01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.05.2011 № 18/196
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів:
при секретарі:
при секретарі судового засідання - Камінській Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2010 року (підписано 08.12.2010р.)
по справі № 18/196 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Стркутурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м.Київ
до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м.Київ
про стягнення 38 542,22 грн.,
Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” про стягнення з відповідача 34 875,98 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1 244,85 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних в сумі 309,11 грн., пені в сумі 2 112,28грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2010р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 36 120,83 грн., 2112,28 грн. - пені, 309,11 грн. - 3% річних з простроченої суми, 385,42 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2010р. по справі № 18/196 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 65,44 грн. - інфляційних втрат, 867,52 грн. - пені, 126,95 грн. - 3% річних, припинити провадження на суму основного боргу в розмірі 21589,42 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2010р. прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник зазначає, що при розгляді справи місцевий господарський суд не оцінив доводи та розрахунки відповідача про наявність у нього переплати станом на 01.12.2009р. в сумі 13 286,58 грн., а також заперечення відповідача щодо тарифів, на підставі яких позивачем визначалась вартість теплової енергії.
На підставі апеляційної скарги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року, згідно ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 02.03.2011р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.
Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2010 року у справі № 18/196 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством „Київжитлоспецексплуатація” (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 250146.
Згідно п.1.1. договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до договору.
Абонент, відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.2. договору зобов'язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.
Додатком № 4 до Договору (п. п. 2, 4, 5) сторони погодили, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує «Енергопостачальній організації» вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця слідуючого за розрахунковим. Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).
Відповідно до п. 8.1. договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 року
Згідно з п. 8.4 договору Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін
В матеріалах справи відсутні докази припинення договору від 01.10.2000р.
Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором по оплаті спожитої теплової енергії та зазначає, що за період з 01.12.2009р. по 01.05.2010р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2010р. становить 34 875,98 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії.
Відповідач посилається на те, що за період з 01.12.2008р. по лютий 2009р. позивачем були застосовані тарифи, які затверджені Розпорядженнями КМДА від 27.11.2008 року № 1662, № 1663, від 25.12.2008 року № 1780/1, від 05.02.2009 року № 127, № 128, які були скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 року, № 65/2009 від 03.02.2009 року, № 76/2009 від 09.02.2009 року, як такі, що не відповідають законам та Конституції України, а тому, за доводами відповідача, нарахування плати за спожиту теплову енергію протягом грудня 2008 - лютого 2009 років, слід проводити за тарифами згідно розпорядження КМДА № 86 від 31.01.2007р., а відтак у відповідача станом на 30.11.2009р. наявна переплата в сумі 13 286,58 грн., неврахована позивачем при розрахунку позовних вимог.
Договір від 01.10.2000 р. є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими у встановленому порядку (ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів теплової енергії поставленої позивачем відповідачу, а спір виник під час визначення розміру оплат, проведених за спожиту теплову енергію.
Як вбачається з матеріалів справи при визначенні сальдо розрахунків на 01.12.2009р. позивач виходив з того, що за період з грудня 2008р. по листопад 2009р. вартість спожитої відповідачем теплової енергії була ним сплачена. При цьому, вартість поставленої енергії протягом грудня 2008р. - лютого 2009р. позивач визначив на підставі тарифів, встановлених Розпорядженнями КМДА від 27.11.2008 року № 1662, № 1663, від 25.12.2008 року № 1780/1, від 05.02.2009 року № 127, № 128.
В той же час, зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008 року № 65/2009 від 03.02.2009 року, № 76/2009 від 09.02.2009 року, як такі, що суперечать Конституції та Законам України.
Відповідно до вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що у відповідача відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, змушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.
З огляду на зазначене, нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008р. - лютого 2009р., слід проводити за тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007р., відтак вартість поставленої відповідачу протягом грудня 2008р. - лютого 2009р. теплової енергії, згідно із здійсненим судовою колегією розрахунком, становить 10 159,21 грн. Відповідач сплатив за поставлену протягом грудня 2008р. - лютого 2009р. теплову енергію в сумі 23 445,79 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на 30.11.2009р. у відповідача наявна переплата в сумі 13 286,58 грн., яку позивач не врахував при зверненні з позовом у даній справі.
Відповідач звертався до позивача з листом від 09.04.2009 року № 153/1/23-1664 з проханням провести перерахунок нарахувань за теплову енергію спожиту протягом грудня 2008р. - лютого 2009р. по всіх договорах на постачання теплової енергії, проте позивач листом від 28.04.2009 року № 048-05/1-3951 відмовив відповідачу у такому перерахунку.
Посилання позивача на те, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у перод з 01.12.2009р. по 01.05.2010р. та не стосується вирішення питання вартості спожитої енергії за період грудня 2008р. - лютого 2009р., колегією суддів до уваги не беруться з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, вказуючи на споживання теплової енергії за період з 01.12.2009р. по 01.05.2010р. Відтак, в предмет доказування в даній справі входить: 1) вхідне сальдо заборгованості на початок заявленого періоду;2) вартість спожитої теплової енергії за спірний період та 3) вартість оплаченої за спірний період теплової енергії. При цьому, відповідач не заперечує вартість спожитої та вартість оплаченої за заявлений період теплової енергії, а вказує на невірне визначення вхідного сальдо заборгованості відповідача за договром на початок заявленого періоду. Визначення розміру вхідного сальдо на початок заявленого періоду за Договором беззаперечно впливає на розмір заборгованості на кінець заявленого періоду.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом безпідставно не прийняті до уваги доводи відповідача про наявність переплати за спожиту теплову енергію станом на 30.11.2009р.
Таким чином, у урахуванням встановленої судовою колегією переплати відповідача за Договором, що існувала станом на 30.11.2009р. в сумі 13 286,58 грн. та здійсненої відповідачем проплати за період з 01.12.2009р. по 01.05.2010р. в сумі 9203,90 грн. (оплата проведена 01.02.2010р.), у відповідача перед позивачем існує заборгованість за поставлену теплову енергію станом на 01 травня 2010р. в розмірі 21589,41 грн., яка визнана відповідачем у відзиві на позов та в судовому засіданні.
Згідно з п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по оплаті позивачу 21 589,41 грн. основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №250146 від 01.10.2000р. за період з 01.12.2009р. по 01.05.2010р., місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 21 589,41 грн. Щодо решти суми основного боргу, заявленої до стягнення, то в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідачем суду апеляційної інстанції надано угоду № 6 від 30.11.2010р., яка укладена між сторонами, про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, з посиланням на яку відповідач просить припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 21 589,41 грн., оскільки саме на цю суму було припинено виконання зобов'язання за Договором №250146 від 01.10.2000р.
Відповідно до ч.1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Як пояснив відповідач в судовому засіданні, угода №6 від 30.11.2010р. на час винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення сторонами підписана не була, а тому в суд першої інстанції не надавалась.
Відповідно до п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процессуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007р.» частиною першою статті 104 ГПК України, яка визначає вичерпний перелік підстав для скасування або зміни рішення, не передбачено можливості такого скасування (зміни) у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами, яка сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи вищевикладене, оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення господарським судом міста Києва, зазначеної угоди не існувало, тому судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2010р. в частині стягнення з відповідача 21 589,41 грн. основного боргу.
При цьому, судова колегія зазначає, що угода №6 від 30.11.2010р. має бути врахована на стадії виконання судового рішення.
Позивач просить стягнути з відповідача 2112,28 пені за несвоєчасне виконання відповідачем умов договору, 1 244,85 грн. інфляційних та 309,11 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 7 додатку № 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати теплової енергії у період з січня 2010р. по травень 2010р.
Згідно зі здійсненим судовою колегією перерахунком заявленої до стягнення пені, виходячи з встановленого розміру вхідного сальдо станом на початок визначеного позивачем періоду та з урахуванням місячних нарахувань по поточному споживанню теплової енергії, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 867,52 грн.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі здійсненим судовою колегією перерахунком заявлених до стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних, враховуючи обставини наведені при розрахунку пені, розмір інфляційної складової боргу та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить, відповідно, 65,44 грн. та 126,95 грн.
В іншій частині заявлених до стягнення пені, інфляційної складової боргу та 3% річних слід відмовити з вищевикладених підстав.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення від 30.11.2010р. прийняте господарським судом міста Києва з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та підлягає частковому скасуванню. Суд апеляційної інстанції приймає по справі рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2010 року у справі № 18/196 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2010 року у справі № 18/196 скасувати в частині стягнення з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 13 286,56 грн. основного боргу, 1 179,41 грн. інфляційної складової боргу, 1 244,76 грн. пені, 182,16 грн. 3% річних.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська,51-А, ідентифікаційний код 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м. Київ, вул. Мельникова,31, ідентифікаційний код 26187764) 21 589,41 грн. основного боргу, 65,44 грн. інфляційної складової боргу, 867,52 грн. пені, 126,95 грн., 3% річних, 226,49 грн. державного мита та 148,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м. Київ, вул. Мельникова,31, ідентифікаційний код 26187764) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська,51-А, ідентифікаційний код 03366500) 158,93 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 18/196 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді