17.04.2008 року Справа № 27/53-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.
при секретарі: Геворгян Е.М.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.35);
відповідача -Шаніна Ірина Володимирівна, дов. № 5302/4 від 03.01.2007р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2008 року
у справі № 27/53-08
за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг
до відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат», м.Кривий Ріг
про стягнення 120 182 грн. 40 коп.
За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2008р. (суддя Татарчук В.О.) по справі № 27/53-08 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг до відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат», м.Кривий Ріг (далі -ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат») про стягнення 120 182 грн. 40 коп. в задоволенні позову було відмовлено.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано відсутністю правових підстав для звернення до відповідача з регресними вимогами про стягнення заборгованості по страхових виплатах, оскільки нормами діючого Цивільного кодексу України не передбачено стягнення страхових платежів з установ, підприємств, організацій, так як правовідносини сторін врегульовані нормами спеціального закону -Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV від 23.09.1999р.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку позивач по справі -Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, м.Кривий Ріг, оскаржує рішення на предмет його невідповідності нормам матеріального та процесуального права, посилається на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:
- господарським судом безпідставно не застосовано до спірних відносин ст.ст.225, 228 Господарського кодексу України; ст..29 Закону України № 1105-ХІV, оскільки відшкодування страхових виплат, які стались з вини підприємства не передбачено законодавством, що підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003р. (в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6);
- господарським судом порушено вимоги ст..8 ЦПК України щодо застосування аналогії закону;
- господарським судом неправомірно не задоволено позов, оскільки Фондом були понесені збитки, які стались внаслідок помилок, допущених підприємством відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач -ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат» м.Кривий Ріг, проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення, вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 07.04.2005р. було стягнуто з Відділення Фонду на користь Тибукової Н.П. заборгованість по щомісячних страхових платежах за період з 04.03.2005р. у розмірі 120 182, 40 грн. (а.с.3-5). Рішення набрало законної сили, що визнається обома сторонами, не спростовується будь-якими доказами.
Відділенням Фонду була сплачена вказана сума, згідно з платіжним дорученням № 575 від 23.06.2005р., що підтверджується відмітками про виконання вказаного судового рішення у виконавчому листі від 07.04.2005р. (а.с.6).
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач обґрунтовував позовні вимоги в якості норм матеріального права ст.ст.21, 29, 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст.225, 228 Господарського кодексу України, ст.ст.1172, 1191 ЦК України (а.с.2). Будь-які заяви позивача відповідно до ст..22 ГПК України щодо зміни, уточнення позовних вимог відсутні в матеріалах справи, не надавались до господарського суду Дніпропетровської області.
Отже, причиною спору по цій справі є вимога Відділення щодо відшкодування його витрат відповідачем, які виникли внаслідок здійснення Відділенням страхових виплат застрахованій особі згідно з чинним законодавством.
Вищевказаним судовим рішенням суду загальної юрисдикції стягнуто з Відділення 120182, 40 грн. недоплати за страхові виплати за період з 04.03.2005р., яка виникла внаслідок неправильного визначення розміру страхового відшкодування.
Відповідач, як роботодавець, по відношенню до працівників є страхувальником із загальнодержавного обов'язкового соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання і є платником відповідних страхових внесків, що не спростовується жодною із сторін (а.с.20, 21).
Відповідач протягом 2001-2007 років перераховував Відділенню страхові внески у визначеному ним розмірі (а.с.17). Вищезазначений розмір страхових внесків ніяким чином позивачем не оспорюється, докази протилежного відсутні в матеріалах справи, не надавались відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України судам обох інстанцій при розгляді справи. Розрахунок суми страхового відшкодування за судовим рішенням від 07.04.2005р. Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу ніяким чином не впливає на розмір страхових внесків відповідача.
Спірні правовідносини регулюються спеціальним Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-ХІV від 23.09.1999р., який набрав чинності з 01.04.2001р. (далі - Закон). Згідно ст. 4 Закону , законодавство про страхування від нещасного випадку складається з “Основ законодавства України про державне соціальне страхування», Кодексу законів про працю України, Закону України “Про охорону праці» та інших нормативно-правових актів.
За приписами Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страхування від нещасного випадку здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Фонд соціального страхування є єдиним органом, який у межах наданих йому повноважень, здійснює керівництво та управління обов'язковим державним соціальним страхуванням.
Відповідно до частини 1 статті 21вказаного Закону, в разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний, у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті.
Згідно зі ст. 25 Закону усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду. Вказані кошті не включаються до складу державного бюджету і використовуються виключно за їх призначенням.
Згідно з частиною 2 статті 46 Закону одним із джерел фінансування Фонду від нещасних випадків є внески роботодавців.
Розмір страхового внеску для кожного підприємства розраховується Фондом у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Крім того, розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство. Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до “Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1423 від 13.09.00р. Визначаючи розмір страхового внеску, Фонд розраховує його таким чином, щоб сума страхових внесків страхувальників до Фонду, забезпечувала покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку (ч. 2 ст. 47 Закону).
На виконання вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідачем здійснювалося перерахування внесків Фонду у розмірах, встановлених Фондом згідно його повідомлень.
Отже, відповідачем був виконаний законодавчо встановлений обов'язок щодо сплати внесків, що не оспорюється позивачем.
Сплачені за судовим рішенням від 07.04.2005р. грошові кошти, на підставі перерахунку страхових виплат внаслідок помилки роботодавця, не є для Фонду шкодою або збитками, як він зазначає у позовній заяві, а є помилкою відповідача у сумі відшкодування потерпілому шкоди і вона не вплинула на загальну суму внеску цього підприємства до Фонду.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що страхові виплати здійснюються Фондом за рахунок внесків роботодавців, а Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачає права Фонду на звернення до роботодавця з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових внесків, господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, рішення господарського суду відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2008р. по справі № 27/53-08 -залишити без змін; а апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області -залишити без задоволення.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді О.В. Джихур
О.М.Лисенко