19.05.2011 року Справа № 5005/1275/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Бахмат Р.М., Чус О.В.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників :
прокурора: не явився
позивача: ОСОБА_1.- предст., дов.№7/11-197 від 22.02.2011 року
відповідача: ОСОБА_2.- предст., дов.№354д/11 від 18.05.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро»(м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р. у справі №5005/1275/2011
за позовом: прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)
до: товариства з обмеженою відповідальністю „Агро” (м. Дніпропетровськ)
про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011р. (підписано 04.04.2011р.) у справі №5005/1275/2011 (суддя Пархоменко Н.В.) задоволений позов прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Агро” (м. Дніпропетровськ) про внесення змін до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 13.09.2005р. шляхом викладення його в наступній редакції: "п. 4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, Законом України „Про плату за землю” та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року №216/8 у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Податковим кодексом України”. З відповідача на користь державного бюджету стягнуто 85 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю «Агро»(м. Дніпропетровськ), не погодившись із рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011 року по справі №5005/1275/2011 та провадження у справі припинити. Скаржник вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 5 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу, ст.7 Закону України „Про оренду землі”. Крім того, скаржник вважає, що суд вирішив спір без участі нового власника нерухомості, чим порушив її права.
Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №96203948). Беручи до уваги, що неявка прокурора не перешкоджає розгляду справи, явка останнього у судове засідання обов'язковою не визнавалася, матеріали справи є достатніми для її розгляду, справа переглядалася без участі прокурора за наявними у справі матеріалами.
Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ) -позивач, відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення суду прийнято без порушення норм матеріального і процесуального права та у відповідності з вимогами чинного законодавства.
За розпорядженням в.о. секретаря судової палати №592 від 18.05.2011 року у зв'язку з відпусткою судді Лотоцької Л.О. справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Бахмат Р.М., Чус О.В.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представників сторін., переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Агро” (орендар) був укладений договір оренди землі, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,0005га, що розташована за адресою вул. Дзержинського, 24 (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:323:0030.
Договір укладено на 15 років (пункт 3.1).
Згідно п.4.1 вказаного договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.
Сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; інших випадках, передбачених законом (п.4.7).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування -з 04.06.2008 року.
В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI) Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.
Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).
З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства», яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).
Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).
Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 02.02.2010 року по справі №32/175-09 та ін.) і Верховний Суд України (постанова від 27.12.2010 року).
При розгляді справи місцевий господарський суд правомірно зазначив, що Законом України від 05.11.2009р. № 1702-У1 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю” внесені зміни та доповнення до ст.ст. 120, 141 ЗК України та ст. 7, 31 Закону України “Про оренду землі”, які містять підстави припинення права на оренду земельної ділянки та підстави припинення договору оренди землі у разі продажу об'єкту нерухомого майна, який знаходиться на орендованій відповідачем земельній ділянці. Але в цьому випадку „автоматичного” припинення договору оренди землі не відбувається, оскільки існує особливий порядок розірвання договорів оренди землі (питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради (п.34 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування”)). Позивач листом від 03.02.2011р. № 7/5 -302 повідомив відповідача про порядок розірвання договорів і станом на день прийняття судового рішення (як і на день перегляду справи в апеляційному порядку) рішення міської ради було відсутнє.
Місцевий господарський суд зробив вірний висновок, що порядок надання земельних ділянок у користування унормований ст. 123 Земельного Кодексу України, яка не містить імперативного обов'язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення про укладання договору оренди землі з особою, яка стала власником об'єктів нерухомості, що на цій земельній ділянці розташовані, поза межами встановленої у кодексі процедури. Крім того (як правильно встановив суд) спірні правовідносини виникли до набрання чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю”, а чинне на момент продажу відповідачем нежитлового приміщення законодавство не містило положень про припинення договору оренди внаслідок зміни власника майна, що розташоване на земельній ділянці.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни, а апеляційна скарга -без задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро»(м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2011 року у справі №5005/1275/2011 залишити без зміни.
Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв
Судді: Р.М.Бахмат
О.В.Чус
(постанова виготовлена у повному обсязі 20.05.2011 року)