Ухвала від 20.04.2011 по справі 2-2044/11

Справа № 2-2044/11

Категорія

УХВАЛА

20 квітня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєва Т. Г. ,

при секретарі - Бикова А. В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Також, позивач звернулася до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, автомобіль «Volksvagen Passat», д/н НОМЕР_1, а також обмежити відповідачів у праві виїзду за межі України.

На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України, суд розглядає заяву у відсутність осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З огляду на положення ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Разом з тим, суд надходить, що подана позивачем заява про забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки на момент вирішення заяви судом в матеріалах справи відсутні дані щодо належності на праві власності відповідачам та оціночної вартості об'єктів майна, на які позивач просить накласти арешт в порядку забезпечення даного позову.

Згідно зі ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (зі змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Вищезазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника.

Також, з викладених у заяві обставин та наявних в матеріалах справи даних, суд не вбачає можливим зробити висновок, що невжиття обраного позивачем виду забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Позивачем не надано достатньо доказів, які дають підстави суду вважати, що внаслідок дій відповідачів може бути утруднене або неможливе виконання рішення суду, тому суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 210 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції щодо вжиття заходів забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня проголошення, а особами у справі, які не були присутні при її проголошенні, з дня отримання копії ухвали Апеляційному суду міста Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Т. Г. Ільєва