донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.05.2011 р. справа №9/49/10
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівЛомовцевої Н.В.
Зубченко І.В., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Клокоцькій О.Ю.
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_1 -довір.
від відповідача:не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічна корпорація «Абсолют Корона»м.Запоріжжя
на рішення
господарського судуЗапорізької області
від09.02.2011р.
у справі№9/49/10 (суддя Боєва О.С.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Екологічна корпорація «Абсолют Корона»м.Запоріжжя
до Науково-виробничого товариства «Регіональний центр незалежних екологічних експертиз» м.Запоріжжя
про стягнення 2 299 958 грн. 00 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічна корпорація «Абсолют Корона»м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Науково-виробничого товариства «Регіональний центр незалежних екологічних експертиз»м.Запоріжжя про стягнення безпідставно набутого майна в сумі 2 299 958 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.02.2011р. (суддя Боєва О.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Підставами для скасування зазначеного рішення суду апелянт зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права. Посилається на те, що в договорі всупереч п. 4 ст. 180 Господарського кодексу України не визначено його предмет, а саме найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості; специфікації, визначені п.1.2 договору сторонами не складалось у зв'язку з чим приймання-передача товару є неможливим. Також зазначає, що оплата грошових коштів та підписання протоколу узгодження договірної ціни не є діями, спрямованими на виконання договору. У зв'язку з наведеним вважає, що договір №12/09-08м від 16.09.2008р. не був укладений, а, відповідно, кошти перераховані ним відповідачу без достатніх правових підстав.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Відповідач у судове засідання представника не направив, причин нез'явлення та невиконання вимог суду не повідомив.
Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження у справі від 18.03.2011р. його було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалі справи, 16.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екологічна корпорація «Абсолют Корона» (далі -замовник) та Науково-виробничим товариством «Регіональний центр незалежних екологічних експертиз»(далі - виконавець) укладено договір №12/09-08м.
Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе поставку обладнання, приборів, інструменту, комплектуючих, видаткових матеріалів.
Згідно п. 1.2 договору сторони узгодили, що наукові, технічні, економічні та інші вимоги до технічної продукції, що є предметом договору, визначається: специфікацією (замовленням), технічним завданням на поставку.
Пунктом 2.1 договору визначено, що за умовами договору вартість виконаних виконавцем робіт визначається у відповідності зі специфікацією (замовленням), технічним завданням на поставку та протоколом договірної ціни поставки шляхом виставлення рахунку.
Відповідно п. 2.2 договору не пізніше 10-деного строку з дня підписання договору і протоколу договірної ціни замовник перераховує виконавцю 100% договірної ціни поставки.
Пунктом 7.1 сторони визначили, що договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
16.09.2008р., тобто одночасно з договором, між сторонами було підписано протокол узгодження договірної ціни поставки обладнання, приборів, інструментів, комплектуючих, видаткових матеріалів системи моніторингу, який є додатком №1 до договору №12/09-08 від 16.09.2008р., з якого вбачається, ціна на обладнання системи моніторингу складає 2 709 958 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 541 991 грн. 60 коп. Також сторонами визначено, що зазначений протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів виконавцем і замовником.
Зазначений протокол підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень, скріплений печатками підприємств, а тому є невід'ємною частиною договору №12/09-08 від 16.09.2008р.
Розглядаючи як єдину підставу виникнення у сторін прав та обов'язків безпосередньо договір та протокол узгодження договірної ціни вбачається, що ними узгоджено предмет договору 16.09.2008р.
Позивачем на виконання договору №12/09-08м від 16.09.2008р. на користь відповідача перераховано грошові кошти в сумі 2 609 958 грн., що підтверджується платіжним дорученням №175 від 17.09.2008р., в якому в графі призначення платежу зазначено: «плата за постачання технічного обладнання зг. дог. № 12/09-08м від 16.09.08р.».
27.01.2010р. відповідач повернув частину коштів за непоставлене обладнання в розмірі 410 000 грн., що вбачається з відповідного платіжного доручення № 013, яке міститься в матеріалах справи.
Вважаючи договір №12/09-08 від 16.09.2008р. в силу ст. 181 Господарського кодексу України неукладеним, позивач звернувся до господарського суду, в тому числі, з вимогою про стягнення 2 299 958 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів з посиланням на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підставою виникнення господарського зобов'язання, виходячи з приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України, є, в тому числі, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Виходячи з аналізу умов спірного договору, вбачається, що господарський суд вірно визначив правову природу договору №12/09-08 від 16.09.2008р., який є договором поставки, а правовідносини, що виникли між сторонами регламентуються умовами вказаного договору, Цивільним та Господарським кодексами України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
При таких обставинах, висновки господарського суду, що правовідносини сторін урегульовані договором поставки, який породжує взаємні зобов'язання сторін є вірним і підтверджуються матеріалами справи.
В укладеному між сторонами договорі зафіксовано як предмет договору, так і строк його дії.
Суд дійшов вірного висновку, що дії сторін фактично були направлені на виконання умов договору, що підтверджується, в тому числі, перерахуванням позивачем грошових коштів та їх частковим поверненням відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майно було результатом від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Особа, що безпідставно отримала (зберегла) майно, повинна повернути його потерпілому. У разі невиконання цього обов'язку майно підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.
Враховуючи той факт, що між сторонами укладено договір поставки, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач прийняти та оплатити його, між сторонами відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України виникли зобов'язання і позивач не довів зворотнього.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з вимогою передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення 2 299 958 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.2011р. у справі №9/49/10 підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічна корпорація «Абсолют Корона»м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.2011р. у справі №9/49/10 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.02.2011р. у справі №9/49/10 - залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: І.В. Зубченко
О.А. Скакун
Надруковано 7 прим:
1. Позивачу;
2-3. Відповідачу (2 адр);
5. У справу;
6. ДАГС;
7. ГСЗО