19.05.2011 року Справа № 5005/3233/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Бахмат Р.М., Чус О.В.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників :
прокурора: не явився
позивача: ОСОБА_1.- предст., дов. №7/11-197 від 22.02.2011 року
відповідача: не явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Каскад" (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2011р. у справі №5005/3233/2011
за позовом: заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)
до: товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Каскад" (м. Дніпропетровськ)
про: внесення змін до договору оренди землі
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2011р. (підписано 08.04.2011р.) у справі №5005/3233/2011 (суддя Васильєв О.Ю.) з урахуванням заяви прокуратури про уточнення позовних вимог від 23.03.2011р. та уточнень позивача задоволений позов заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Каскад" (м. Дніпропетровськ) про внесення змін до п. 4.1 договору оренди землі від 30.01.2006р. шляхом викладення його в такій редакції: “п.4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.11 р. № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України». З відповідача в доход Державного бюджету стягнуто 85 грн. витрат по сплаті державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Каскад" (м. Дніпропетровськ) - відповідач, не погодившись із рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2011 року по справі №5005/3233/2011 і в позовних вимогах відмовити. Підставою для скасування рішення скаржник вважає, порушення господарським судом норм матеріального права - ст. 58 Конституції України, ст. 632 ЦК України, ст.ст. 21, 23 Закону України «Про оренду землі». Відповідач наполягає на тому, що зобов'язання щодо сплати орендної плати виникли одночасно в момент укладення договору. Оскільки правовідносини виникли у 2006 році на них неможливо поширити дію нового законодавства. Положеннями договору не передбачена можливість автоматичної зміни умов договору в частині розміру орендної плати. Сторона звертає також увагу на те, що позивачем не було надано доказів звернення позивача з пропозицією внесення змін до договору, чим порушена ст. 188 Господарського кодексу України. Скаржник також посилається на порушення норм процесуального права. В порушення ст. 22 ГПК України прокурор при уточненні позовних вимог одночасно змінив предмет і підставу позову, про уточнення ж позивача відповідач дізнався лише під час оголошення рішення по справі. Відповідачем в першій інстанції було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи №5005/4011/2011. Господарським судом в порушення ст. 79 ГПК України безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання.
18.05.2011 року позивач заявив клопотання про зупинення провадження у справі №5005/3233/2011 до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі №2а-4021/11 за позовом ТОВ Фірми „Каскад” до Дніпропетровської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року №216/8. Дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки наявність адміністративного спору між сторонами не унеможливлює прийняття рішення по господарській справі, тому підстави для зупинення провадження у даній справі в порядку ст.79 ГПК України відсутні.
Крім того, відповідач просив відкласти розгляд справи на іншу дату для надання відповідачу можливості забезпечити явку представника. Зазначене клопотання також не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи є достатніми для прийняття судового рішення по справі, а явка представника в судове засідання обов'язковою не визнавалася.
Заступник прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) відзив на апеляційну скаргу не надав і у судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №96205711). Беручи до уваги, що неявка прокурора не перешкоджає вирішенню спора, справа переглядалася без участі прокурора за наявними у справі матеріалами.
Дніпропетровська міська рада (м. Дніпропетровськ) -позивач, відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення суду прийнято на підставі наданих документів, відповідає вимогам законодавства і скасуванню не підлягає.
За розпорядженням в.о. секретаря судової палати №590 від 18.05.2011 року у зв'язку з відпусткою судді постійної колегії Лотоцької Л.О. справа передана для розгляду колегії суддів у справі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Бахмат Р.М. і Чус О.В.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представника позивача і прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що на підставі рішення міської ради від 30.11.2005р. №346/31 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Каскад" (орендар) 30.01.2006 року був укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Гаванська, 4-Л (Самарський район,) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:09:089:0060. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,5136 га (пункти 1.1, 1.3, 2.1 договору).
30.01.2006 року договір був посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2. і зареєстрований в реєстрі за №120. Зареєстрований договір за №040610400386 04.04.2006 року.
Відповідно до п. 3.1. договір укладено на п'ятнадцять років.
Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) в розмірі 1 (%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку (п. 4.1 договору).
Пунктом 4.7. договору сторонами передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів ставки земельного податку; підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування -з 04.06.2008 року.
В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.
Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).
З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства», яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).
Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 30 Закону України «Про оренду землі»та п.п.8.1, 8.2 договору передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (Постанова Верховного Суду України від 06.12.2010 р. по справі № 2-1/10068-2008).
Згідно з п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства” у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за землю та затвердженням нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті до уваги лише у разі скасування такого рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).
Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”
Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає також, що доводи відповідача щодо порушення ст.58 Конституції України та відсутності письмової пропозиції позивача щодо зміни умов договору оренди землі від 08.08.2005р. не можуть бути підставою для відмови в позовних вимогах в силу наступного: за статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Отже, суд не порушував зазначені норми. Крім того, слід враховувати, що зміни до договору вносяться не з моменту його укладення, а на майбутнє і ці зміни повністю відповідають чинному земельному законодавству України.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 02.02.2010 року по справі №32/175-09 та ін.) і Верховний Суд України (постанова від 27.12.2010 року).
У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни, а апеляційна скарга -без задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Каскад" (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2011 року у справі №5005/3233/2011залишити без зміни.
Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв
Судді: Р.М.Бахмат
О.В.Чус
(постанова виготовлена у повному обсязі 20.05.2011 року)