Кіровоградської області
"02" квітня 2008 р.
Справа № 6/307
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянувши матеріали адміністративної справи № 6/307
за позовом: закритого акціонерного товариства "Новомиргородський цукор", смт. Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області
до відповідача: Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Мала Виска Кіровоградської області
про визнання недійсними актів
час оголошення вступної та резолютивної частини постанови 10 год. 50 хв.
від позивача - Романяк М.Я., довіреність № 10/09 від 10.09.2007 року;
від відповідача - Підлубний В.В., довіреність № 21 від 19.10.2007 року;
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Новомиргородського відділення Маловисківської МДПІ №0000322310\0 від 10.06.2004 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 466 383,45 грн., №0000322310\2 від 08.10.2004 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 344 548,56 грн., №0000042222310\2 від 08.10.2004 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 121 834,89 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 60 917,44 грн. та відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати понесені позивачем у даній справі.
Позивач подав уточнення позовних вимог, просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Ново миргородського відділення Маловисківської МДПІ №0000322310\0 від 10.06.2004 р. в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 344 548,56 грн., №0000322310\2 від 08.10.2004 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 344 548,56 грн., №00004222310\2 від 08.10.2004 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 121 834,89 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 60 917,44 грн. та відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати понесені позивачем у даній справі.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2005 р. позов задоволено частково, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ №0000322310\2 від 08.10.2004 р. про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 330 941,54 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено; позивачу повернуто 170,00 грн. надмірно сплаченого державного мита з державного бюджету, про що видано відповідну довідку.
Позивач звернувся із апеляційною скаргою про перегляд в апеляційному порядку рішення господарського суду від 27.01.2005 р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2005 р. рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2005 р. скасовано частково.
Відповідач звернувся із касаційною скаргою про перегляд в касаційному порядку постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2005 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2005 р. касаційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2005 р. у справі №6\307 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 23.11.2005 р. господарським судом ухвалено при вирішенні даного спору застосувати правила Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано позивачу викласти позовні вимоги відповідно до вимог підпункту 1 пункту 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України.
02.12.2005 р. позивач подав до господарського суду уточнення позову з урахуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України та просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Ново миргородського відділення Маловисківської МДПІ №0000322310\2 від 08.10.2004 р. в частині виявлення ЗАТ «Новомиргородський цукор» завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 330 941,54 грн., №000004222310\2 від 08.10.2004 р. про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 121 834,89 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 60 917,44 грн. та відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати у даній справі.
Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню нечинними, а відомості, викладені в акті перевірки, суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Позивач зазначає, що рішення №00003222310\2 від 08.10.2004 р. винесено виходячи з декларації №11971, зареєстрованої у податковому органі 23.12.2003 р. і охоплює період 12 місяців 2003 р., при цьому стверджує, що подана у грудні 2003 р. декларація не містить даних дванадцяти місяців 2003 р., оскільки звітність подається за попередній місяць і не враховує показників грудня 2003 р.
Позивач посилаючись на пункт 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначає, що датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факти придбання платником податку товару.
Крім того, позивач звертає увагу суду, що при проведенні комплексної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Ново миргородський цукор» податковими інспекторами неуважно було здійснено перевірку правильності складання та заповнення податкових накладних, а викладені в акті порушення щодо складання податкових накладних не відповідають дійсності.
У відзиві на позовну заяву відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідач зазначає про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку, що не підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, копії яких під час перевірки були вилучені посадовими особами Маловисківської МДПІ та додані до матеріалів справи.
Постановою господарського суду від 23.01.2006 року позовні вимоги задовольнити частково, зокрема визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ від 08.10.2004 р. №0000322310/2 в частині виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 330941,54 грн., стягнуто з Маловисківської МДПІ (26200, Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Жовтнева, 76, р/р № 31114039800299 в УДК Кіровоградської області, код 22217473, МФО 823016) на користь закритого акціонерного товариства "Новомиргородський цукор" (26010, Кіровоградська область, Новомиргородський район, смт. Капітанівка, вул. Постишева, 6, п/р № 260015217 в АППБ "Аваль" м. Кіровограда, МФО 323538, код 32119999) - витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59,00 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
За касаційною скаргою позивача ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2007 року постанову господарського суду Кіровоградської області від 23.01.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог. В решті постанову господарського суду Кіровоградської області від 23.01.2006 року залишено без змін. Справу в частині скасованої постанови направлено для нового розгляду до суду першої інстанції. Попереднє судове засідання призначено та проведено 26.02.2008 року о 10 год. 15 хв. Розпорядженням голи господарського суду від 25.02.2008 року справу передано для подальшого розгляду судді Хилько Ю.І.
При новому розгляді справи господарський суд враховує приписи ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
При новому розгляді справи позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Маловисківської МДПІ № 000004222310/2 від 08.10.2004 року в частині визначення закритому акціонерному товариству "Новомиргородський цукор", смт. Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області по донарахуванню суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 121834 грн. 89 коп. та фінансових санкцій на суму 60917 грн. 44 коп.
Відповідач повністю заперечує позовні вимоги, посилаючись на неналежне оформлення позивачем податкових накладних та їх необґрунтоване зарахування при складанні звіту.
Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.
Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.
Оспорюваний акт прийнято за результатами комплексної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Новомиргородський цукор» за період з 16.12.2002 р. по 31.12.2003 р. працівниками Маловисківської МДПІ складено акт від 08.06.2004р. №46-2310-1710-2621-2652-32119999. на підставі висновків якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2004 р. №0000322310\0 про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 466 383.,45 грн.
За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в порядку адміністративного узгодження ДПА у Кіровоградської області скасувала податкове повідомлення рішення від 10.06.2004 р. в частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 121 834,89 грн. та залишила без змін суму зменшеного бюджетного відшкодування у розмірі 344 548,56 грн. Маловисківською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2004 р. №0000322310/2 про завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 344 548,56 грн. та податкове повідомлення-рішення від 08.10.2004 р. №00000422310\2 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 121 834,89 грн. основного платежу та 60 917.44 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього 182 752,33 грн., з яких правомірність винесення останнього є предметом розгляду в даній справі.
Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 08.10.2004р. № 00000422310/2, стало встановлення факту невідповідності податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за період, що перевірявся.
Однак, господарський суд приймає до уваги та вважає визначальним для вирішення спору приписи до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість", згідно до яких не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 названого Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) податковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) назву юр особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юр особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну назву отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку на відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Пунктом 18 Порядку передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та не скріплюються покупцем товарів (робіт, послуг) і не скріплюється його печаткою.
Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 названого Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
У відповідності до пп. 7.2.4 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок па додану вартість" право на складання податкових накладних надане виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону, свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.
Відповідно до змісту п. 2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку па додану вартість.
Згідно п. 6. та п. 6.1 вказаного наказу податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки. Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу.
Аналізом вказаних правових норм підтверджується, що Закон України «Про податок на додану вартість» надає платнику податків право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами проведеної господарської операції за наявності у останнього податкової накладеної, що виконує функції покладені на неї вказаним документом.
Натомість, господарський суд враховує, що обов'язок правильного складання податкової накладної лежить саме на продавцеві, а тому покупець не може нести негативні наслідки у вигляді недійсності виданої продавцем податкової накладної, складеної з недоліками.
В даному випадку суд виходить того, що податкові накладні повністю виконували функції, які покладені на даний звітний документ Законом України «Про податок на додану вартість», оскільки із їх змісту чітко визначається дата виписування податкової накладної, ідентифіковано учасників господарської операції (продавців товарів та покупця), їх податкові номери, опис (номенклатуру) товарів та їх кількість, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, а також загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Спірними податковими накладними повністю підтверджено факт здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість (у складі вартості товару) та суми цього податку.
Крім того, позивачем в судовому засіданні надано документи на підтвердження оплати вартості отриманих товарів враховуючи ПДВ, будь-яких порушень чи недостачі при проведенні розрахунків не допущено.
Як вбачається в таблиці 7 акту перевірки від 08.06.2004 року (т. 1 а.с. 20) спірні правовідносини стосуються жовтня 2003 року (строчка10) щодо виданих позивачеві податкових накладних СФГ Коваленком В.М., ФГ Подурцем В.О., АП «Благодатненський птахпром», Черкаське міське споживче товариство на загальну суму ПДВ 122098 грн.89 коп.
Господарський суд приймає до уваги, що у податковій накладній № 1 від 06.10.2003 року, (продавець СФГ Коваленко В.М.) на загальну суму 9642,15 грн., в тому числі податок на додану вартість 1607.03 грн. не зазначена особа (платник податку) - покупець, індивідуальний податковий номер покупця, місце знаходження покупця та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця). Запис у книзі придбання товарів № 1.
- у податковій накладній № 4 від 07.10.2003 року (продавець ФГ Подурця В.О.) на загальну суму 7165,11 грн., в тому числі податок на додану вартість 1194,19 грн. не зазначена особа (платник податку) - покупець. Запис у книзі придбання товарів № 35.
- у податковій накладній № ПН-0430 від 31.10.2003 року, (продавець АП "Благодатненський птахпром") на загальну суму 565000.00 грн., в тому числі податок на додану вартість 94166,67 грн. не зазначено індивідуальний податковий номер покупця, місце знаходження покупця та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця). Запис у книзі придбання товарів № 127.
- у податковій накладній № 1086 від 02.10.2003 року, (продавець Черкаське міське споживче товариство) на загальну суму 786,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 131,00 грн. не зазначено індивідуальний податковий номер покупця, місце знаходження покупця та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця). Запис у книзі придбання товарів № 23.
Копії зазначених податкових накладних, вилучені податковим органом у ЗАТ «Ново миргородський цукор» під час перевірки і долучені до матеріалів справи (т. 1, а.с. 69-74).
Виявлені недоліки в заповненні податкових накладних, зокрема відсутність у деяких з них податкового номера, індивідуального податкового номера продавця тощо, не роблять податкові накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів понесення витрат зі сплати ПДВ в складі вартості отриманих товарів.
Таку правову позицію викладено в постанові Верховного суду України по справі № 21-105 від 06.12.2005 року.
Крім того, господарським судом враховано позицію Вищого адміністративного Суду України щодо впливу процедурних порушень на дійсність окремих актів згідно до якої недодержання вимог правових норм, які регулюють прийняття акта, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акту. Якщо ж у цілому акт узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є правильним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачене законодавством.
Господарський суд не вважає правомірним висновок відповідача щодо відсутності в податкових накладних всіх необхідних реквізитів, що позбавляє позивача права на податковий кредит.
Податкові накладні, в яких є окремі недоліки, є підставою для визнання податкового кредиту з ПДВ без заяви платника податку. Суми ПДВ згідно податкових накладних за жовтень 2003 року на суму 121098 грн. 89 коп. повністю сплачені позивачем в складі вартості придбаних від продавців товарів (цукрових буряків), що підтверджується виписками банківської установи, копії яких долучено до матеріалів справи на 9 аркушах.
З огляду на викладене, господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ № 000004222310\2 від 08.10.2004 р.
Керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Маловисківської МДПІ № 000004222310/2 від 08.10.2004 року в частині визначення закритому акціонерному товариству "Новомиргородський цукор", смт. Капітанівка Новомиргородського району Кіровоградської області по донарахуванню суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 121834 грн. 89 коп. та фінансових санкцій на суму 60917 грн. 44 коп.
Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2008 року.
Суддя
Ю. І. Хилько