79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.05.11 Справа № 5008/86/2011
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузя В.Л.
суддів Юркевича М.В.
Желік М.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатбуд», б/н від 14.03.2011 р.
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.03.11
у справі № 5008/86/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатбуд», м. Ужгород
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгороді, м. Ужгород
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив»«Стимул-Ужгород», м. Ужгород
про визнання договорів недійсними
за участю представників:
від позивача не з'явився;
від відповідача - Ніштук Т.Я. -представник.
від третьої особи -не з'явився.
Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 02.03.2011 р. у справі № 5008/86/2011 (суддя Йосипчук О.С.) відмовлено в позові ТОВ «Закарпатбуд»до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгороді», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив»«Стимул-Ужгород»про визнання договорів недійсними, а саме кредитного договору № 15/3-06 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 23.03.06, іпотечних договорів № 92/23-2008 від 19.05.08, № 09/23-2009 від 30.09.09, договорів застави № 308/44-2006 від 06.11.06, № 368/44-2007 від 28.09.07.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Закарпатбуд»звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.03.11 у справі № 5008/86/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним кредитний договір № 15/3-06 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 23.03.06, іпотечні договори № 92/23-2008 від 19.05.08, № 09/23-2009 від 30.09.09, договори застави № 308/44-2006 від 06.11.06, № 368/44-2007 від 28.09.07.
Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував, що кредитний договір від 23.03.06 на суму 3 490 885,73 грн. підписаний від імені відповідача особою, яка не була уповноважена на це ні установчими документами, ні довіреністю, ні законом чи іншими актами цивільного законодавства.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.
Позивач (скаржник) та третя особа участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи те, що ухвалою суду від 21.04.11 (з урахування ухвали про виправлення описки від 06.05.11) участь представників сторін та третьої особи обов'язковою не визнавалась, розгляд справи відкладався за клопотанням скаржника, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги.
Представник відповідача у судовому засіданні навів свої доводи та міркування.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.03.2011 р. у справі № 5008/86/2011 відсутні, з огляду на наступне:
ТОВ «Закарпатбуд»звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгороді»про визнання договорів недійсними, а саме кредитного договору № 15/3-06 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 23.03.06, іпотечних договорів № 92/23-2008 від 19.05.08, № 09/23-2009 від 30.09.09, договорів застави № 308/44-2006 від 06.11.06, № 368/44-2007 від 28.09.07.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач (скаржник) посилається на те, що з боку відповідача оспорений кредитний договір №15/3-06 від 23.03.06 було підписано заступником керуючого філії ОСОБА_1., у якої були відсутні повноваження на укладення такого договору. Саме на цій підставі, даний кредитний договір та укладені на забезпечення кредитних зобов'язань по ньому, іпотечний договір № 92/23-2008 від 19.05.08, договори застави № 308/44-2006 від 06.11.06, № 368/44-2007 від 28.09.07 та іпотечний договір № 09/23-2009, укладений 30.09.09 між відповідачем та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Стимул-Ужгород»просив визнати недійсним.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 23.03.06 між сторонами був укладений кредитний договір № 15/3-06, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредит, шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з подальшими змінами, відповідно до яких відповідач видав кредит на суму 3 490 885,73 грн.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про рух коштів на рахунку позивача, відповідач свій договірний обов'язок в частині надання суми кредиту виконав.
Крім того, між сторонами на забезпечення виконання вимог відповідача, що випливають з кредитного договору № 15/3-06 від 24.03.06, були укладені іпотечний договір №92/23-2008 від 19.05.08, яким відповідачу передано у іпотеку частину вбудованих приміщень, договір застави №308/44-2006 від 06.11.06, яким відповідачу у заставу передано транспортний засіб та договір застави №368/44-2007 від 28.09.07, яким відповідачу передано у заставу два транспортні засоби.
30 вересня 2009 року між відповідачем (іпотекодержатель) та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Стимул-Ужгород»(майновий поручитель) був укладений іпотечний договір № 09/23-2009, відповідно до умов якого третя особа виступила майновим поручителем кредитних зобов'язань позивача перед банківською установою - відповідачем у справі.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства окрім іншого є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Частина 4 статті 179 ГК України визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5)правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частини 2, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що оспорювані кредитний договір, договори іпотеки та застави містять істотні умови, передбачені для цих договорів та відповідають вимогам, передбаченим ст.ст. 577, 1055, ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 15/3-06 від 23.03.06, іпотечні договори № 92/23-2008 від 19.05.08, № 09/23-2009 від 30.09.09 та договори застави № 308/44-2006 від 06.11.06, № 368/44-2007 від 28.09.07 від імені банку підписані уповноваженими представниками (ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3.), повноваження яких підтверджуються наявними в матеріалах справи довіреностями.
Відповідачем було долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії довіреностей, виданих Сідаку В.В. на право укладати і підписувати договори та вчиняти правочини, спрямовані на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків банку, в яких містилося також і застереження про наявність у нього повноважень за цими довіреностями передовіряти зазначені вище повноваження працівникам філії та її без балансових відділень (довіреності: від 16.12.2004 р. № 5450, від 17.04.06 № 1291, від 29.01.07 № 344, від 11.07.07 № 3647). Зокрема, довіреність на ОСОБА_1. від 10.10.05 видана керуючим філією ОСОБА_2, який був наділений такими повноваженнями відповідно до довіреності від 16.12.04.
Доказів скасування цих довіреностей особою, яка її видала за станом на час підписання спірних договорів позивачем не подано.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав, в розумінні ст. 203 ЦК України та ст. 215 ЦК України, для визнання оспорюваних договорів недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Крім того, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідач як юридична особа схвалив кредитний договір, оскільки надавав кошти на кредитування, отримував кошти в їх погашення та плату за кредит. Банком не було надано жодних зауважень щодо дій його представника і під час розгляду справи в суді.
Доводи скаржника спростовуються вищенаведеним та не можуть слугувати підставою для спростування правомірності оскаржуваного рішення суду.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.03.2011 р. у справі № 5008/86/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
Суддя Юркевич М.В.
Суддя Желік М.Б.