Справа № 22ц-1109/11р.
Копія
15 березня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Баса О.Г.,
суддів: Карпусь С.А., Гринчука Р.С.,
при секретарі: Дубовій М.А.,
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання не чинити перешкоди у заїзді (виїзді) до власної садиби АДРЕСА_1, зобов'язання демонтувати безпідставно встановлені ворота, утримувати собаку згідно з встановленими правилами утримання та вигулу собак, відшкодування моральної шкоди, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2010 року, -
встановила:
В жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому та іншим громадянам перешкод у користуванні заїздом до його господарства по АДРЕСА_1, демонтувати встановлені ворота, утримувати належу йому собаку у відповідності до встановлених правил та стягнути на його користь 4000 грн. моральної шкоди.
В січні 2008 року ОСОБА_2 подав в суд зустрічний позов, в якому просив скасувати рішення Олешинської сільської ради №8 від 23 березня 2004 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га в АДРЕСА_1, визнати незаконним Державний акт на право приватної власності на цю ділянку, виданий 25 червня 2007 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 серпня 2008 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод в користування заїздом до АДРЕСА_1, демонтувати встановлені на заїзді ворота, дотримуватися правил утримання та вигулу собак. В решті позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2008 року було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 серпня 2008 року змінено. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Олешинської сільської ради про визнання незаконним рішення ради в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки та Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку задоволено частково. Визнано недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,25 га від 25 червня 2007 року, виданий на ім'я ОСОБА_1 В решті рішення залишено без змін.
Ухвалою Верхового Суду України від 9 червня 2010 року було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 серпня 2008 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2008 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Олешинської сільської ради, управління Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області було залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у заїзді (виїзді) до власної садиби АДРЕСА_1, демонтувати безпідставно встановлені ворота, утримувати належну йому собаку згідно з встановленими правилами утримання та вигулу собак. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8,50 грн. судового збору та 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане заочне рішення та постановити нове рішення, яким в позові відмовити в зв'язку з порушенням судом норм процесуального закону, однобічністю судового розгляду, неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Так, зокрема, судом не було взято до уваги обставини, зазначені в ухвалі Верховного Суду України від 09.06.10. щодо усунення розбіжностей, які містяться в ситуаційному та кадастровому планах земельних ділянок обох сторін, не призначено судової землевпорядної експертизи. Зобов'язавши утримувати належним чином собаку, суд не врахував, що на час постановлення судового рішення собаку було вбито. Ворота, які суд зобов'язав знести, ведуть до його домогосподарства і не перешкоджають ОСОБА_1 у проїзді до власного домоволодіння. Докази щодо вчинення ним перешкод ОСОБА_1 у проїзді до його домогосподарства відсутні.
В суді ОСОБА_2 апеляцію підтримав.
ОСОБА_1 в суді проти задоволення апеляційної скарги заперечував пояснивши, що оскаржуване рішення є законним і справедливим.
Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 суд вважав доведеними обставини щодо вчинення ОСОБА_2 умисних дій по перешкоджанню заїзду та виїзду на його земельну ділянку, неправомірного встановлення воріт та утримання собаки.
Однак такі висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинами справи.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками суміжних земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 та 2. Відповідно до Державних актів на право власності на земельні ділянки, кожна зі сторін є власником земельної ділянки площею 0,25 га. Шляхом експертного дослідження було встановлено, що фактично ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 0,27958 га, а ОСОБА_2 -0,27 га.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечувалися сторонами.
Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наявні в матеріалах справи дані вказують на те, що в зв'язку з нечіткістю та неповнотою план-схем земельних ділянок обох сторін, наявністю розбіжностей, які містяться в ситуаційному та кадастровому планах цих земельних ділянок, конкретно визначити межі та конфігурацію земельних ділянок, які використовуються як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 понад розміри, зазначені в державних актах про право власності на земельні ділянки не є можливим.
Це підтверджується листом управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області від 29.10.07., актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27 листопада 2007 року, висновками судової будівельно-технічної експертизи №2 від 14.08.2008 року, порівняльним планом існуючого використання земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та державного акту. При цьому, як вбачається з вказаного плану, частина земельної ділянки, яка перебуває поза межами, встановленими у державному акті про право власності на земельну ділянку, виданому на ім'я ОСОБА_1, знаходиться з іншої сторони, тобто в протилежній від проїзду по провул. Шестакова.
Крім наведених доказів, вказані обставини підтверджені також ухвалою Верхового Суду України від 9 червня 2010 року.
Посилання судом на докази, які на його думку свідчать про вчинення ОСОБА_2 перешкод у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 не можна вважати належними доказами, оскільки вони не конкретизують, якою саме частиною земель загального користування незаконно користується ОСОБА_2, в зв'язку з чим фактично неможливо встановити наявність порушення прав власника суміжної земельної ділянки -ОСОБА_1
Встановлені обставини свідчать, що висновки суду не ґрунтуються на доказах та не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду не може бути визнано законним і підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2010 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання не чинити перешкоди у заїзді (виїзді) до власної садиби АДРЕСА_1, зобов'язання демонтувати безпідставно встановлені ворота, утримувати собаку згідно з встановленими правилами утримання та вигулу собак, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук
Головуючий у першій інстанції -Болотов Є.В. Справа № 22ц -1109
Доповідач -Гринчук Р.С. Категорія 45