22 січня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Леонтович К.Г.,Кравченко О.О., Шкляр Л.Т.
За участю секретаря - Кулеші А.О.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу УПФУ в Шевченківському районі м. Чернівці на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2006р. у справі за позовом ТОВ «Світанок» до УПФУ в Шевченківському районі м. Чернівці про визнання недійсною вимоги, -
Справа №К-34899/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок" м. Чернівці звернулось з адміністративним позовом у порядку 104 КАС України до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про визнання недійсними вимог про сплату боргу за № Ю 334 від 29.05.06р. та рішення № 157від 31.05.06р. застосування фінансових санкцій за донарахування своєчасно не сплачених страхових внесків.
Постановою господарського суду Чернівецької області від 14.08.2006р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2006р. апеляційна скарга задоволена, постанова господарського суду Чернівецької області від 14.08.2006р. скасована, ухвалене нове судове рішення, яким задоволені позовні вимоги.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2006р., УПФУ в Шевченківському районі м. Чернівці звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначене судове рішення Львівського апеляційного господарського суду, залишити в силі постанову господарського суду Львівської області від 14.08.2006р., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.
На підприємстві позивача, спеціалістами відділу надходження доходів управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці проведена позапланова перевірка ТОВ "Світанок" на предмет правильності обчислення повноти нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з ОІ.ОІ.200Зр. по 01.03.06р.
За результатами перевірки (акт № 55 від 29.03.06р.) ТОВ "Світанок" надіслано вимогу № Ю-334 від 29.05.06р. про сплату боргу в сумі 13116грн. 73коп. та рішення за № 157 від 30.05.06р. про сплату фінансових санкцій у сумі 13501грн. 84коп.
Суд вважає, що вимога № Ю-334 від 29.05.06р. про сплату боргу в сумі 13116грн. 73коп. та рішення № 157 від 30.05.06р. про сплату фінансових санкцій в сумі 13501грн. 84коп. прийняті правомірно, а тому правових підстав для визнання їх недійсними немає з урахуванням наступного.
Згідно пункту 6 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником видів податків і зборів (обов'язкових платежів) за встановленим переліком.
При цьому ст. 4 Закону України № 1058 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про державне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахування і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Законом № 1058 також визначено, що страхові внески це - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону; а страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначається коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно п. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи, організації, створені відповідно до Законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону, крім того, ст. 15 Закону № 1038 встановлено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону.
Таким чином, обов'язковість сплати страхового внеску на загальнообов'язкове пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, а спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Слід зазначити, що ст. 18 Закону № 1058 визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на їй території України в порядку, встановленому цим Законом.
Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески поширюється податкове законодавство (п. 4 Закону № 1058). Згідно п. 6 згаданого Закону законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване і законне судове рішення.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови господарського суду
Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу УПФУ в Шевченківському районі м. Чернівці задовольнити.
Постанову апеляційного суду Львівської області від 25.10.2006р. у справі № 2/96 скасувати, а постанову господарського суду Чернівецької області від 14.08.2006р. залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Судді :