79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.05.11 Справа№ 5015/1359/11
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” (м.Львів)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська парфумерно-косметична фабрика “Едельвейс” (м.Львів)
про:стягнення додаткової плати за скид в міську каналізацію стічних вод з наднормативними забрудненнями.
Суддя :В.М. Пазичев
При секретарі :І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1.-представник, довіреність від 15.09.2010 року
від відповідача:ОСОБА_2.-представник, довіреність від 04.03.2011 року
Ванько С.П. -директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська парфумерно-косметична фабрика “Едельвейс”, наказ №39-К від 30.11.2010 р.
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська парфумерно-косметична фабрика “Едельвейс” (м.Львів) про стягнення додаткової плати за скид в міську каналізацію стічних вод з наднормативними забрудненнями.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.03.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 04.04.2011 року. Ухвалою від 04.04.2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11.04.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 11.04.2011 року розгляд справи відкладено до 15.04.2011 року, у зв'язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 15.04.2011 року розгляд справи відкладено до 19.04.2011 року, для надання доказів по справі. Ухвалою від 19.04.2011 року розгляд справи відкладено до 27.04.2011 року. Ухвалою від 27.04.2011 року розгляд справи відкладено до 06.05.2011 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 06.05.2011 року розгляд справи відкладено до 12.05.2011 року для надання доказів.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.03.2011 року, про оголошення перерви від 04.04.2011 року, про відкладення від 11.04.2011 року, від 15.04.2011 року, від 19.04.2011 року, від 27.04.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
04.04.2011 року за вх.№7751/11 позивач подав пояснення по справі.
05.04.2011 року за вх.№7838/11 позивач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
08.04.2011 року за вх.№8160/11 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
13.04.2011 року за вх.№8537/11 позивач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
13.04.2011 року за вх.№8536/11 позивач подав заяву про задоволення клопотання відповідача
14.04.2011 року за вх.№8724/11 позивач подав заперечення на відзив відповідача.
14.04.2011 року за вх.№8725/11 позивач подав пояснення до розрахунку.
15.04.2011 року за вх.№8776/11 позивач подав клопотання про долучення доказів до справи.
18.04.2011 року за вх.№8940/11 позивач подав пояснення на допущену помилку в тексті позовної заяви.
19.04.2011 року за вх.№9077/11 позивач подав пояснення на клопотання відповідача від 04.04.2011 року.
26.04.2011 року за вх.№9391/11 позивач подав пояснення по справі.
06.05.2011 року за вх.№10196/11 позивач подав клопотання по справі.
06.05.2011 року за вх.№10214/11 позивач подав клопотання про винесення рішення на підставі наявних в матеріалах справи документів.
06.05.2011 року за вх.№10195/11 позивач подав пояснення по справі.
06.05.2011 року позивач в судовому засіданні подав клопотання про перенесення розгляду справи.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.03.2011 року, про оголошення перерви від 04.04.2011 року, про відкладення від 11.04.2011 року, від 15.04.2011 року, від 19.04.2011 року, від 27.04.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.
04.04.2011 року за вх.№7744/11 відповідач подав клопотання, згідно якого просить суд зобов'язати позивача представити документи, які підтверджують проведення органами Держстандарту України повірки засобів вимірювань, якими здійснювався аналіз стічних вод (результат вимірювань №303 від 25.08.2010 року -02.09.2010 року) та їх реєстрацію у водоканалі.
11.04.2011 року за вх.№8185/11 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
21.04.2011 року за вх.№9244/11 відповідач подав клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.
21.04.2011 року за вх.№9243/11 відповідач подав пояснення по справі та клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання.
11.05.2011 року за вх.№10543/11 відповідач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 12.05.2011 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Позивач у позовній зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська парфумерно-косметична фабрика Едельвейс» (надалі - відповідач) користується послугами Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" (надалі - позивач) з водовідведення на підставі договору про подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізаційної мережі № 300097 від 11.07.2006 року (далі Договір). Відповідно до пункту 2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 року (надалі -Державні Правила), підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги місцевих Правил та договору на послуги водовідведення, дотримуватись встановлених Водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках Підприємства, оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників якості. Позивач стверджує, що на момент виявлення порушення відповідач перебував у Переліку Підприємств за № 597, для яких встановлюється ліміт скиду забруднювальних речовин у міську каналізацію. Також, позивач зазначає, що, згідно з Переліком, який затверджений Управлінням міського інженерного господарства Львівського міськвиконкому, відповідач погодив Проект Ліміту та одержав Дозвіл на скид стічних вод, а також відповідачу було доведено Ліміт № 293 на скид забруднювальних речовин в систему міської каналізації.
Позивач стверджує, що відповідач не виконав вимог нормативно-правових актів та Договору оскільки, на підставі результату вимірювань відібраної проби стічних вод № 303 від 02.09.2010 року, позивачем встановлено, що скинута відповідачем стічна вода містить забруднення (Залізо, Аміак, БСК5, Завислі речовини), що перевищують відповідні допустимі концентрації (надалі - ДК).
Позивач зазначає, що, відповідно до норм чинного законодавства України, він зобов'язаний нарахувати додаткову плату за водовідведення обчислену за підвищеним коефіцієнтом кратності, а відповідач - її сплатити. Таким чином, позивач виставив відповідачу розрахунок № 3688/36 від 10.09.2010 року, сума додаткової плати становить 7206,98 грн., в тому числі 20 відсотків плати за скид понаднормативних забруднень на суму 1242,58 грн., які, як зазначає позивач, перераховуються до міського фонду охорони навколишнього природного середовища.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не визнає позовні вимоги, оскільки, на його думку, відбір води здійснювався без спуску працівника позивача у колодязь, а вода відбиралась не з стічного жолоба, а з відстійної ями, в якій є мул та інші забруднення.
Відповідач стверджує, що, згідно з протоколом № 03-7-1 аналізу стічної води від 30.06-06.07.2010 року, проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «РІАЛ ПЛЮС», всі показники якості води не перевищують нормативи.
Відповідач зазначає, що при проведенні вимірювань на випусках стічних вод підприємств, засоби вимірювань повинні бути повірені органами Держстандарту України та зареєстровані у Водоканалі, а тому, на думку відповідача, належні докази проведення повірки у органах Держстандарту України засобів вимірювань, якими здійснювався аналіз стічних вод та їх реєстрація у водоканалі, мають бути представлені суду.
На думку відповідача, сторони не погодили істотні умови договору на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод до каналізаційної мережі, а саме - допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, в зв'язку з чим, відповідач вважає, що договір № 300097 від 11.07.2006 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська парфумерно-косметична фабрика «Едельвейс»є неукладеним.
Також, відповідач вважає, що представлене позивачем Свідоцтво про атестацію № 34 про те, що хіміко-бактеріологічна лабораторія по контролю за якістю очистки стічних вод на каналізаційних спорудах Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»відповідає критеріям атестації і атестована на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, видане 16.06.2009 року, не є належним доказом проведення повірки засобів вимірювань у органах Держспоживстандарту, оскільки, на думку відповідача, повірка здійснюється посадовими особами територіальних органів і метрологічних центрів - державними повірниками, атестованими у порядку, встановленому нормативно-правовим актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології, а Свідоцтво про атестацію № 34 видане Товариством з обмеженою відповідальністю «Рудмаг», яке не є територіальним органом Держспоживстандарту України.
Окрім того, відповідач зазначив, що, на його думку, Ліміт № 293 не може вважатись додатком до договору № 300097 від 11.07.2006 року, оскільки цей ліміт погоджений 12.02.2004 року, i в Договорі в якості додатку не зазначений.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного :
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В ході судового розгляду справи було встановлено, що 11.07.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 300097 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізаційної мережі (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору, відповідач користується послугами позивача на умовах, які визначені цим Договором та чинним законодавством України, зокрема: Законом України «Про питну воду і питне водопостачання», «Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України», «Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання та водовідведення», «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст та селищ України», «Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова».
Згідно з п. 1.6 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України 19.02.2002 року № 37 (надалі - Державні правила), Місцеві Правила приймання затверджують виконавчі органи місцевих рад. Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.
Згідно п. 2.4 Державних Правил, підприємства зобов'язані: виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги, дотримуватись встановлених Водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках Підприємства, оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Держбуду України 19.02.2002 року № 37 (надалі - Інструкція), підприємства повинні при недотриманні вимог договору та місцевих Правил приймання сплатити водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень.
Згідно п. 5.1 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.9.2002 року №292 (надалі - Місцеві правила), скидання стічних вод підприємствами з перевищенням допустимої концентрації заборонено.
Згідно п. 2.6. Місцевих правил, встановлення абонентам режиму та нормативів скидання забруднювальних речовин у міську каналізацію, формулювання висновку щодо відповідності фактичних показників якості стічних вод допустимим, а також виконання розрахунку входять виключно до компетенції Львівводоканалу.
Відповідно до п. 2.2.7. Договору, абонент зобов'язується не перевищувати встановлені ліміти водоспоживання і водовідведення та допустимі концентрації забруднювальних речовин в контрольних колодязях на каналізаційних випусках Абонента.
Відповідно до п. 3.6 Договору, скидання Абонентом стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій на його каналізаційному випуску оплачується з відповідним підвищеним коефіцієнтом, визначення допустимих концентрацій і нарахування додаткової плати за послуги водовідведення проводиться Львівводоканалом, відповідно до Правил приймання.
25.08.2010 року позивачем було складено Акт № 3698 про відбір контрольної вибіркової проби стічних вод для проведення головного і контрольного хімічних аналізів. За результатами проведення хімічного аналізу був складений результат вимірювань №303 від 02.09.2010 року, відповідно до якого, було встановлено, що скинута відповідачем стічна вода містить забруднення (Залізо, Аміак, БСК5, Завислі речовини), що перевищують відповідні допустимі концентрації.
Позивач зазначає, що, відповідно до норм чинного законодавства України, зобов'язаний нарахувати додаткову плату за водовідведення, обчислену за підвищеним коефіцієнтом кратності, а відповідач - її сплатити. Таким чином, позивач виставив відповідачу розрахунок № 3688/36 від 10.09.2010 року, згідно якого, сума додаткової плати за скид стічних з порушенням вимог Правил щодо їх складу і властивостей становить 7206,98 грн.
Згідно п. 3.5.10. Місцевих правил, підприємства зобов'язані не допускати накопичення забруднювальних речовин в контрольному колодязі підприємства. Здійснювати необхідні заходи для запобігання потрапляння в контрольний колодязь підприємства випадкових забруднень.
Згідно п. 7.1.6. Місцевих правил, контрольні колодязі підприємств споруджуються та обладнуються підприємствами.
Відповідно п. 7.2.17. Місцевих правил, контрольний аналіз проводиться підприємством.
Відповідно до п. 7.2.22. Місцевих правил, при відсутності результатів контрольного аналізу, незгоді абонента з порядком здійснення арбітражного аналізу чи з порядком застосування його результатів -всі розрахунки виконуються відповідно до результату головного аналізу.
Відповідач стверджує, що позивачем були допущені порушення при відборі проб стічних вод та проведенні аналізу з контрольного колодязя КК-1, однак, згідно зі складеним позивачем Актом від 25.08.2010 року № 3698 (надалі - Акт), відповідач був присутній при складанні даного Акту, що підтверджується підписом відповідача. Не зважаючи на вимогу суду, відповідач не представив належні та допустимі докази того, що при складанні даного Акту він подав зауваження щодо правильності проведення перевірки чи до правомірності дій працівників позивача. Відповідно, оскільки відповідач підписав Акт без відповідних зауважень до дій працівників позивача, відповідач визнав, що дії працівників позивача були правомірними і відповідають нормам чинного законодавства України і умовам Договору.
Щодо твердження відповідача про те, що працівник позивача порушив правила відбору проб, оскільки, на думку відповідача, відбір води здійснювався без спуску працівника позивача у колодязь, вода відбиралась не з стічного жолоба, а з відстійної ями, в якій є мул та інші забруднення, таке твердження відповідача також не може братися до уваги, оскільки, відповідач був присутній при відбиранні проб, що підтверджує його підпис на Акті. Доказів, які б підтверджували те, що відповідач подавав зауваження щодо правильності виконання процедури і способу відбору води працівниками позивача, незважаючи на вимогу суду, не надав. Крім того, в ході судового розгляду справи, представник відповідача визнав, що він фактично уникнув участі у проведені відбору проб води, оскільки був зайнятий іншими питаннями виробництва і не мав будь-яких застережень щодо дій представників позивача, якими проводився відбір проб води.
Окрім того, відповідно до п. 7.2.17. Місцевих правил, відповідач мав право провести контрольний аналіз, однак, доказів того, що, у відповідності до п. 7.2.17. Місцевих правил, відповідачем було проведено контрольний аналіз частини проби, отриманої ним від позивача, суду надано не було. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що такий аналіз проби, частину якої отримано відповідачем при проведенні контрольного відбору, не проводився. Пояснення щодо наявності причин, що перешкоджають або унеможливлюють проведення такого аналізу, незважаючи на вимогу суду, відповідачем не надано.
Згідно п. 7.3.1. Місцевих правил, систематичний відбір проб -це відбір разових проб, який проводиться підприємством.
Згідно з п. 2.6. Місцевих правил, встановлення Абонентам режиму та нормативів скидання забруднювальних речовин у міську каналізацію, формулювання висновку щодо відповідності фактичних показників якості стічних вод допустимим, а також виконання розрахунку входять виключно до компетенції Водоканалу.
Відповідач, стверджує, що на його замовлення Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Плюс»провело аналіз стічних вод відповідача і такий аналіз, як стверджує відповідач спростовує результати головного аналізу № 303 від 02.09.2010 року контрольної проби відібраної позивачем 25.08.2010 року о 12 год. 20 хв. Однак, відповідно до п. 2.6. Місцевих правил, формулювання висновку щодо відповідності фактичних показників якості стічних вод допустимим, а також виконання розрахунку входить виключно до компетенції Водоканалу. Таким чином, проби, які були відібрані ТзОВ «Реал Плюс»і результати аналізів проведені на підставі цих проб, стосуються систематичного відбору проб, що відповідає п.7.6. Місцевих правил. Отже, вони не можуть вплинути на висновок, що зроблений на підставі відбору контрольних вибіркових проб стічних вод відповідача та його аналізу.
Згідно п. 4.2.2.4 Місцевих правил та згідно п. 3.6 Договору, визначення допустимих концентрацій і нарахування додаткової плати за послуги водовідведення проводиться Водоканалом відповідно до Правил.
Згідно п. 1.1 Договору, правила приймання стічних підприємств у систему міської каналізації Львова визначені, як Правила приймання.
Відповідач, посилаючись на п. 6.3 Державних Правил, стверджує, що в самому тексті Договору повинні вказуватись допустимі концентрації забруднювальних речовин у стічних водах, що скидаються підприємством до міської каналізації, що на думку відповідача є підставою для визнання Договору таким, що неукладений, оскільки, як зазначає відповідач, допустима концентрація є істотною умовою Договору. Однак, в п. 6.3 Державних Правил, про те, що в тексті Договору повинні вказуватись допустимі концентрації забруднювальних речовин у стічних водах, що скидаються підприємством до міської каналізації, не йдеться. Цей пункт визначає істотні умови договору на скид (приймання) стічних вод підприємств у систему каналізації в т.ч. допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, що скидаються підприємством. Місцеві правила, внесення допустимих концентрацій в текст укладених між ЛМКП «Львівводоканал» і підприємствами Львова Договорами на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, не передбачають.
Отже, при укладенні Договору сторони дійшли згоди з усіх істотних умов в т.ч. і про те, що допустимі концентрації (ДК) забруднювальних речовин визначаються Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова. Окрім того, допустимі концентрації (ДК) забруднювальних речовин в стічних водах відповідача вказані у Ліміті № 293, який відповідає взірцевій формі вказаній в Додатку 10.5 Місцевих Правил. Ліміт № 293 від 20.02.2004 року був Доведений відповідачу згідно з Місцевими правилами позивачем.
Згідно ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно ч.3 ст. 181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ч.1 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
В ході судового розгляду справи було встановлено, що договір № 300097 від 11.07.2006 року підписаний сторонами, а підписи скріплені печатками сторін, що відповідає вимогам ч.1 ст. 181 ГК України. Відповідач стверджує, що Договір є неукладеним, однак не надав суду належних та допустимих доказів того, що, у відповідності до ч. 3 ст. 181 ГК України, до підписання Договору надсилав позивачу протокол розбіжностей щодо умов Договору. З матеріалів справи вбачається, що Договір був підписаний без будь-яких зауважень зі сторони відповідача. Окрім того, відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, подавав заяву позивачу щодо узгодження питання допустимих концентрацій забруднювальних речовин. Таким чином, враховуючи умови Договору та на підставі норм чинного законодавства України, немає правових підстав вважати договір № 300097 від 11.07.2006 року таким, що не є укладеним. Окрім того, не зважаючи на вимогу суду, відповідачем не представлено належних та допустимих доказів того, що Договір визнаний неукладеним, відповідно до норм чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Також, суд зазначає, що Договір не містить умови про те, що можлива одностороння відмова від договору, а згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Окрім того, відповідач не надав суду належні та допустимі докази того, що в порядку визначеному ч.2 ст. 188 ГК України, він надсилав пропозицію позивачу про розірвання Договору, зміну його умов тощо.
Згідно п. 4.6.3. Місцевих правил, для отримання Дозволу на скид Підприємство подає лист, згідно з додатком 10.11. Лист про дозвіл на наступний період подається до 1 листопада поточного року. Якщо Підприємство у встановлені терміни не звернулось у Водоканал щодо надання Дозволу на скид - Дозвіл на скид втрачає чинність згідно з п. 4.6.5.2.1.
Згідно п. 4.6.5. Місцевих правил, дозвіл на скид діє такий проміжок часу:
п. 4.6.5.1: Набирає чинність:
п. 4.6.5.1.1: За умови надання Дозволу на наступний рік - з 1 січня наступного року.
п. 4.6.5.1.2: За умови надання Дозволу на поточний рік - з 1-го числа місяця,
вказаного в Дозволі,
п. 4.6.5.2.: Втрачає чинність:
п. 4.6.5.21: О 24:00, 31 грудня, року, на який дозвіл було надано,
п. 4.6.6: Плата за скидання стічних вод без Дозволу встановлюється в
п'ятикратному розмірі тарифу (п. 9.4.2.1).
Згідно п. 9.4.2. Місцевих правил, весь об'єм стічних вод (за Розрахунковий період) Водоканал розглядає як такий, що перевищує ліміт об'єму стічних вод, і плата за їх скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі основного тарифу (Кк = 4) за умови: (п. 9.4.2.1): Відсутності у Абонента Дозволу на скид чи закінченні строку його дії. Відповідач також стверджує, що на момент відбору проб 25.08.2010 року дозвіл на скид у нього був, однак, не зважаючи на вимогу суду відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що він відповідно до п. 4.6.3., п. 4.6.5. Місцевих правил, звертався до позивача з листом для надання дозволу на скид стічних вод в міську каналізацію, як це передбачено додатком 10.11 Місцевих Правил. Таким чином, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що на момент відбору проб, згідно Акту відбору № 3698 від 25.08.2010 року, у нього був дозвіл на скид стічних вод в міську каналізацію.
Згідно п.7.7. Державних правил, при проведенні вимірювань на випусках стічних вод Підприємств засоби вимірювань повинні бути повірені органами Держстандарту України та зареєстровані у Водоканалі.
Згідно п. 7.2.14. Місцевих правил, після відбору Проба для головного аналізу передається контролюючою службою в хімічну лабораторію. Якщо проби відібрано Водоканалом -головний аналіз проводить лабораторія Водоканалу.
16.05.2009 року Хіміко-бактеріологічна лабораторія ЛМКП «Львівводоканал»по контролю за якістю очистки стічних вод на каналізаційних спорудах ЛМКП «Львівводоканал»(надалі Лабораторія), отримала свідоцтво про атестацію № 34 (надалі Свідоцтво), яке засвідчує, що вона відповідає критеріям атестації і атестована на проведення вимірювань у сфері поширення Державного метрологічного нагляду.
Дане свідоцтво видане Лабораторії відповідно до «Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі», затверджених Наказом Державного комітету України з питань технологічного регулювання та споживчої політики №71 від 29.03.2005 року (надалі Правила). Згідно з п. 1.1. Правил: «Правила реалізують положення статей 21-25, 28, 37 і 38 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
Згідно з розділом 2 Правил:
- свідоцтво про уповноваження (атестацію) - це документ, який засвідчує, що уповноважена (атестована) організація (чи її окремий підрозділ) відповідає критеріям уповноваження (атестації) і є правочинною виконувати конкретний вид метрологічних робіт.
- критеріями уповноваження (атестації) - є сукупність вимог, яким має відповідати заявник для того, щоб бути уповноваженим (атестованим).
Таким чином, Свідоцтво про атестацію № 34 видано Хіміко-бактеріологічній лабораторії ЛМКП «Львівводоканал»відповідно до чинного законодавства України та на підставі нормативно-правових актів, що регулюють дане питання.
Відповідач стверджував про відсутність повірки засобів вимірювання випускних стічних вод у відповідності до п.7.7. Державних правил. Однак, 07.11.2006 року Головна організація метрологічної служби житлово-комунального господарства - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рудмаг»(надалі ТОВ «Рудмаг»), отримала свідоцтво про атестацію № ГОМС - 50.002 - 06 (надалі Свідоцтво ), яке засвідчує, що вона відповідає критеріям атестації до головної організації метрологічної служби, згідно з вимогами «Порядку проведення атестації головних та базових організацій метрологічних служб центральних органів виконавчої влади», відповідно до Наказу Держспоживстандарту України від 29.062005 року №155. Дане свідоцтво видане ТОВ «Рудмаг»Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Згідно Додатку до Свідоцтва, що є його невід'ємною частиною, вказані повноваження ТОВ «Рудмаг», щодо організації і проведення в установленому порядку атестації вимірювальних та калібрувальних лабораторій.
Таким чином, атестація Хіміко-бактеріологічної лабораторії по контролю за якістю очистки стічних вод на каналізаційних спорудах ЛМКП «Львівводоканал»(надалі Лабораторія) проведена повноваженою на це чинним законодавством України організацією.
Свідоцтво про атестацію № 34, видане Лабораторії повноваженим на це Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, відповідно до «Правил уповноваження та атестації у державній метрологічній системі», затверджених Наказом Державного комітету України з питань технологічного регулювання та споживчої політики № 71 від 29.03.2005 року, які реалізують положення статей 21-25, 28, 37 і 38 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
Отже, свідоцтво про атестацію № ГОМС - 50.002 - 06 ТОВ «Рудмаг» і Свідоцтво про атестацію № 34 Лабораторії видані відповідно до чинного законодавства України уповноваженими на це органами та на підставі нормативно-правових актів, що регулюють дане питання. Докази про невизнання даних свідоцтв у порядку передбаченому чинним законодавством України суду не надавалися.
Згідно п. п. 7.2.14 Місцевих правил, після відбору проба для головного аналізу передається контролюючою службою в хімічну лабораторію. Якщо проби відібрані Водоканалом -головний аналіз проводить хімічна лабораторія Водоканалу.
Відповідач стверджував про те, що він бере під сумнів аналіз стічних вод за результатом вимірювання №303, оскільки, на його думку, засоби вимірювання, якими було проведено даний аналіз не були повірені у відповідності до чинного законодавства України. Однак, аналіз стічних вод за результатом вимірювання №303, початок вимірювання 25.08.2010 року, дата оформлення аналізу 02.09.2010 року, здійснені безпосередньо в приміщенні Лабораторії, що відповідає п. п. 7.2.14 Місцевих правил, а легітимність Лабораторії підтверджена свідоцтвом про атестацію №34.
Також, позивачем до матеріалів справи було долучено копії свідоцтва про повірку засобів вимірювальної техніки, виданих Львівським науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації, на : фотоелектрокалориметр КФК-2 зав. № 8414349; фотоелектрокалориметр КФК-2 зав. № 8412052; фотоелектрокалориметр КФК-2 зав. № 8414132; гирі загального призначення Г-2-210 зав. № 817; гирі загального призначення Г-2-210 зав. № 557; вага загального призначення ВЛР-200 зав № 73; вагу загального призначення ВЛА-200 зав № 484. Оскільки, легітимність Лабораторії підтверджена свідоцтвом про атестацію №34, повірка засобів вимірювальної техніки підтверджується відповідними свідоцтвами про повірку, доказів невідповідності лабораторії чи засобів вимірювальної техніки вимогам чинного законодавства Україні суду не представлені, тому, слід вважати результати проведення аналізу стічних вод за результатом вимірювання №303 такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.
Разом з тим, в судовому засіданні 12.05.2011 року відповідач звернув увагу суду на те, що в даних свідоцтвах про повірку засобів вимірювальної техніки, належні завірені копії яких надано позивачем в цьому судовому засіданні, мають місце виправлення, що ставить під сумнів можливе використання їх в якості доказів. Однак, у свідоцтвах про повірку робочого засобу вимірювальної техніки зазначено, що вищезгадані засоби вимірювальної техніки мають похибку в межах 1%, а при проведенні головного аналізу проби стічних вод відповідача встановлено перевищення допустимих норм якісних показників стічних вод: аміаку -в 1,5 раза, ГоСК5 - в 3,2 раза, завислих речовин -в 3,8 раза, заліза -9,6 раза.
Тому, думка відповідача про те, що похибка точності приладів, що були використані при проведенні головного аналізу проб стічних вод відповідача могла суттєво вплинути на результати його проведення, не може бути взято до уваги при прийнятті судового рішення, оскільки, похибки точності таких приладів не співрозміріні з розміром перевищення допустимих норм забруднюючих речовин в стічних водах відповідача.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, в судовому засіданні визнав позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов не визнав і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” (м.Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська парфумерно-косметична фабрика “Едельвейс” (м.Львів) про стягнення додаткової плати за скид в міську каналізацію стічних вод з наднормативними забрудненнями. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №2377 від 09.03.2011 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №2375 від 09.03.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська парфумерно-косметична фабрика “Едельвейс” (79016, м.Львів, вул.Шведська,3; код ЄДРПОУ 00333894, р/р 260030169195 у ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” (79017, м.Львів, вул.Зелена,64; р/р 2600900023515 в ВАТ “Укрексімбанк” м.Львова, МФО 325718, код ЄДРПОУ 03348471; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) -5 964 (поять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 40 коп. додаткової плати за перевищення норм якісних показників стічних вод, 102 (сто дві) грн. 00 коп. -сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська парфумерно-косметична фабрика “Едельвейс” (79016, м.Львів, вул. Шведська,3; код ЄДРПОУ 00333894, р/р 260030169195 у ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) в дохід міського бюджету м.Львова (фонд охорони навколишнього природного середовища, м.Львів, пл.Ринок,1, р/р 33110331700002 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 23949066) нарахування у розмірі 1 242 (одна тисяча двісті сорок дві) грн. 58 коп. за скид понаднормативних забруднень.
4. Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя