договором не здійснив, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
З матеріалів справи слідує, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).
Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.
Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п. 18.1. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 14 312,59 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 18.1. Договору сторони встановили, що у разі прострочення відповідачем виконання зобов'язань, що передбачають здійснення платежів на користь позивача, і якщо будь-який платіж за Договором буде прострочений відповідачем, він зобов'язаний сплатити позивачеві пеню в розмірі, обчислюваному виходячи з подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України і діючої в період прострочення від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожен календарний день прострочення. Строк нарахування пені та позовної давності щодо неї встановлюються та складають три роки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 14 312,59 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 2 162,40 грн. - 3% річних та 7 703,43 грн. - збитків внаслідок інфляції.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК Ураїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо оплати користування приміщеннями, чим порушив п. 10.4. Договору щодо своєчасності та повноти здійснення розрахунків.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, тому на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 2 162,40 грн. - 3% річних та 7 703,43 грн. - збитків внаслідок інфляції, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Цитадель" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 34, оф. 606, код ЄДРПОУ 33348631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПІ-5" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 34, код ЄДРПОУ 35572722) 30 981 (тридцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одну) грн. 87 коп. -основного боргу, 14 312 (чотирнадцять тисяч триста дванадцять) грн. 59 коп. -пені, 2 162 (дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 40 коп. - 3% річних, 7 703 (сім тисяч сімсот три) грн. 43 коп. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, а також 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 60 коп. - витрат по оплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя М.М. Якименко