Справа № 2-1445/11
іменем України
18 квітня 2011 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Миколаєць І.Ю.
при секретарі Кузнець Л.І.
за участю представника позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції м. Києва про визнання недійсним договору,
У серпні 2010 року ОСОБА_1, 1917 року народження, звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати недійсними договір дарування від 15.03.2002 р., за яким вона подарувала своєму сину ОСОБА_4 ? частини квартири АДРЕСА_1, та договір дарування від 23.02.2007 р., за яким ОСОБА_4 подарував своїй доньці ОСОБА_2 ? частини квартири АДРЕСА_1. В позові зазначила, що за віком та станом здоров'я потребувала стороннього догляду, тому домовилася зі своїм сином ОСОБА_4 про такий догляд, який він зобов'язався забезпечити взамін на отримання після смерті позивача у власність ? частини квартири АДРЕСА_1. Після смерті сина, на початку літа 2007 р. з'явилася ОСОБА_2 з вимогою звільнити квартиру. Лише 22.08.2007 р. через адвоката позивачу стало відомо, що 15.03.2002 р. вона підписала у державного нотаріуса замість договору довічного утримання, про який домовлялася із сином, договір дарування вище зазначеного нерухомого майна. 23.02.2007 р. ОСОБА_4 подарував спірне майно доньці ОСОБА_2 Незважаючи на низький зір, нотаріус не прочитала позивачу текст договору, що підписувався в 2002 році, та не надано його копії. Тому правочин від 15.03.2002 р. позивач вважає вчиненим в результаті помилки, в зв'язку з чим він повинен бути визнаний судом недійсним. Недійсність договору дарування від 15.03.2002 р. тягне за собою недійсність договору дарування від 23.02.2007 р.
В порядку усунення недоліків позовна заява від імені ОСОБА_1 підписана її представником за довіреністю від 11.12.2007 р. ОСОБА_5.
В подальшому представник позивача позов уточнив. Додатково просить на підставі ст. 388 ЦК України витребувати від ОСОБА_2 ? частини квартири АДРЕСА_1.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просить задовольнити його в повному обсязі. Надати інформацію про місцезнаходження довірителя, способи та порядок її повідомлення про хід розгляду справи не зміг.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечують посилаючись на те, що позов від імені ОСОБА_1 поданий без її відома. За своїм фізичним та психічним станом здоров'ям вона не може адекватно оцінювати оточуючу реальність та не могла підписати довіреність на представництво її інтересів ОСОБА_5. Про це свідчить експертний висновок та результати виїзного судового засідання по аналогічній справі № 2-3103-1/07, залишеній без розгляду на підставі заяви позивача. В 1969 році сім'я ОСОБА_1 отримала спірну квартиру, в якій були прописані всі члени сім'ї: ОСОБА_1, її чоловік ОСОБА_6 та їх діти ОСОБА_7 та ОСОБА_4, який був батьком відповідача по справі. Щоб стати на облік для збільшення жилої площі ОСОБА_4 після одруження виписався зі спірної квартири. Після розлучення він повернувся жити до спірної квартири. В квартирі проживали мати ОСОБА_1 та брат ОСОБА_7, який заперечував проти прописки ОСОБА_4. Останній звернувся до суду з позов про визнання права на житлову площу. Справа № 2-164/02 була закрита в зв'язку з відмовою позивача від позову, оскільки сторони досягли згоди щодо порядку вирішення спору. Вони домовилися, що ОСОБА_1 і ОСОБА_7 приватизують спірну квартиру, після чого ОСОБА_1 подарує свою частину ОСОБА_4, оскільки вона бажала поділити спадок між синами порівну. Про існування у ОСОБА_1 наміру провести відчуження спірного майна шляхом підписання саме договору дарування, а не договору довічного утримання свідчить та обставина, що для нотаріального посвідчення цих двох правочинів необхідно зібрати різні документи. ОСОБА_1 збирала документи саме для укладення договору дарування спірного майна.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Пояснила, що договір дарування від 15.02.2002 р. посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори з дотриманням вимог, встановлених Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат»та Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 152/361 від 07.07.1994 р. та № 20/5 від 03.03.2004 р. Підстав для відмови у вчинені нотаріальних дій не було.
За клопотанням представника відповідача суд визнав обов'язковою явку позивача. З метою відібрання у позивача пояснень по суті справи судом проведено два виїзних засідання, в тому числі за участю представника позивача. За зазначеною в позові адресою місцезнаходження позивача: АДРЕСА_1, двері ніхто не відкрив. Судом встановлено, що представник позивача не знає код замка вхідних дверей до під'їзду будинку, в якому живе його довіритель, а також номер телефону, по якому з нею можна зв'язатися. Хоча з його слів саме у такий спосіб він спілкується з довірителем у неї вдома.
Суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності осіб, що не з'явилися, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 04.02.2002 р. належало на праві спільної часткової власності по ? частині ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.8).
15.03.2002 ОСОБА_1 подарувала на підставі нотаріально посвідченого договору ОСОБА_4 належну їй ? частини квартири АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_4. зареєстроване КП МБТІ за № 4556 від 19.03.2002 р. (а.с.6).
23.02.2007 р. ОСОБА_4 подарував на підставі нотаріально посвідченого договору ОСОБА_2 належну йому ? частини квартири АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_2 зареєстроване КП МБТІ за № 994-248 від 27.03.2007 р. (а.с.7).
23.11.2007 р. ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_2, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с.42).
06.09.2007 р. ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування ? частини квартири АДРЕСА_1. В матеріалах даної цивільної справи 2-72-1/09 (№ 2-3103-1/07, 2-230-1/08) міститься висновок експерта № 191 за результатами проведеної судово-медичної (комісійної) експертизи, про те, що медична документація на ім'я ОСОБА_1, 1917 року народження, дозволяє стверджувати про те, що на кінець 2001 року гострота зору у останньої дозволяла їй лише рахувати пальці при доброму освітленні на відстані не більш 1,5 метра, тобто ОСОБА_1 не могла читати навіть друкований текст з висотою букв не менш 4 мм і шириною букв більш 1 мм (комп'ютерний шрифт Аріал, тип шрифту -жирний, розмір шрифту - 18) (а.с.107-109 справи № 2-72-1/09).
04.02.2009 р. по цивільній справі № 2-72-1/09 за клопотанням представника відповідача проведено виїзне судове засідання для надання ОСОБА_1 пояснень по справі. За результатами виїзного засідання за клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 06.02.2009 р. призначено по справі судово-психіатричну експертизу психічного стану ОСОБА_1 У виїзному судовому засіданні ОСОБА_1 однозначно не змогла відповісти на запитання про підстави та суть позову, а також щодо свого волевиявлення у поданні такого позову, плуталася та давала суперечливі пояснення. Експертиза проведена не була, оскільки, незважаючи на численні повідомлення суду, ОСОБА_1 для проведення експертизи не була доставлена. Ухвалою суду від 16.11.2009 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України в зв'язку з поданням позивачем заяви про залишення позову без розгляду.
Представник позивача просить позов задовольнити на підставі ст. 229 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 при укладенні договору дарування помилилася щодо обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відмовляючи у задоволені позову про визнання недійсним договору дарування від 15.03.2002 р. на тій підставі, що даний правочин вчинений під впливом помилки, суд виходить із того, що позивач повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Із матеріалів цивільної справи, що розглядається, а також цивільної справи № 2-72-1/09 суду не вдалося встановити обставин, що свідчили б про допущену ОСОБА_1 помилку щодо природи правочину, вчиненого 15.03.2002 р.
Позовна вимога про визнання недійсним договору дарування від 23.02.2007 р. є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування від 15.03.2002 р., а тому також задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції м. Києва про визнання недійсним договору, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: