ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/59817.05.11
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
Третя особа Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
про стягнення збитків в розмірі 89 800,57 грн.
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники:
від позивача ОСОБА_4 -дов. № від 10.09.2010 р.
від відповідача ОСОБА_5 -дов. б/н від 12.02.2010 р.
від третьої особи ОСОБА_3
від викликаного підприємства ТОВ «Костал Україна" представник ОСОБА_6 -
дов. № 05/2011 від 16.05.2011 р.
в судовому засіданні 17.05.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення
Позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з пошкодженням вантажу.
Ухвалою суду від 15.12.10 порушено провадження справі, сторони зобов'язано вчинити дії та надати документи, розгляд справи призначений на 26.01.11.
Через канцелярію суду надійшло клопотання ФОП ОСОБА_3 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
В судовому засіданні 26.01.11 представники позивача і відповідача надали документи та пояснення, крім того, представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі ФОП ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Суд відклав розгляд клопотань про залучення до участі у справі ФОП ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Представник відповідача звернув увагу, що за результатами дослідження поданих господарському суду матеріалів під час розгляду справи №20/315 між тими ж сторонами про той же предмет, судом було встановлено не відповідність оформлених документів на підтвердження повноважень особи яка підписала позовну заяву.
Представник позивача заперечив такі факти.
В судовому засіданні виявлено відмінності у підписі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виконані на довіреності від 25.12.08 про уповноваження ОСОБА_3 діяти від її імені, на довіреності №1 від 10.09.2010 про уповноваження ОСОБА_4, договорі №1 надання юридичних послуг від 09.09.10 з "Юридичною фірмою ОВ", договорі - доручення №1 про надання послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні від 01.12.08 з ФОП ОСОБА_3, замовленні №5 від 13.01.10 на перевезення за маршрутом Чеська республіка - Україна та довіреності (бланк ВМВ №289722).
Крім того, представник позивача та присутній ОСОБА_3 заперечили факти викладені в ухвалі Господарського суду міста Києва № 20/315 від 10.11.10.
За таких обставин, господарський суд призначив почеркознавчу експертизу з метою встановлення виконавця підпису на довіреності від 25.12.08 про уповноваження ОСОБА_3 діяти від її імені, на довіреності №1 від 10.09.2010 про уповноваження ОСОБА_4, договорі №1 надання юридичних послуг від 09.09.10 з "Юридичною фірмою ОВ", договорі доручення №1 про надання послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні від 01.12.08 з ФОП ОСОБА_3, замовленні №5 від 13.01.10 на перевезення за маршрутом Чеська республіка - Україна.
26.04.2011 року до Господарського суду міста Києва надійшов висновок судової почеркознавчої експертизи № 586-ц від 19.04.2011 року по справі № 13/598, згідно якої підписи від імені ОСОБА_1 на довіреності від 25.12.08 про уповноваження ОСОБА_3 діяти від її імені, на довіреності №1 від 10.09.2010 про уповноваження ОСОБА_4, договорі №1 надання юридичних послуг від 09.09.10 з "Юридичною фірмою ОВ", договорі - доручення №1 про надання послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні від 01.12.08 з ФОП ОСОБА_3
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2011 року провадження у справі № 13/598 поновлене, оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у справі № 13/598, усунені, розгляд справи призначений на 11.05.11
В судове засідання з'явились представники сторін.
Представник позивача повторно заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторін позивача фізичну особу - підприємця ОСОБА_3. Клопотання обґрунтовувалось тим, що ФОП ОСОБА_3 (експедитор) на підставі укладеної угоди з ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та ТОВ "Костал Україна" (замовник) отримавши відшкодування від експедитора здійснив відшкодування вартості пошкодженого товару замовнику. У випадку відмови у позові у нього може виникнути обов'язок повернути сплачене відшкодування.
Відповідач залишив розгляд клопотання на розсуд суду.
Суд визнав клопотання обґрунтованим і враховуючи, що рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки ФОП ОСОБА_3 вважає за доцільне залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Відповідач заявив, що представник ОСОБА_4 не мала права підписувати позовну заяву і не є повноважним представником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки остання підписувала угоду з "Юридична фірма "ОВ".
Як вбачається з матеріалів справи укладаючи договір №1 надання юридичних послуг від 09.09.10 "Юридична фірма "ОВ" і ФОП ОСОБА_1 і визначили (п."е" розділу 3), що остання видає довіреність для представництва інтересів у господарському суді працівникам "Юридична фірма "ОВ" ОСОБА_4. Матеріали справи містять довіреність №1 від 10.09.10 видану ФОП ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_4 на представництво.
Повноваження представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підтверджені відповідно до ст. 28 ГПК України і п. 2 листа Вищого арбітражного суду України від 23.10.2000 р. № 01-8/556 "Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян" в якому зазначається, що підприємці можуть вести свої справи в господарському суді через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою або прирівнюваною до неї довіреністю.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, представник відповідача заперечив проти позову, просив в його задоволені відмовити з підстав викладених у відзиві.
Мотивуючи позовні вимоги позивач стверджує, що відповідно до умов договору перевезення перевізник повинен був подати автомобіль під завантаження і доставити вантаж у строки визначені заявкою, застрахувати вантаж (СМR-страхування) і нести відповідальність з а пошкодження вантажу. Як вбачається з CMR Nr CZ Ty6349788 строки порушені, вантаж пошкоджений. За твердженням позивача страховка відповідача не діє через неоплату.
Відповідач надав примірник CMR Nr CZ Ty6349788 з печаткою ТОВ "Костал Україна" (для перевізника ФОП ОСОБА_2) відсутні відмітки про в графі 24 про недоліки отриманого товару.
Господарський суд відклав розгляд справи, викликав в судове засідання ТОВ "Костал Україна"(08400, Київська область, пр.Червоноармійців, 2, і.к.34341375) та зобов'язав його надати пояснення щодо надання 2-х відмінних примірників CMR Nr CZ Ty6349788, в одній (для експедитора ОСОБА_1) наявні відмітки в графі 24 про недоліки отриманого товару, в іншій з печаткою ТОВ "Костал Україна" (для перевізника ФОП ОСОБА_2) відсутні відмітки про в графі 24 про недоліки отриманого товару, а також витребувати документи та зобов'язати сторони надати докази і письмові пояснення.
Ухвалою суду від 11.05.2011 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичну особу -підприємця -ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 17.05.2011 року.
17.05.2011 року в судове засідання з'явилися представники сторін, третьої особи та представник викликаного підприємства ТОВ «Костал Україна».
В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи надали додаткові документи по справі.
Представник викликаної особи ТОВ «Костал Україна»на запитання суду стосовно дійсності інвойсу та чи ставили печатку на 2 примірниках, повідомив, що відбиток печатки, який здійснений на примірнику відповідача дуже схожий на його печатку, але не впевнений та зазначає, що примірник інвойсу, який знаходиться у ТОВ «Костал Україна" ідентичний тому, який надав позивач суду.
В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову. Третя особа підтримав позов повністю.
Відповідач проти позову заперечив та наполягав на відмові у його задоволенні.
Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд -
14.09.2009 року між ФОП ОСОБА_3 (надалі - експедитор) та ТОВ "Костал Україна" (надалі - замовник) було укладено договір про організацію вантажоперевезень № 14/09/09 від 14.09.2009 року, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за винагороду та за рахунок замовника, який є вантажоотримавачем/вантажовідправником, надавати на умовах цього договору послуги, пов'язані з доставкою вантажу, характеристики і кількість якого, пункт відправлення та пункт призначення вантажу містяться в замовленнях до цього договору.
Відповідно до Транспортного замовлення № 292 від 13.01.2010 року ФОП ОСОБА_3 був зобов'язаний здійснити міжнародне перевезення вантажу -електромеханічних виробів для автомобільної промисловості за маршрутом: Чеська республіка -Україна; дата та час завантаження - в 8:00 13.01.2010 -14.01.2010, автомобілем з державним номерним знаком НОМЕР_1/НОМЕР_2.
Згідно до замовлення ФОП ОСОБА_3 № 2010014 від 13.01.2010 року ФОП ОСОБА_1 був зобов'язаний здійснити міжнародне перевезення вантажу -електромеханічних виробів для автомобільної промисловості за маршрутом: Чеська республіка -Україна; дата та час завантаження - 13.01.2010 -14.01.2010; дата та час доставки - 18.01.2010 року.
Особливими умовами замовлення визначено: правильно розмістити та надійно закріпити вантаж, Перевірити правильність вказівок СМR, стосовно кількості місць. Свої зауваження щодо стану вантажу письмово зазначити у СМR.
05.10.2009 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі -позивача, експедитор) в особі ОСОБА_3, на підставі довіреності та Фізичною особою - підприємцем - ОСОБА_2 (відповідач, перевізник) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 19 від 05.10.2009 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого експедитор замовляє, а перевізник на підставі замовлення надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях.
Відповідно до п. 2.2. Договору № 19, перевізник зобов'язується подати автомобілі під завантаження/розвантаження за адресою і в терміни, вказані в узгодженому Замовленні на перевезення (п.2.2.4 Договору); при міжнародних перевезеннях, забезпечити страхування вантажу на умовах СМR - страхування (п.2.2.5 Договору).
В рамках укладеного Договору, сторонами узгоджене замовлення № 5 від 13.01.2010 року, відповідно до якого відповідач був зобов'язаний здійснити міжнародне перевезення вантажу -електромеханічних виробів для автомобільної промисловості за маршрутом: Чеська республіка -Україна; дата та час завантаження - 13.01.2010 -14.01.2010; дата та час доставки - 18.01.2010 року.
Особливими умовами замовлення визначено: правильно розмістити та надійно закріпити вантаж, Перевірити правильність вказівок СМR, стосовно кількості місць. Свої зауваження щодо стану вантажу письмово зазначити у СМR.
Судом встановлено, що виконуючи Договір і замовлення, 15.01.2010 року відповідач подав під завантаження автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_2, що підтверджується СМR № 6349788.
Зазначений вантаж відповідач доставив вантажоотримувачу 25.01.2010 року. Тобто відповідачем було порушено встановлені Договором строки подачі автомобіля для завантаження - на 1 день, та строки доставки вантажу -на 7 днів.
Також встановлено, відсутність дійсного договору страхування СМR.
Відповідно до відмітки в графі 24 СМR, під час митного контролю було виявлено пошкодження вантажу - печатних плат типу 015038хх SMD арт. 39800684000000 у кількості 381 штук. Вантаж знаходився у пластиковій тарі і не був закріплений ременями. Як зазначено в СМR, водій, намагаючись приховати сліди пошкодження, зсипав розсипаний товар в тару навалом, що суворо заборонено.
Обставини пошкодження вантажу вбачаються судом наслідком неналежного закріплення вантажу, який перевернувся і розсипався, збираючи його водій допустив неналежне з ним поводження і пошкодив складаючи в тару.
У своїх поясненнях водій зазначив, що не брав участі у завантаженні, розміщенні і кріпленні вантажу, що в принципі суперечить вимогам п.2.3 Правил дорожнього руху та положенням ст.17, 18 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) з урахуванням положень Договору та замовлення №5 від 13.01.10.
Вартість однієї плати, згідно іпvоісе від 12.01.2010 року, становить 30,384,00 EUR. Таким чином, як стверджує позивач, замовнику було нанесено збитків на суму 11 576,30 EUR, що за офіційним курсом НБУ станом на 02.02.2010 становить 128 837,62 грн. (11,129426 грн. за 1 EUR).
В березні 2010 року ТОВ "Костал Україна" було направлено ФОП ОСОБА_3. Рекламацію з вимогою відшкодування збитків, пов'язаних з ушкодженням товару в сумі 128 837,62 грн., витрат на експертизу в сумі 830,00 грн., витрат на юридичне супроводження у сумі 10 800,00 грн. та виробничих витрат в сумі 1 000,00 грн.
Як повідомили в судовому засіданні представники ТОВ "Костал Україна" та ФОП ОСОБА_3, між ними було досягнуто угоду про сплату ФОП ОСОБА_3 77 800,57 грн.
Платіжними дорученнями №180 від 11.08.10, № 169 від 06.08.10, №165 від 29.07.10, №159 від 21.07.10, №157 від 19.07.10, №152 від 06.07.10, №128 від 11.06.10, №127 від 10.06.10 та №7 від 30.06.10 ФОП ОСОБА_3 сплатив 77800,57 грн. на користь ТОВ "Костал Україна".
Позивачем була отримана претензія № 16\16.03.2010 року від Фізичної особи - підприємця -ОСОБА_1 з вимогою відшкодувати вартість збитків спричинених пошкодженням вантажу.
На виконання п.п. 6.4., 6.5. договору-доручення №1 про надання послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні від 01.12.2008 року, укладеного між позивачем і Фізичною особою - підприємцем -ОСОБА_3, та відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», позивач відшкодував збитки спричинені пошкодженням вантажу в сумі 77 800,57 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 116 від 20.08.2001 року на суму 56 800,57 грн. та № 87 від 06.07.2010 року на суму 21 000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачу претензію № 3 від 09.08.2010 року.
На виставлену претензію позивач отримав Заперечення № 40 від 18.08.2010 року, в якій відповідач зазначив, про неможливість задоволення зазначеної претензії через відсутність посилань на норми законодавства та неповноважність автора.
Таким чином, станом на дату подачі позову до суду, заборгованість відповідача перед позивачем складає 77 800,57 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв і їздового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення.
Відповідно до ч.1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Згідно п.5.2. договору, перевізник несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів 1956 року, Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.
Особливими умовами замовлення №5 від 13.01.2010 року, є: правильно розташувати і надійно закріпити вантаж; перевірити правильність вказівок в СМR відносно числа вантажних місць; свої зауваження по стану вантажу письмово вказати в СМR.
Судом встановлено, що графа 18 СМR № 6349788 не містить будь-яких відміток перевізника щодо стану вантажу в тому числі зауважень щодо розміщення та кріплення вантажу, які могли призвести до ушкодження вантажу при його транспортуванні.
Згідно ст. 8 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) 1956 року, при прийнятті вантажу перевізник зобов'язаний перевірити зовнішній стан вантажу і його упаковки. Перевізник зобов'язаний в накладній мотивувати всі можливі їм бути зроблені застереження відносно зовнішнього стану вантажу і його упаковки.
Крім того ст. 9 зазначеної Конвенції встановлено, що накладна, оскільки не доведено противне, слугує доказом умов договору і підтвердженням прийняття вантажу перевізником. При відсутності в накладній мотивованих перевізником застережень, є презумпція, що вантаж і його упаковка були зовнішньо у справному стані в момент прийняття вантажу перевізником і що число вантажних місць, а також їх розмітка і номери відповідали вказівкам у накладній.
Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 року, згідно з якою перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або його пошкодження, які сталися в період часу між прийманням вантажу до перевезення та його здаванням, а також за запізнення доставки.
Статтею 18 Конвенції КДПВ встановлено, що на перевізнику лежить тягар доведення, що втрата вантажу, його пошкодження чи прострочення в доставці викликані обставинами, вказаними в п. 2 ст. 17, а саме: перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його псування чи про строчка з доставкою виникли з вини правомочної за договором особи, в наслідок наказу останнього, не викликано будь-якою виною перевізника, будь-якими дефектами самого вантажу чи обставинами, уникнути які перевізник не міг і наслідки яких не міг передбачити.
Як передбачено ст. 23 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, коли, згідно постановам Конвенції, перевізник зобов'язаний відшкодувати збитки, викликані повною чи частковою втратою вантажу, розмір належної до відшкодування суми визначається на підставі вартості вантажу в місці і в час прийняття його до перевезення.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що СМR № 6349788 не містить будь-яких відміток перевізника щодо стану вантажу та відповідачем не надано будь-яких інших належних і допустимих доказів на підтвердження того, що пошкодження вантажу викликані обставинами, вказаними в п. 2 ст. 17 Конвенції КДПВ, суд приходить до висновку, що вантаж і його упаковка були зовнішньо у справному стані в момент прийняття вантажу перевізником, при завантаженні вантаж було правильно розміщено і надійно закріплено. Отже, суд вважає, що пошкодження вантажу відбулось з вини перевізника в період між прийманням вантажу до перевезення та його видачею одержувачу.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за Договором належним чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки, викликані пошкодженням вантажу. У зв'язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача 77 800,57 грн. збитків, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму витрат понесених ним у зв'язку із оплатою на послуги фахівця у галузі права для підготовки, подачі та представлення інтересів у суді в сумі 12 000,00 грн.
Згідно ст.28 ГПК України, представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордеру адвоката обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.
На підтвердження правовідносин між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 і Юридичною фірмою «ОВ»позивач надав договір № 1 про надання юридичних послуг від 09.09.2010 року, відповідно до якого він доручив повіреному аналіз документів, подачу позовної заяви до господарського суду та представництво інтересів замовника в суді, а повірений бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу.
З положень ст.ст. 1000, 1003 ЦК України вбачається, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Відповідно до ст.ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до припису ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Вирішуючи питання, щодо стягнення з відповідача 12 000,00 грн. як суми сплаченої на послуги фахівця у галузі права для підготовки, подачі та представлення інтересів у суді, господарський суд зазначає, що укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 і Юридичною фірмою «ОВ»договір № 1 про надання юридичних послуг від 09.09.2010 року, за своєю правовою природою є змішаним договором надання послуг і доручення з метою представництва інтересів товариства перед третіми особами в т.ч. і у органах державної влади і не є обов'язковим для відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача витрат на послуги фахівця у галузі права для підготовки, подачі та представлення інтересів у суді в розмірі 12 000,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача зводяться до того, що він як перевізник не несе відповідальність за шкоду вантажу і замовнику з огляду на таке:
Відповідно до ст.134 Статуту автомобільного транспорту автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли: а) вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справним захисним маркуванням, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача.
Відповідно до п. 4 ст. 17 Конвенції КДПВ 1956 р. перевізник звільняється від відповідальності, за умови дотримання пунктів 2 - 5 ст. 18, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: с) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача.
Згідно з п. 2 ст. 18 Конвенції КДПВ 1956 р., якщо перевізник доведе, що при обставинах, що сталися втрата вантажу або його пошкодження можуть бути наслідком одного або декількох особливих ризиках, вказаних в п. 4 ст. 17 , допускається презумпція, що ці ризики відбулися внаслідок цього. В доведення ризику відповідач зазначав, що відповідно до п.2.4. Договору на транспортно-експедиційне обслуговування №19 від 05.10.09 експедитор зобов'язався «вимагати від відправника вантажу провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає проведенню митного контролю, забезпечує перевезення вантажу протягом перевезення, безпечний рух та маневрування транспортного засобу».
Також відповідач зазначав, що водій не мав будь-якої можливості втручатися або впливати на процес завантаження автомобіля, оскільки, в складське приміщення сторонні особи не допускаються. Водій мав подати автомобіль впритул до спеціального рукава, виведеного на рампу, де всі вантажні роботи, а також закріплення вантажу здійснюються працівниками відправника.
Оцінюючи заперечення, суд звертає увагу, що вони спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до особливих умов замовлення №5 від 13.01.10 сторонами узгоджено: правильно розмістити та надійно закріпити вантаж. Перевірити правильність вказівок СМR, стосовно кількості місць. Свої зауваження щодо стану вантажу письмово зазначити у СМR.
Встановлено, що водій здійснював перевезення самостійно без участі експедитора, отже всі зобов'язання перед замовником ніс перевізник.
Виключно недбале ставлення до виконання перевезення перевізником стало причиною неналежної якості послуги з перевезення наслідком чого стало пошкодження вантажу.
За таких обставин вбачається, що відповідач не довів належного виконання послуг міжнародного перевезення та не спростував доводів позивача.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення 77 800,57 грн. суми збитків підлягає задоволенню в повному обсязі, вимога щодо стягнення 12 000,00 грн. витрат на юридичні послуги задоволенню не підлягає.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент.код. НОМЕР_3) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юр.адр. АДРЕСА_2; пошт.адр. АДРЕСА_3, ідент.код НОМЕР_4) 77 800 (сімдесят сім тисяч вісімсот),57 грн. збитків, 778 (сімсот сімдесят вісім),01 грн. державного мита, 204 (двісті чотири),47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата складення 20.05.11