ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/5417.05.11
За позовом Державної іпотечної установи
до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»
треті особи 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
4. ОСОБА_4
5. ОСОБА_5
6. ОСОБА_6
7. ОСОБА_7
8. ОСОБА_8
9. ОСОБА_9
10. ОСОБА_10
11. ОСОБА_11
12. ОСОБА_12
13. ОСОБА_13
про зобов'язання вчинити дії,
Головуючий суддя Курдельчук І.Д.
Суддя Бондаренко Г.П.
Cуддя Котков О.В.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_14 -дов. № 4887-1 від 23.09.2010 р.
від відповідача не з'явився
від третьої особи-1 не з'явився
від третьої особи-2 не з'явився
від третьої особи-3 не з'явився
від третьої особи-4 не з'явився
від третьої особи-5 не з'явився
від третьої особи-6 не з'явився
від третьої особи-7 ОСОБА_15 -дов. № 771 від 05.04.2011 р.,
ОСОБА_7 (паспорт НОМЕР_1 виданий Міським відділом Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області від 17.09.1997 р.)
від третьої особи-8 не з'явився
від третьої особи-9 не з'явився
від третьої особи-10 не з'явився
від третьої особи-11 не з'явився
від третьої особи-12 не з'явився
від третьої особи-13 не з'явився
в судовому засіданні 17.05.11, відповідно до ст.85 ГПК України, оголошену вступну та резолютивну частини рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:
На розгляд Господарського суду міста Києва, з урахуванням заяви про уточнені позовні вимоги, передано вимоги про зобов'язання Відповідача виконати умови договору застави майнових прав №5/30-З від 16.12.06 року, що полягають в передачі в заставу Державній іпотечній установі право вимоги на суму 2 723 415,18 грн. за окремими кредитними договорами та договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за цими кредитними договорами, а також передати Державній іпотечній установі кредитні справи.
11.02.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі № 13/54.
30 березня 2011 року Державна іпотечна установа уточнила свої позовні вимоги, якими просила суд зобов'язати Відповідача виконати умови договору застави майнових прав №5/30-З від 16.12.2008 року, а саме - передати в заставу Державній іпотечній установі майнові права на суму 2 713 496,88 грн. за кредитними договорами та договорами про іпотечний кредит: №13920502 від 02.08.2005 року, укладеного з ОСОБА_9; №12250802 від 25.06.08р., укладеного з ОСОБА_7; №42520809 від 03.09.08р., укладеного з ОСОБА_7; №7250502 від 24.05.06р., укладеного з ОСОБА_6; №20130502 від 15.09.05р., укладеного з ОСОБА_5; №1620509 від 27.05.05р., укладеного з ОСОБА_4; №845 від 23.03.05р., укладеного з ОСОБА_1; №ПК-42/2005 від 03.11.05р., укладеного з ОСОБА_3; №3350603 від 02.03.06р., укладеного з ОСОБА_8; №5320509 від 22.07.05р., укладеного з ОСОБА_10; №ПК-148/2007 від 30.01.07р., укладеного з ОСОБА_13; №ПК-179/2007 від 01.06.07р., укладеного з ОСОБА_11; №9330702 від 25.06.07р., укладеного з ОСОБА_2; №3/МК/08 від 10.07.08р., укладеного з ОСОБА_12; а також передати Державній іпотечній установі усі кредитні справи зазначених фізичних осіб та стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати.
На підставі Розпорядження голови Господарського суду міста Києва від 06.04.11р., розгляд справи доручено колегії суддів у складі головуючого судді Курдельчука І.Д., суддів Бондаренка Г.П. та Коткова О.В.
Судові засідання неодноразово відкладалися.
Позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити , відповідач визнав позов і зазначив, що передача прав може бути здійснена виключно на виконання судового рішення банком в процедурі ліквідації.
Третя особа ОСОБА_7 та її представник заперечуючи проти позову в частині позовних вимог щодо передачі в заставу Державній іпотечній установі майнових прав банку до неї просила відмовити посилаючись на припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу , які з'явились в судове засідання ознайомлено з їх правами та обов'язками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 27, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, які з'явились в судове засідання, господарський суд -
16.12.08 між Державною іпотечною установою (Позивач) та Акціонерним комерційним банком „Трансбанк” (Відповідач) було укладено кредитний договір № 5/30 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами), за умовами якого Позивач (Кредитор) надав Відповідачу (Позичальник), як банківській фінансовій установі, грошові кошти в сумі 10 000 000,00 грн., а Відповідач зобов'язався повернути отримані грошові кошти та сплатити відсотки за користування цими коштами у розмірі 14% річних, для використання за цільовим призначенням в порядку і на умовах, визначених цим договором, строком до 16 березня 2009 року (пункт 1.2.).
16.12.08 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір застави майнових прав №5/30-З (Договір застави). Предметом застави за Договором застави є майнові права за кредитними договорами та договорами забезпечення, зазначеними в додатку №1 до цього договору. Майнові права за Договором застави сторони оцінили в 12 000 000,00 грн.
Згідно з п. 1.3. Договору застави, надане в заставу майно забезпечувало виконання Відповідачем зобов'язань перед Позивачем за кредитом, наданим згідно з кредитним договором №5/30 та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами.
Підпунктом 3.1.2. п.3.1. Договору застави, передбачено, що Позивач має право вимагати від Відповідача протягом п'яти днів ужиття заходів, потрібних для збереження майнових прав, а також заміни їх іншим рівноцінним майном.
Згідно з п.3.4.8. Договору застави майнових прав, у разі знецінення заставлених майнових прав Відповідач (Заставодавець) зобов'язаний надати в заставу додатково інше майно протягом п'яти банківських днів або здійснити поповнення іншим майном до розміру вартості забезпечення, що становить 120% від суми кредиту рефінансування після направлення (Заставодержателем) такої вимоги Заставодавцю. Крім того, п.3.4.10. цього договору застави передбачено, що протягом п'яти банківських днів Заставодавець (Відповідач) зобов'язаний надати інше забезпечення в разі припинення дії одного або декількох кредитних договорів, зазначених у додатках №1 цього договору, що припадає на строк користування кредитом, до розміру вартості забезпечення, що становить 120% від суми кредиту рефінансування.
Відповідно до довідок про залишок заборгованості за іпотечними кредитами, наданими Відповідачем Позивачу, сума заставної вартості майнових прав зменшилася. В порушення п.п.3.4.8., 3.4.10. п.3.4. Договору застави, Відповідач не надав Державній іпотечній установі в заставу додатково інші майнові права за іпотечними кредитами до розміру забезпечення, що складало б 120% від суми кредиту рефінансування, а саме 12 000 000.00 грн.
Строк виконання зобов'язань за Кредитним договором настав, проте Відповідач своїх зобов'язань щодо повернення кредиту не виконав. Відповідно до наказів про примусове виконання рішень Господарського суду міста Києва, що знаходяться на виконанні в органах державної виконавчої служби, Відповідач має борг перед Позивачем на загальну суму 11 544 746.75 грн.
Отримані у виконання кредитного договору № 5/30 кошти банк використав для надання кредитів фізичним особам ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21.ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84
Як стверджує відповідач кредити передані позичальникам ними повернуті, однак не повернуті банком позивачеві, що зобов'язує банк передати інші майнові права -майнові права щодо інших об'єктів.
16.12.08 між Державною іпотечною установою та Акціонерним комерційним банком „Трансбанк” було укладено договір про відповідальне зберігання, відповідно до якого Позивач передав, а Відповідач прийняв на відповідальне зберігання кредитні договори, іпотечні договори, договори поруки, отримані від Позивача на виконання умов Договору застави майнових прав №5/30-З від 16.12.2008 року та додаткових угод до нього, укладених між цими сторонами.
Як встановлено матеріалами справи банком також укладались угоди з іншими фізичними особами про надання кредиту.
Так, на підставі: - кредитного договору № 845 від 23.03.05 укладеного між банком та ОСОБА_1 та договором про іпотечний кредит у банку виникло право майнової вимоги до ОСОБА_1; ; - кредитного договору № 1620509 від 27.05.05 укладеного між банком та ОСОБА_4 та договором про іпотечний кредит у банку виникло право майнової вимоги до ОСОБА_4; - кредитного договору № 5320509 від 22.07.05 укладеного між банком та ОСОБА_10 та договором про іпотечний кредит у банку виникло право майнової вимоги до ОСОБА_10; - кредитного договору № 13920502 від 02.08.05 укладеного між банком та ОСОБА_9 та договором про іпотечний кредит у банку виникло право майнової вимоги до ОСОБА_9; - кредитного договору № 20130502 від 15.09.05 укладеного між банком та ОСОБА_5 та договором про іпотечний кредит у банку виникло право майнової вимоги до ОСОБА_5; - кредитного договору № ПК-42/2005 від 03.11.05 укладеного між банком та ОСОБА_3 та договором про іпотечний кредит у банку виникло право майнової вимоги до ОСОБА_3; - кредитного договору 725050 від 24.05.06 укладеного між банком та ОСОБА_6 та договором про іпотечний кредит у банку виникло право майнової вимоги до ОСОБА_6; - кредитного договору 3350603 від 02.03.06 укладеного між банком та ОСОБА_8 та договором про іпотечний кредит у банку виникло право майнової вимоги до ОСОБА_8; - кредитного договору ПК-148/2007 від 30.01.07 укладеного між банком та ОСОБА_13 та договором про іпотечний кредит у банку виникло право майнової вимоги до ОСОБА_13; - кредитного договору № ПК-179/2007 від 01.06.07 укладеного між банком та ОСОБА_11 та договором про іпотечний кредит у банку виникло право майнової вимоги до ОСОБА_11; - кредитного договору № 9330702 від 25.06.07 укладеного між банком та ОСОБА_2 та договором про іпотечний кредит у банку виникло право майнової вимоги до ОСОБА_2; - кредитних договорів № 12250802 від 25.06.08 та № 4520809 від 03.09.08 укладених між банком та ОСОБА_7 та договором про іпотечний кредит у банку виникло право майнової вимоги до ОСОБА_7; - кредитного договору № з/МК/08 від 10.07.08 укладеного між банком та ОСОБА_12 та договором про іпотечний кредит у банку виникло право майнової вимоги до ОСОБА_12.
Позивач неодноразово звертався до Відповідача із вимогою виконати умови Договору застави майнових прав щодо надання в заставу додатково інших майнових прав за іпотечними кредитами до розміру забезпечення, однак Відповідач не задовольняв вимоги Державної іпотечної установи в добровільному порядку. Мотивуючи тим, що на підставі постанови Національного банку України від 01.03.2010 року № 101, з 02 березня 2010 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації банку (Відповідача), а повноваження органів управління банку виконує відтоді ліквідатор.
Відповідно до ст. 92 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: 1) приймає до свого відання майно банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження; 2) виконує функції з управління та розпорядження майном банку; 3) здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку згідно з законодавством; 3-1) має право відчужувати активи та/або зобов'язання банку; 4) виконує повноваження органів управління банку; 5) очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; 6) пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банку, у тому числі через судові органи; 7) заявляє в установленому законодавством порядку заперечення по заявлених до банку вимогах кредиторів; 8) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 9) вживає заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна банку, що знаходиться у третіх осіб; 10) вживає заходів, які, на його думку, дадуть можливість отримати максимальну виручку від продажу активів у найкоротший строк; 11) реалізує майно банку для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів; тощо.
04.02.11 між Державною іпотечною установою та Акціонерним комерційним банком „Трансбанк” в особі ліквідатора Сегіна Федора Васильовича укладено договір відступлення права вимоги №1, відповідно до п.1.1. якого, Відповідач, як первісний кредитор передав, а Позивач, як новий кредитор, прийняв всі права вимоги за договорами, зазначеними в додатку №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №5/30 від 16.12.08 року.
Частиною 3 ст. 92 Закону України „ Про банки і банківську діяльність”, визначено, що ліквідатор приймає рішення про отримання та відчуження активів та/або зобов'язань без повідомлення та отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку.
Відповідно п. 7.3. Постанови правління Національного банку України від 28.08.2001 року № 369 „Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства”, ліквідатор зобов'язаний, зокрема, скласти проміжний ліквідаційний баланс і перелік (реєстр) вимог кредиторів після розгляду вимог кредиторів. Згідно з п.7.4. цієї Постанови, ліквідатор має право подавати клопотання Національному банку України щодо внесення змін до переліку (реєстру) вимог кредиторів у порядку, встановленому цим положенням.
Відповідно п. 9.4. Постанови правління Національного банку України від 28.08.2001 року № 369, ліквідатор може вносити пропозицій щодо затвердження Національним банком змін до реєстру вимог на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та неоскаржене ліквідатором у встановленому законом порядку.
29.03.11 відповідач повідомив Позивача, відповідно до листа вих. номер 09-01/381, про відсутність заперечень щодо передачі у заставу до Державної іпотечної установи право вимоги за кредитними договорами з фізичними особами-третіми особами у справі.
Представник Відповідача за довіреністю надав відзив на позовну заяву, в якому висловив можливість виконати вимоги Позивача виключно на підставі судового рішення.
Згідно до ст. 49 Закону України «Про заставу»заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу.
Згідно зі ст.144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до частини першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч.1 ст.179 ГК України).
Згідно зі ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Передання кредитором своїх прав за правочином означає, що він поступився своїми правами, а його місце займає інший кредитор. Така заміна кредитора має назву цесії.
За загальним правилом цесія може застосовуватись у будь-яких зобов'язаннях, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора, тобто, відступатися може будь-яке право (вимога), за винятком випадків, коли поступка суперечить закону, іншим правовим актам або договору.
Частиною 1 ст. 512 ЦКУ відступлення права вимоги визначено як одна з підстав заміни кредитора у зобов'язанні, яка полягає у переданні кредитором своїх прав іншій особі за правочином. Відповідно до ст. 514 ЦКУ до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вичерпний перелік обмежень в силу норм цивільного закону, відповідно до яких відступлення права вимоги є неможливим, врегульовані статтею 515 ЦК України.
Згідно з п. 1 ст. 516 ЦКУ заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ліквідатор приймає рішення про отримання та відчуження активів та/або зобов'язань без повідомлення та отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку (ч. 3 ст. 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Кредитні договори, що укладені між Відповідачем та Третіми особами, не містять положень про право або заборону на відступлення права вимоги. Право на вчинення дій відступлення права вимоги без згоди на те Третіх осіб, як боржників, передбачено у Відповідача, як кредитора Третіх осіб, чинним цивільним та господарським законодавством України.
Частиною 2 ст. 92 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що ліквідатор при прийнятті рішень про відчуження активів та/або зобов'язань банку зобов'язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 96 цього Закону.
Згідно з ч. З ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя держателя.
Правовідносини між сторонами, що виникли на підставі наведених договорів, врегульовані, зокрема, нормами Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про заставу»(надалі - Закон про заставу) тощо.
У відповідності до ч.1 ст.574 ЦК України право застави виникає, зокрема, з договору.
Відповідно до статті 1 Закону "Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
В силу п. 6 ст. 20 вказаного Закону звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене договором або законом.
Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором..
Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (ст.З Закону України «Про заставу»).
Відповідно до приписів частини 2 статті 586 ЦК України та статті 17 Закону України «Про заставу»- заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя.
Статтею 50 Закону України «Про заставу»передбачено, що при заставі прав, заставодавець зобов'язаний: виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права; не здійснювати уступки заставленого майна; не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості; вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб; надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.
Згідно із ст.574 Цивільного кодексу України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про заставу”, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_12 перед банком є дійсними.
За таких обставин позовні вимоги про зобов'язання банку виконати умови Договору застави майнових прав №5/30-З від 16.12.2008 року, передати в заставу Державній іпотечній установі майнові права на суму 2 713 496,88 грн. за кредитними договорами: №13920502 від 02.08.2005 року, укладеного з ОСОБА_9; №7250502 від 24.05.06р., укладеного з ОСОБА_6; №20130502 від 15.09.05р., укладеного з ОСОБА_5; №1620509 від 27.05.05р., укладеного з ОСОБА_4; №845 від 23.03.05р., укладеного з ОСОБА_1; №ПК-42/2005 від 03.11.05р., укладеного з ОСОБА_3; №3350603 від 02.03.06р., укладеного з ОСОБА_8; №5320509 від 22.07.05р., укладеного з ОСОБА_10; №ПК-148/2007 від 30.01.07р., укладеного з ОСОБА_13; №ПК-179/2007 від 01.06.07р., укладеного з ОСОБА_11; №9330702 від 25.06.07р., укладеного з ОСОБА_2; №3/МК/08 від 10.07.08р., укладеного з ОСОБА_12; та договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за цими кредитними договорами є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Перераховані треті особи належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог та відзиву відповідача не надали.
Стосовно вимоги передати в заставу майнові права за кредитними договорами:№12250802 від 25.06.08 та №42520809 від 03.09.08 укладеними з ОСОБА_7 господарський суд зазначає таке.
Як встановлено матеріалами справи за кредитними договорами:№12250802 від 25.06.08 та №42520809 від 03.09.08 укладеними з ОСОБА_7, остання є боржником банку.
14.06.07 банком та ТОВ «Навчальний виробничий комплекс»укладений депозитний договір № 169 і згідно до довідки банку наявна заборгованість перед вкладником.
30.03.11 між ОСОБА_7 і ТОВ «Навчальний виробничий комплекс»укладений договір відступлення права вимоги (цесії) відповідно до умов якого ОСОБА_7 набула право вимоги за депозитним договором № 169 від 14.06.07.
03.09.08 банком та ТОВ «Агро-Маас Україна» укладений депозитний договір № 163 і згідно до довідки банку наявна заборгованість перед вкладником.
28.04.09, 10.08.09 та 25.09.09 банком та ОСОБА_85 укладені депозитні договори № 168-22, 168-24 та 168-25 і згідно до довідки банку наявна заборгованість перед вкладником.
30.03.11 між ОСОБА_7 і ОСОБА_85 укладений договір відступлення права вимоги (цесії) відповідно до умов якого ОСОБА_7 набула право вимоги за депозитними договорами № 168-22, 168-24 та 168-25.
05.04.11 ОСОБА_7 подала банку заяву про вимоги кредитора, згідно якої повідомлено про зарахування однорідних зустрічних вимог за Договорами:№12250802 від 25.06.08 та №42520809 від 03.09.08 та №163 від 03.09.08, №№ 168-22 від 28.04.09, 168-24 від 10.08.09 та 168-25 від 25.09.09, №169 від 14.06.07 і №3035927 від 14.02.08, у відповідності до ст. 601 ЦК України, на підставі чого припинено зобов'язання позичальника ОСОБА_7 перед банком.
Відповідно до 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Згідно ч. 1 ст. 601 ЦК України Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч.2 ст. 601 ЦК України).
У відповідності до ст. 602 ЦК України, не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). При зарахуванні зустрічних однорідних вимог, можливо часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування.
Суд приходить до висновку про те, що вимоги за Договорами:№12250802 від 25.06.08 та №42520809 від 03.09.08 та №163 від 03.09.08, №№ 168-22 від 28.04.09, 168-24 від 10.08.09 та 168-25 від 25.09.09, №169 від 14.06.07 і №3035927 від 14.02.08, підписаними між позичальником та банком та вкладниками і банком є однорідними за своєю правовою природою та витікають з грошових зобов'язань між сторонами, строк виконання яких настав.
За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
У відповідності до положень ст. 92 ЗУ “Про банки та банківську діяльність” передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: 1) приймає до свого відання майно банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження; 2) виконує функції з управління та розпорядження майном банку; 3) здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку згідно з законодавством; 3-1) має право відчужувати активи та/або зобов'язання банку.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” не містить заборони щодо можливості проведення зарахування зустрічних вимог на стадії процедури ліквідації АКБ «Трасннсбанк».
Позивачем не надано доказів оскарження дійсності вчинених відповідачем односторонніх правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та визнання їх недійсними.
Суд приходить до висновку про те, що пропозиція позичальника ОСОБА_7 про зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить вимогам чинного законодавства, її акцептування входить до повноважень ліквідатора, зобов'язання відповідача перед позивачем за договорами №12250802 від 25.06.08 та №42520809 від 03.09.08 і має бути договірними сторонами узгоджене питання про дійсність права вимоги з огляду на завершене вирішення питання про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
За таких обставин, передання в заставу майнові права за кредитними договорами:№12250802 від 25.06.08 та №42520809 від 03.09.08 укладеними з Костиною О.І. є передчасними і спірними.
Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про відмову позивачеві в позові в цій частині.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання вчинити дії підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 27, 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Акціонерний комерційний банк „Трансбанк” (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, код ЄДРПОУ - 16293211) виконати умови Договору застави майнових прав №5/30-З від 16.12.2008 року, а саме - передати в заставу Державній іпотечній установі (01133, м. Київ, бул. Л. Українки 34, код ЄДРПОУ - 33304730) майнові права на суму 2 713 496 (два мільйони сімсот тринадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень 88 коп. за кредитними договорами: №13920502 від 02.08.2005 року, укладеного з ОСОБА_9; №7250502 від 24.05.06р., укладеного з ОСОБА_6; №20130502 від 15.09.05р., укладеного з ОСОБА_5; №1620509 від 27.05.05р., укладеного з ОСОБА_4; №845 від 23.03.05р., укладеного з ОСОБА_1; №ПК-42/2005 від 03.11.05р., укладеного з ОСОБА_3; №3350603 від 02.03.06р., укладеного з ОСОБА_8; №5320509 від 22.07.05р., укладеного з ОСОБА_10; №ПК-148/2007 від 30.01.07р., укладеного з ОСОБА_13; №ПК-179/2007 від 01.06.07р., укладеного з ОСОБА_11; №9330702 від 25.06.07р., укладеного з ОСОБА_2; №3/МК/08 від 10.07.08р., укладеного з ОСОБА_12; та договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за цими кредитними договорами.
3. Зобов'язати Акціонерний комерційний банк „Трансбанк” передати Державній іпотечній установі кредитні справи фізичних осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.
4. Стягнути з Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, код ЄДРПОУ - 16293211) з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення, на користь Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бул. Л. Українки 34, код ЄДРПОУ - 33304730) 85 (вісімдесят п'ять)грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В частині позовних вимог про передачу в заставу Державній іпотечній установі майнових прав Акціонерного комерційного банку „Трансбанк” до ОСОБА_7 за договором №12250802 від 25.06.08р., укладеним з ОСОБА_7; та за договором №42520809 від 03.09.08р., укладеним з ОСОБА_7 відмовити.
6. Після набрання рішення законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя Курдельчук І.Д.
Суддя Бондаренко Г.П.
Суддя Котков О.В.